Ухвала суду № 44433067, 14.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2015 р. м. Київ К/800/55805/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 14.05.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільоптторг" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014

у справі № 2-а/819/47/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільоптторг"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової Головного

управління Міндоходів у Тернопільській області,

Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

за участі: Прокуратури міста Тернополя

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та

скасування рішень відповідачів, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тернопільоптторг" звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визння протиправним і скасування рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про накладення адміністративного арешту майна № 2/29683 від 29.12.2012; визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової служби у Тернопільській області №16024/10/22-311/378 від 20.12.2012 про призначення експертизи; визнати протиправними дії Державної податкової служби у Тернопільській області щодо призначення експертизи; визнати протиправними дії Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби щодо накладення адміністративного арешту на майно TOB „Тернопільоптторг"; зобов'язати Тернопільську ОДПІ вчинити дії щодо звільнення з тимчасового арешту (вилучення) та повернення на АЗС №19 TOB „Тернопільоптторг", що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Протасевича, 3 вилучених (конфіскованих) нафтопродуктів в кількості 10821,46 літрів бензину А-92 та 8599,34 літрів бензину А-95 на загальну суму 208440 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про накладення тимчасового адміністративного арешту майна згідно з п. 94.7 ст. 94 розділу ІІ Податкового кодексу України № 2/29683 від 29.12.2012; зобов'язано Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Тернопільоптторг" нафтопродукти: бензин автомобільний А-95 в кількості 8599, 34 літрів та бензин автомобільний А-92 в кількості 10821, 46 літрів на загальну суму 208440 грн., затриманий та вилучений відповідно до протоколу про тимчасове затримання майна № 2/29687 від 29.12.2012, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено перевірку господарської одиниці АЗС №19, що розташована за адресою вул. Протасевича, 3, м. Тернопіль та належить позивачу та складено акт №0158/19/19/22/37076604 (№ 361/19/18/22/37076604) від 29.12.2012.

На підставі п.20.1.5 ст.20 Податкового кодексу України в ході перевірки було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, коштів на АЗС, в тому числі здійснено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (палива).

Перевіркою встановлено, що паспорта на бензин автомобільний А-95 та А-92 не відповідають Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України за Наказами Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008, чим порушено правила торгівлі нафтопродуктами.

За результатами проведених досліджень центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи державної митної служби України № 19/2-12.3/100068 від 28.12.2012 у відповідності до запиту ДПС України №7532/0/51-12/19-6016 від 25.12.2012, яким випробувано бензин автомобільний А-95 отриманий з резервуару № 3 та бензин автомобільний А-92 отриманий з резервуару № 2, зразки представленого бензину автомобільного не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001 "бензини автомобільні, Технічні умови" за показниками, концентрація фактичних смол", а саме: згідно ДСТУ 4063-2001 допустима норма концентрації фактичних смол мг. на 100 см. куб. бензину на місці споживання для бензинів А-92 та А-95 повинна становити не більше 10.

Проведеною перевіркою зроблено висновок про те, що бензин автомобільний А-95 ДСТУ 4063-2001 в кількості 8599, 34 літрів по ціні 10, 90 грн. за один літр та бензин автомобільний А-92 ДСТУ 4063-2001 в кількості 10821, 46 літрів по ціні 10, 60 грн. за один літр (згідно відомості про зняття залишків станом на 15:30 год. 20.12.2012) знаходився в реалізації без відповідних документів, не відповідає пред'явленим документам, не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001, "бензини автомобільні. Технічні умови" за показниками "концентрація фактичних смол" на загальну суму 208440,28 грн.

Нормами п. 94.7 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов'язковим врученням примірника протоколу.

На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення.

Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України орган державної податкової служби закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи.

У разі якщо рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність відповідно до закону.

При цьому, перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 61.2 ст. 61 ПК України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 191 ПК України визначено функції державної податкової служби.

Статтею 20 ПК України встановлено вичерпний перелік прав органів державної податкової служби.

Виходячи з аналізу зазначених статей, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що органи державної податкової служби України не наділені законодавством повноваженнями здійснювати контроль щодо належної або неналежної якості будь-якої продукції, відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 2 даного Закону чітко визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства та касових операцій, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Частиною 4 п. 1 ст. 11 Закону України „Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" зазначено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності - проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 573 затверджено Перелік органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності. Органи Державної податкової служби України не включено до складу зазначеного переліку, а отже вони не є органами ринкового нагляду і не мають відповідних повноважень.

Тобто, питання щодо належної якості продукції (в тому числі нафтопродуктів), перевірки характеристик продукції, відбирання у суб'єктів господарювання зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, відносяться до завдань та повноважень спеціально визначених законодавством органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (зокрема, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів), а не органів податкового контролю (яким, згідно пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України є органи Державної податкової служби України).

Органи державної податкової служби України не наділені повноваженнями здійснювати контроль щодо належної або неналежної якості будь-якої продукції, відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів України, а як наслідок не наділені повноваженнями щодо арешту майна, якісні характеристики якого не відповідають показникам паспорта якості та сертифіката відповідності.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що можлива невідповідність якісних характеристик ПММ якісним показникам, що були відображені у сертифікатах та паспортах якості не може свідчити про відсутність права власності на них у „Тернопільоптторг".

Продаж товарів з порушенням порядку, визначеного законодавством, то судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України встановлений Інструкцією, затвердженої спільним наказом Міністерства палива і енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції № 8015496 02.09.2008.

Підпунктом 5.1.1 Інструкції визначено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється у відповідності до цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Підпункт 10.2.1 даної Інструкції передбачає, що приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне пальне залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Відповідно до п. 84.1, п. 84.3 ст. 84 ПК України, експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях.

Орган державної податкової служби, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.

Отже, для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, у яких необхідні спеціальні знання мала б проводитися експертиза, якій повинно передувати рішення податкового органу про призначення експертизи.

Згідно п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5), результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Однак, в матеріалах справи є лише копія листа центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №19/2-12.3/10068 від 28.12.2012, який міститься в матеріалах справи (а.с.89)., що, в свою чергу, не може прирівнюватися до висновку експертних досліджень.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що спірне рішення про накладення адміністративного арешту на майно прийнято відповідачем за відсутності правових підстав.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільоптторг" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у справі № 2-а/819/47/13 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільоптторг" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у справі № 2-а/819/47/13 скасувати.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 у справі № 2-а/819/47/13 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко