Ухвала суду № 44432767, 26.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Чобіток А.О., Шебуєвої В.А.

при секретарі: Прохоровій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Акціонерного товариства «Дельта Банк» КадироваВладислава Володимировича, поданою через представника Кратенко Юлію Олександрівну, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про примусове виконання обов'язку в натурі та стягнення пені,

в с т а н о в и л а :

Справа № 757/2371/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/7565/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.у січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», в якому просив зобов'язати останнього виконати платіжне доручення ОСОБА_3 в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 1 від 13.01.2015 року із зазначенням реквізитів визначених цим платіжним дорученням та стягнути пеню у розмірі 2 679, 48 грн..

В обґрунтування позову зазначав, що між ним та відповідачем було укладено договір банківського рахунку, згідно якого останній зобов'язався здійснювати його банківське обслуговування. 13.01.2015 року банк прийняв від нього до виконання платіжне доручення на переказ 84 955 доларів США на інший рахунок, відкритий у ПАТ «Кредіт Агріколь Банк» та стягнув з нього комісію за послугу щодо виконання платіжного доручення. Проте, своїх зобов`язань відповідач не виконав.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2015 року позов задоволено. Зобов'язано ПАТ «Дельта Банк» виконати платіжне доручення ОСОБА_3 в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 1 від 13.01.2015 року про перерахування 84 955 доларів США. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 пеню в розмірі 2 679, 48 грн. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що згідно з постановою НБУ від 02.03.2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію. Рішення суду суперечить вимогам ст. 36, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якими кошти повертаються в порядку черговості, визначеній цим Законом. Стягуючи пеню суд не врахував, що відповідно до п. 3 ст. 5 цього ж Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені). Крім того, суд не навів розрахунку, переведення валюти до гривневого еквіваленту.

У судовому засіданні представник апелянта Кратенко Ю.В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.11.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського рахунку НОМЕР_1, за умовами якого останній зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок НОМЕР_1 та здійснювати його банківське обслуговування.

13.01.2015 року відповідач прийняв від ОСОБА_3 до виконання платіжне доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 1 на переказ 84 955 доларів США на інший рахунок, відкритий у ПАТ «Кредіт АгрікольБанк» та стягнув з позивача плату (комісію) у розмірі 41 926,80 грн. за послугу щодо виконання вказаного платіжного доручення. Проте, платіжне доручення виконане не було та кошти не перераховані.

Відповідно до виписки з рахунку залишок грошових коштів на поточному рахунку позивача був достатній для здійснення такого переказу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що не виконання відповідачем платіжного доручення суперечить вимогам закону та умовам договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 1091 цього Кодексу банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Згідно з ч. 1 ст. 1092 цього ж Кодексу у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до п. 8.1., 8.2 та п. 8.3. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Відповідно до п. 32.2. ст. 32 цього ж Закону, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Суд першої інстанції керуючись вимогами зазначених норм дійшов правильних висновків про те, що оскільки платіжне доручення прийнято банком, а суми коштів на рахунку позивача було достатньо для виконання такого доручення та за виконання доручення банком було стягнуто плату (комісію) у розмірі 41 926,80 грн., відтак банк зобов`язаний був виконати це платіжне доручення.

Доводи апеляційної скарги про те, що з 03.03.2015 року у банку почала діяти тимчасова адміністрація, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач прийняв від ОСОБА_3 до виконання платіжне доручення 13.01.2015 року, тобто до введення тимчасової адміністрації, при цьому стягнув плату за виконання такого доручення та мав його виконати у строки, встановлені законом.

Оскільки банком було прийнято платіжне доручення в іноземній валюті, доводи апеляційної скарги про необхідність переведення таких коштів у гривневий еквівалент колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч положенням цієї норми стягнув пеню за несвоєчасне виконання платіжного доручення колегія суддів вважає безпідставними, оскільки пеня нарахована до введення тимчасової адміністрації, а не під час тимчасової адміністрації.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно встановив обставини справи на основі об'єктивної оцінки доказів, наданих сторонами та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді