Постанова № 44431247, 25.05.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року № 813/8007/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Хміль Х.З.,

за участю представника позивача Чопорової Н.П., представника відповідача Холявки І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства фірма «ГАЛБУД» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство фірма «ГАЛБУД» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001662210 та № 0001672210 від 11.11.2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та його контрагентами укладено договори поставки, а отримання товару підтверджується належно оформленими первинними документами. До перевірки було надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документа, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги контролюючим органом. На момент проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та перебували на обліку як платники податків. Посилання відповідача в акті перевірки на безтоварність операцій позивача з його контрагентами здійснено на підставі актів перевірок контрагентів та ґрунтуються на припущеннях.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначив, що при перевірці позивача й справді використано акти перевірок його контрагентів, якими не підтверджено факти здійснення господарської діяльності. Перевіркою встановлено, що господарські операції позивача фактично не відбулись та лише відображені у первинних документах. Вказав, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду. Позивачем не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи він вживав для отримання інформації щодо господарської діяльності його контрагента. Відсутність при укладенні правочину самостійної ділової мети, відмінної від податкової економії, є доказом його укладення без наміру створити відповідні економічні наслідки; такий правочин укладається з метою незаконного отримання коштів з бюджету або ухилення від конституційного обов'язку зі сплати податків, тобто з ціллю, що суперечить інтересам держави.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що здійснені господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, придбані товари були використані у господарській діяльності Товариства, позивачем було здобуто результат від такої діяльності - збудовано, оздоблено та здано в експлуатацію два житлові будинки у м. Львові. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Додатково вказав, що позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні в яких містяться відмінні позиції щодо марки поставленого бетону, його кількості та кількості послуг з транспортування. Окрім того, з наданих документів вбачається надання послуг на суми, що різняться між собою. Окрім того Товариством не підтверджено товарно-транспортними накладними надання послуг відповідно до ряду видаткових накладних. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ фірми «Галбуд» з питань господарських відносин з ДП «Цемекс Бетон» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, з ТзОВ «Маштрейд» за квітень 2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення Товариством пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 24 498,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК Укрїни, у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 23 343,67 грн.

На підставі встановлених порушень 11.11.2014 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0001672210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 30 622,50 грн. (за основним платежем 24 498,00 грн., штрафними санкціями 6 124,50 грн.); та № 0001662210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29 172,59 грн. (за основним платежем 23 343,67 грн.; за штрафними санкціями 5 835,92 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, встановлюються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вказаної норми закону до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від

придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

З матеріалів справи встановлено, що при перевірці відображення в обліку та звітності господарських операцій ПАТ Фірма «Галбуд» з питань господарських відносин з ДП «Цемекс Бетон» перевіряючими зроблено висновок, що господарські операції між вказаними контрагентами не мали реального товарного характеру, надані до перевірки документи не є безумовною підставою для віднесення сум по податковому кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірні. Тому господарська операція між ПАТ Фірма «Галбуд» та ДП «Цемекс Бетон» фактично не відбулася.

Так, контролюючим органом взято до уваги, що відповідно до акту № 210/22-04/36078490 від 12.02.2014 року «Про неможливість проведення позапланової перевірки ДП «Цемекс Бетон» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Біко Агротрейд» та ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» складеного ДПІ у Залізничному районі м. Львова встановлено, що підприємство провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались.

Крім того, в наданих до перевірки документах перевіряючими встановлено ряд порушень. Зокрема у податкових накладних отриманих від ДП «Цемекс Бетон» вказано вид цивільно-правового договору «Договір поставки від 26.01.2012 року № 26/01/2012 року», однак на письмову вимогу договір не представлений; автомобіль, який перевозив товар належав ТзОВ «Львівзахідтрансбуд», яке є засновником ДП «Цемекс Бетон».

Представник відповідача додатково вказав, що позивачем надано податкові накладні, про поставку 15 куб. бетону М100, 186, 801 куб бетону М 250 та 20 послуг з його транспортування, проте у видаткових накладних 15 куб бетону М 100, 188 куб бетону М 250 та 28 послуг з транспортування. Окрім того, позивачем оплачено товар та послуги на суму 122 510,00 грн., проте згідно з податковими накладними всього товару та послуг було на суму 133 292,00 грн., по видаткових накладних 133 312,00 грн. Крім того Товариством не підтверджено товарно-транспортними накладними надання послуг відповідно до ряду видаткових накладних.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача між ПАТ фірма «Галбуд» та ДП «Цемекс Бетон» було укладено усний договір поставки бетону. Закуплений бетон поставлявся до будинку у м. Львові по вул. Каховській, 27. Частина бетону завезена власним транспортом ПАТ фірма «Галбуд», на що долучено копії подорожніх листів. Інша частина замовленого бетону поставилась ДП «Цемекс Бетон» у зв'язку з замовленням послуг транспортування. Також представник позивача вказав, що 28.02.2012 року по 6 кубах бетону наявні товарно-транспортні накладні, однак транспортні послуги у видаткових накладних не зазначено, оскільки вартість транспортних послуг входить до ціни бетону, що постачається. Зазначив, що хоча поставка здійснювалась на загальну суму 8 050,13 грн., однак оплата здійснена на суму 15 000,00 грн. та включала аванс на наступні поставки. 21.02.2012 року поставки здійснювались по передоплаті. Також представник позивача пояснив, що 28.02.2012 року відпущено товару на більшу суму ніж оплачено, тому постачальник надав накладну по поставці.

На підтвердження господарської операції позивачем долучено копії податкових накладних на товар - бетон та надання послуг по його поставці, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних та звітів по господарських операціях за січень 2012 року, за лютий 2012 року, актів здачі-прийняття робіт на об'єктах, декларацій про готовність об'єктів до експлуатації.

Як встановлено судом з наданих видаткових накладних, поставка бетону здійснювалась без замовлення, письмовий договір не укладався.

Проте, суд зауважує, що ні до перевірки, ні до матеріалів позову позивачем не надано жодних документів, які б свідчили, що сторони усного договору узгодили між собою кількість товару, що постачався; ціну договору, час та місце поставки; умови оплати, зокрема порядок сплати авансових платежів, тощо. Проведення господарської операції грунтується лише на поясненнях представника позивача та викликає сумніви щодо її реальності.

З наявного типово-шаблонного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається надання транспортних послуг ДП «Цемекс Бетон» для ПАТ фірма «Галбуд», однак встановити згідно якого договору, в якій кількості та що транспортувалося з вказаних актів не є можливим. Судом ставиться під сумнів обізнаність контрагента позивача, котрий повинен був надавати послуги транспортування про місцезнаходження об'єкта замовника та інших істотних умов господарської операції. Вказане в свою чергу свідчить про сумнівність виконаних господарських операцій. Крім того не є можливим встановити той факт, що акт здачі-прийняття робіт складений на виконання договору поставки за січень 2012 року. Відсутність певної кількості товарно-транспортних накладних, свідчить про відсутність документального підтвердження виконання послуг з транспортування.

Так, у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В силу вимог пунктів 11.1, 11.5 названих Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, оскільки слугують підставою для обліку транспортної роботи та проведення розрахунків за договорами перевезення, надання автотранспортних послуг, при тому, що письмового договору немає, хоча наявна вказівка на нього у податкових накладних; відсутні замовлення; доказів того, що вартість транспортування товару входить до його ціни, позивачем не надано як до суду, так і під час перевірки.

Тому за відсутності товарно-транспортних накладних витрати платника за операцією з перевезення вантажу є такими, що не відповідають критерію документальної підтвердженості та не можуть бути враховані при визначенні оподатковуваного доходу.

Щодо господарської операції позивача з ТзОВ «Маштрейд» (м. Київ, бул. Л.Українки, 15, офіс 01; директор Лещенко В.В.), то суд зазначає, що позивачем до перевірки було надано податкову накладну № 519 від 26.04.2014 року на поставку каменю облицювального у кількості 150 кв.м на загальну суму з ПДВ 6 750,00 грн. та видаткову накладну на відповідну суму, однак договору поставки та товарно-транспортні накладні не надано.

Доказів транспортування вказаних ТМЦ з м.Києва до м. Львова позивачем не надано.

До матеріалів справи позивачем не долучено жодних документів, які б свідчили про узгодження умов поставки (місця, ціни, кількості, умов транспортування, тощо), не підтверджено яким чином великогабаритні ТМЦ від ТзОВ «Маштрейд» транспортувалися на склад ПАТ Фірма «Галбуд», обліковувалися на ньому, не обґрунтовано економічної доцільності поставки з м. Києва, тощо. Долучена до справи копія подорожнього листа за травень 2012 року лише свідчить про перевезення ПАТ фірма «Галбуд» каменю на будівництво об'єкта у м. Львові.

Із законодавчих положень ПК України вбачається, що податкові наслідки у виді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необхідно також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що зменшує суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на суму пред'явленого постачальником податку в ціні поставленого товару (робіт, послуг).

Подані до матеріалів справи копії актів приймання виконаних робіт не можуть беззаперечно свідчити про використання отриманих від ДП «Цемекс Бетон» та ТзОВ «Маштрейд» ТМЦ у господарській діяльності позивача, оскільки останнім не доведено реальності господарських операцій з ДП «Цемекс Бетон» та ТзОВ «Маштрейд».

Отже, наявність лише вказаних вище документів не є підставою для включення визначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та включення сум до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Так, складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентами не виконувались, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, тому суд критично ставиться до підставності формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Також під час розгляду справи не встановлено у контрагентів технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою господарських операцій, а і умовами господарських операцій щодо самостійного виконання контрагентам спірних операцій. Під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів залучених фахівців, або залучення інших підприємств для виконання спірних операцій на умовах субпідряду, транспортних засобів для виконання перевезень, тощо. Позивачем не надано на вимогу суду жодних доказів з цього приводу.

Позивачем не доведено факт реального виконання поставки, що надало б йому право на формування податкового кредиту.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Враховуючи юридичну дефектність первинних документів, відомості у яких не підтверджені іншими доказами (документи формально оформлені без фактичної поставки товару та його приймання, без фактичного виконання послуг), суд вважає, що позивач не набув права на формування на їх підставі даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене у сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників, беручи до уваги сумнівність ведення господарської діяльності ДП «Цемекс Бетон» та ТзОВ «Маштрейд» в рамках правового поля, враховуючи розбіжності в поданих позивачем документах, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ та сум податку на прибуток, суд приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання господарських операцій є недостовірні.

Аналізуючи матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що подані Підприємством первинні бухгалтерські документи не можуть доводити реальність господарських операцій між позивачем та ДП «Цемекс Бетон», ТзОВ «Маштрейд».

Оцінюючи докази, судом враховано, що платник податків повинен мати намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати дохід лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Отже, факт виконання позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України недоведений позивачем належними доказами, та спростований відповідачем.

Статтею 83 ПК України визначено, що підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З досліджуваних у судовому засіданні документів, встановлено, що позивачем не надано суду документів на спростування порушень, про які зазначено в акті перевірки.

Дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачений частинами 4 та 5 статті 11 КАС України суд пропонував позивачу надати всі первинні документи на підтвердження права на отримання податкової вигоди, для чого в судових засіданнях оголошувались перерви. Жодних інших документів, ніж долучені до матеріалів справи, на вимогу суду позивачем надано не було.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки позивача знайшли своє підтвердження під час з'ясування обставин справи, тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 183,00 грн. слід покласти на позивача та стягнути до бюджету судовий збір у сумі 1 644,00 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 183,00 грн. (сто вісімдесят три гривні) покласти на позивача.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства фірма «Галбуд» до бюджету судовий збір у сумі 1 644,00 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні).

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2015 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.