Рішення № 44432815, 27.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/6706/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Дубас В.А.

Доповідач: Кравець В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Семенюк Т.А., Шиманського В.Й.

при секретарі - Круглику В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 445 179, 38 грн., з яких: 25 420,75 грн. - сума заборгованості за відсотками; 13 500, 00 грн. - комісія за ведення кредиту; 30 932, 09 грн. - щоденна пеня та вирішити питання судового збору.

В мотивування вимог посилався на те, що відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконують, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року - позов задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нa користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 445 179 грн. 38 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 375 326 грн. 54 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 25 420 грн. 75 коп., щоденної пені у сумі 30 932 грн. 09 коп., а також стягнуто витрати по сплаті судового збору у сумі 3 654 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує на те, що в кредитному договорі сторонами досягнуто згоди про досудовий порядок врегулювання спору. I лише невиконання позичальником вимоги про дострокове погашення протягом 60-ти календарних днів може бути підставою для звернення до суду з позовною заявою. Кредитор взагалі не направляв вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості. Листами від 19.05.2014 року кредитор направив вимоги про погашення простроченої заборгованості, а не дострокові вимоги про повне погашення заборгованості.

Крім того, оскільки вимога про дострокове погашення направлена не була, а вимоги від 19.05.2014 року є вимогами про повернення простроченої заборгованості, тому звернення кредитора з позовною заявою до суду 28.05.2014 року - здійснено поза межами строку позовної давності. Тобто на момент звернення кредитора до суду фактично право на звернення до суду ще не виникло, оскільки ще не відбувся початок перебігу строку позовної давності. Вимоги кредитора є такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з невиконанням кредитором умов Кредитного договору щодо дотримання процедури направлення дострокової вимоги та подальшого звернення до суду лише зі спливом 60-ти календарних днів з дня направлення вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконали, а заборгованість у повному обсязі не погашена.

Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Судом встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 19.11.2012 року було укладено кредитний договір №К-4690677, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 450000 грн. 00 коп. на споживчі потреби, а відповідач у свою чергу зобов'язувався погасити кредит до 18.11.2019 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 16% річних, за умови належного виконання позичальником умов цього договору та 21% річних у разі невиконання цих вимог (а.с.6-11).

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем ОСОБА_2 в рамках кредитного договору було укладено договір поруки №1, згідно якого остання зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені (а.с. 18-21).

Позивач виконав свої зобов'язання, надавши кредитні кошти в повному обсязі.

Натомість, починаючи з 01.01.2014 року ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконують, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 05.05.2014 року становить 445 179,38 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 375 326 грн. 54 коп., заборгованості за відсотками у сумі 25 420 грн. 75 коп., комісії за ведення кредиту у сумі 13 500 грн. 00 коп., щоденної пені у сумі 30 932 грн. 09 коп.

На вимоги позивача від 28.05.2013 року про погашення суми заборгованості за вказаним договором у досудовому порядку відповідачі не вчинили жодних дій, які б свідчили про намір у добровільному порядку сплатити прострочену заборгованість (а.с.25-28).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що умови договорів не виконуються належним чином, а відповідачі повинні відповідати перед банком, включаючи сплату основного боргу, відсотків та пені.

Щодо тверджень апелянта про те, що кредитор поспішив зі зверненням із позовом до суду так як вимога про дострокове погашення заборгованості направлена не була, є безпідставними, оскільки таке право кредитора є законодавчо закріплене положеннями ст. 1050 ЦК України.

Також в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 зверталася із заявою, в якій просила застосувати положення ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені з урахуванням принципів співмірності та справедливості.

Разом з тим, підстав для задоволення такої заяви немає, з огляду на таке.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання (разом із нарахованою індексацією та трьома процентами річних), суд може застосувати до спірних правовідносин норму частини третьої ст. 551 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі від 03 вересня 2014 року.

Проте, як убачається з розрахунків заборгованості, наданої позивачем, відсутні підстави для застосування ст. 551 ЦК України, оскільки пеня не перевищує розмір боргового зобов'язання.

За правилами ч.3 ст. 303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, рішення в частині вирішення питання судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням цієї частини у новій редакції, де з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір по 1827,00 грн. з кожного.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення в частині стягнення з відповідачів судових витрат.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» витрат по сплаті судового збору у сумі 3 654 грн. 00 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення , в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн. 00 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: