Ухвала суду № 44429882, 26.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/144/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: (у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України),

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва (далі - УПФУ) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" (далі - ТОВ) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 8388,06 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Мостобудівельний загін №73" на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 8388,06 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ТОВ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ перебуває на обліку в органах ПФУ, як платник страхових внесків за № 14-01-05-0021, відповідно до ст.14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колишнім працівникам ТОВ: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, робота яких була пов'язана на цьому підприємстві зі шкідливими та важкими умовами праці - на посадах, визначеними за Списком №2 виробництв, професій, посад і показників, призначено пенсію згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по пенсіонерам становить: ОСОБА_1 - 23,03 грн., ОСОБА_2 - 3017,74 грн., ОСОБА_3 - 2566,21 грн., ОСОБА_4 - 2781,08 грн. Отже, за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року відповідачу нараховано до відшкодування суму фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) у розмірі 8388,06 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки дійсно управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснювало доставку та виплату пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Порядок компенсації витрат Пенсійному Фонду України визначено у Прикінцевих положеннях Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2.

Порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлено Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженою постановою Правління Фонду від 19.12.2003 року № 21-1 (далі по тексту Інструкція).

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Фонду щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Фонду, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції).

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період із дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи зі змісту вказаних норм підставою для відшкодування підприємством органам Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Таким чином, платіж підприємства за виплачену та доставлену пенсію є помісячним платежем.

Право звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 виникає у позивача з 25-го числа кожного місяця, за який позивач просить стягнути заборгованість.

Відповідач є платником страхових внесків, перебуває на обліку в УПФУ, яке проводить виплату пенсії пенсіонерам, які набули стаж роботи для призначення пенсій на пільгових умовах.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь УПФУ кошти в сумі 8388,06 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що розглянувши справу в порядку письмового провадження, судом першої інстанції не було забезпечено рівності та змагальності в адміністративному процесі, що позбавило Товариство надати докази, оскільки судом апеляційної інстанції Товариство було двічі повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, але не забезпечило явку свого представника до суду та не надало жодного доказу на спростування позовних вимог.

Також, враховуючи вимоги ч. 1 статті 71 КАС України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, колегія суддів погоджується, що позивачем у позовній заяві були наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, надані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані доводами відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова