Постанова № 44430544, 22.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 р. Справа № 804/3534/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача Панченко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Паккас» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Паккас» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії податкового органу стосовно коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість приватного підприємства «Паккас» в автоматизованих інформаційних системах на підставі акту перевірки є протиправними, оскільки самостійна зміна відповідачем таких відомостей спричиняє реальні зміни майнового стану та порушує права та інтереси позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що під час проведення перевірки податкова інспекція встановила ряд порушень законодавства, про що відображено в акті перевірки, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв або клопотань до суду не надав, у зв'язку з чим судом було ухвалено проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Паккас» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року по факту придбання товарів (робіт, послуг) та їх подальшої реалізації.

За результатами перевірки складено акт №219/04-83-22-02/21902215 від 22.12.2014 року, у висновках якого встановлено, що позивачем порушено п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку з не підтвердженням фактів здійснення господарських операцій, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість 196 047,84 грн. та завищено податкові зобов'язання на загальну суму 212 681,42 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом не приймалось податкове повідомлення-рішення та самостійно змінено в електронних базах даних показники податкової звітності позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно абзацу першого пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року № 34/18772, зазначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Так, акт про результати проведення перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, чи було спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і мало обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

За таких обставин дії відповідача стосовно встановлення в акті перевірки порушень самі по собі не впливають на наявні у позивача права, не створюють для нього додаткових обов'язків та не визначають правову поведінку, а тому прав та інтересів позивача не порушують.

Таким чином, суд вважає, що вірність суджень і висновків посадових осіб податкового органу, зроблених ними на основі наявних фактичних даних в акті, не може бути достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів позивача. З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області стосовно встановлення в акті №219/04-83-22-02/21902215 від 22.12.2014 року порушень норм Податкового кодексу України та викладення висновків щодо не підтвердження фактів здійснення господарських операцій по ланцюгу.

За приписами статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Аналіз норм Податкового кодексу України дає підстави вважати, що коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів може здійснюватись лише після узгодження податкових зобов'язань шляхом надання платником податку на додану вартість уточненої декларації або шляхом винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення, що здійснюється після відповідного узгодження, також підставою для коригування посадовими особами податкового органу вказаних сум може бути встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності.

При цьому, акт, складений відповідачем за результатами перевірки, не є підставою для коригування в електронній базі податкової звітності задекларованих платником податків показників.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

За нормами статті 74 Податкового кодексу України електронна база даних повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її коригування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а контролюючі органи використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, і для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Здійснення відповідачем коригування показників податкової звітності позивача як платника податків має негативний наслідок для підприємства, оскільки система АС «Податковий блок» та підсистема «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість» є інформаційною базою обробки та використання податкової інформації, а результати її опрацювання використовуються у своїй діяльності податковими органами. Результати автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість та проведений за ними розподіл платників податку на додану вартість за категоріями враховуються при визначенні категорії уваги суб'єкта господарювання.

Судом встановлено, що в даному випадку відповідач податкових повідомлень-рішень не приймав, відповідні зміни до бази показників податкових зобов'язань та податкового кредиту внесені податковим органом самостійно без повідомлення позивача, тобто узгоджені не були.

З урахуванням того, що сам по собі акт перевірки №219/04-83-22-02/21902215 від 22.12.2014 року не може бути підставою для внесення змін до податкової звітності, суд дійшов висновку, що податковим органом протиправно здійснено зміну показників податкового кредиту та податкових зобов'язань приватного підприємства «Паккас». Оскільки такими діями для позивача створено негативні наслідки, то усунути їх можливо лише поновивши у згаданих системах даних показники, які він самостійно задекларував у податковій звітності.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Паккас» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування в електронних базах даних, в тому числі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», показників податкових зобов'язань та податкового кредиту приватного підприємства «Паккас» на підставі акту перевірки №219/04-83-22-02/21902215 від 22.12.2014 року.

Зобов'язати Криворізьку північну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронних базах даних, в тому числі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, які приватне підприємство «Паккас» самостійно задекларувало в податкових деклараціях за період липень та вересень 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Паккас» судові витрати у розмірі 48,72 грн. (сорок вісім гривень сімдесят дві копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 27 травня 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко