Ухвала суду № 44429599, 26.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року Справа № 876/9200/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва» звернулося з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення відповідача:

від 25.02.2013 року №000001311 від 25.02.2013 року, яким нараховано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, в сумі 7 546,73 грн;

від 28.02.2013 року №0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 358 849,50 грн, в т.ч. за основним платежем - 239 233,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 119 616,50 грн;

від 28.02.2013 року №000002220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 282,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 26 188,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 094,00 грн;

від 28.02.2013 року №0000042200, яким завищено від'ємне значення податку на прибуток на суму 2 405 949,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 25.02.2013 року №000001311 та від 28.02.2013 року №0000012200, №000002220, №0000042200.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року у позивача відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати, а також в повному обсязі та вчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб. Дана обставина стверджується довідкою про нараховану та виплачену заробітну плату №271 від 25.04.2013 року, про нарахований та сплачений податок на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, платіжними дорученнями та квитанціями про сплату податку.

Що стосується повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та віднесення суд до складу валових витрат суд першої інстанції зазначив, що 04.04.2012 року між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори на технічне обслуговування холодильного обладнання, що належить позивачу. Реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Віва» з його контрагентами - фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами виконаних робіт, які містять всі необхідні реквізити та достатній обсяг інформації для того, щоб ідентифікувати господарський та юридичний зміст відповідних господарських операцій. Позивач в повному обсязі розрахувався за надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, понесені ним у зв'язку з виконанням фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 робіт по технічному обслуговуванню холодильного обладнання.

Водночас, суд першої інстанції звертає увагу на те, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Віва», за наслідками якої було складено акт від 12.10.2011 року №12/2301/32649823, згідно якого перевіркою було знято валових витрат в 1 кварталі 2011 року 337 625 грн., в 2 кварталі 2011 року 299 700 грн., разом 637325 грн. та винесено податкове повідомлення рішення №0000132301 від 31.10.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 188303,00 грн. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 року податкове повідомлення-рішення №0000132301 від 31.10.2011 року було скасовано, що не заперечується відповідачем. Після набрання рішенням суду законної сили позивачем 02.08.2012 року було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011 року, якою за наростаючим підсумком було збільшено рядок 06.5 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року) на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року - 1 554 859 грн. та збільшено значення рядка 05.1 (Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів) на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року 1584364 грн.

Валові витрати, які виникли в 1 та 2 кварталі 2011 року були підтверджені первинними документами, які були надані під час проведення перевірки і при судовому розгляді справи. На підставі первинних документів було підтверджено від'ємне значення об'єкту оподаткування та скасовано податкове повідомлення-рішення постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 року.

Суд першої інстанції посилається на те, що при застосуванні пункту 150.1 ст.150 ПК України у 2011 році слід враховувати положення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX («Перехідні положення») Податкового кодексу України: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року; розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про неправомірність відображення позивачем в податковому обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування за період, що перевірявся.

Крім того, відповідно до умов договору №3107-ПЗ-09 про надання тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі (позики) від 31.07.2009 року ПП «Флора» (позикодавець) передав позивачу на зворотній, безвідсотковій основі 1100000,00 грн, граничний строк повернення коштів визначено 31.01.2010 року. Станом на момент проведення перевірки позивачем за вказаним договором не було повернуто позикодавцю 835000,00 грн, однак, згідно додаткової угоди від 31.01.2010 року до договору №3107-ПЗ-09 від 31.07.2009 року визначено кінцевий термін повернення тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги - 31.12.2012 року. В період проведення перевірки вимоги щодо дострокового виконання умов повернення тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі (позики) від ПП «Флора» не надходило, в зв'язку з чим ТзОВ «Віва» правомірно не включено до суми доходу суму тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі (позики) у розмірі 835000,00 грн.

Щодо віднесення відсотків за товарним кредитом до витрат та нарахування податку на додану вартість суд першої інстанції зазначив, що ДПІ в акті перевірки взагалі не вказано конкретного договору, його номера, не вказано відомості про дослідження будь-яких первинних документів, на підставі яких контролюючий орган прийшов до висновку про протиправне формування витрат позивачем за рахунок включення процентів по товарному кредиту, що на думку відповідача, є порушенням вимог пп.141.1 ст.141 ПК України.

Між позивачем та ТзОВ «Наргус» укладено договір №18 від 16.01.2009 року про поставку позивачу етикетки (гнучкої рулонної упаковки), яка використовується для загартування цукерок, які виробляються позивачем. Додатковою угодою №2 від 22.07.2009 року передбачено поставку на умовах відсоткового товарного кредиту. ТзОВ «Наргус» було надано позивачу належним чином оформленні податкові накладні на сплачені позивачем відсотки за товарним кредитом.

Витрати позивача на купівлю упаковки для продукції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача і вказані витрати ТзОВ «Віва» правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність визначення об'єкту оподаткування, формування складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваними господарськими операціями. Отже, оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Ківерцівська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення вимог пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб. Всього за період, що перевірявся, несвоєчасно перераховано до бюджету 30186,93 грн податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суму податкового боргу нарахована пеня у розмірі 9,06 грн., податковий борг виник 30.10.2011 року, було сплачено - 31.10.2011 року, прострочено - 1 день.

Згідно пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Згідно виписки по рахунку Маневицького управління державного казначейства датою прийняття платіжного документа є 31.10.2011 року, відповідно надходження до бюджету були 31.10.2011 року з простроченням сплати на 1 день.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року встановлено його заниження в сумі 835000 грн, в тому числі за 3-й квартал 2012 року в сумі 835000 грн.

В ході перевірки встановлено що згідно даних обліку ТзОВ «Віва» рахується кредиторська заборгованість в сумі 835000 грн перед ПП «Флора», яка отримана згідно договору №3107-ПЗ-09 від 31.07.2009 року. В ході перевірки платником надано копію додаткової угоди, згідно якої термін повернення - 31.12.2012 року, однак оригінал вказаної угоди для перевірки не надано. Таким чином, в порушення пп. 135.5.7 п.35.5 ст.135ПК України, платником занижено дохід в сумі 835 000 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року встановлено їх завищення всього в сумі 5 771 147,98 грн, в тому числі за 3-й квартал 2011 року на суму 3491491,36 грн, 4-ий квартал 2011 року - 296 028,33 грн, 1-ий квартал 2012 року - 278 821,09 грн, 2-ий квартал 2012 року - 1 495462,67 грн, 3-ий квартал 2012 року - 209344,53 грн.

Позивачем подано уточнений розрахунок від 02.08.2012 року № 9016904010, яким збільшено рядок 05.1 на суму 1584364 грн, дані витрати були включені в 2 кварталі 2011 року згідно акту перевірки № 12/2301/32649823 від 12.10.2011 року. Дане порушення виявлено в результаті співставлення даних Головної книги підприємства, оборотно- сальдових відомостей по рахункам та декларацій по податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

Враховуючи вказане та в порушення пп. 39.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України платником завищено дані в рядку 05.1 Декларації по податку на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 1584364 грн.

Апелянт зазначає, що на підтвердження факту виконання здійснення господарських операцій ТзОВ «Віва» з його контрагентами - фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від вказаних суб'єктів підприємницької діяльності підприємством надано лише акти приймання наданих послуг. На вимогу надати первинні бухгалтерські документи що підтверджують виконання даних послуг підприємством документи не надано.

Надані до перевірки первинні документи щодо надання послуг (акти прийому передачі виконаних робіт, податкові накладні тощо) містять лише назву послуг та їх вартість - не надані документи, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вказаних послуг.

Враховуючи, що підприємством для перевірки не надано підтверджуючих документів, що містять інформацію про проведені заходи щодо надання вказаних послуг, то витрати в сумі 1218900 грн, згідно актів (прийому-передачі) виконаних робіт - не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг ) та, відповідно, не пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ «Віва».

Таким чином, господарські операції між ТзОВ «Віва» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, віддаленості контрагентів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, або здійснення діяльності.

Апелянт звертає увагу, що вході перевірки встановлено протиправне формування витрат позивачем за рахунок включення відсотків по товарному кредиту. Станом на 01.07.2011 року у ТзОВ «Віва» рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 1621480 грн, за період перевірки платником надано безвідсоткових поворотних фінансових допомог на суму 7420501 грн. Враховуючи вказане, платником не проведено заходи щодо стягнення власних коштів по виданим допомогам, однак в той же час сплачувались відсотки за товарним кредитом. Враховуючи вказане та в порушення підпункту 141.1 статті 141 ПК України, платником завищено витрати в сумі 453110.98 грн, що не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

За період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р. ТзОВ «Віва» задекларовано від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 1246424 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за вказаний період встановлено його заниження в сумі 24428 грн, в т.ч. за червень 2012 року - 24 428 грн.

Станом на дату завершення цієї перевірки надіслані запити з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у періоді, що перевіряється, на підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, не надійшли.

Фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів рахунок 631 розрахунки з постачальниками, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 307548 грн ( Дт оборот за серпень 1864093,67 грн). Враховуючи вказане суму 191358 зараховано в рядок 23.2 декларації, відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Ківерцівською МДПІ Волинської області Державної податкової служби у період з 31.01.2013 року по 07.02.2013 року було проведено позапланову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Віва» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №2/2201/32649823 від 15.02.2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Віва» вимог пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб. Всього за період, що перевірявся, несвоєчасно перераховано до бюджету 30186,93грн, нараховано пеню за несвоєчасне перерахування податку; в порушення п.44.1 ст.44, пп.135.5.7 п.135.5 ст.135, пп.139.19 п.139.1 ст.139, пп.141.1 ст.141 ПК України ТзОВ «Віва» занижено сплату податку на прибуток в сумі 239233 грн; в результаті порушень п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 позивачем занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 26188 грн, занижено бюджетне відшкодування в сумі 194346 грн.

На підставі акта перевірки МДПІ прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- від 25.02.2013 року №000001311, яким позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, в сумі 7 546,73 грн;

- від 28.02.2013 року №0000012200, яким ТзОВ «Віва» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 358 849,50 грн, в т.ч. за основним платежем - 239 233,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 119 616,50 грн;

- від 28.02.2013 року №000002220, яким ТзОВ «Віва» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 282,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 26 188,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 094,00 грн;

- від 28.02.2013 року №0000042200, яким ТзОВ «Віва» завищено від'ємне значення податку на прибуток на суму 2 405 949,00 грн.

Щодо правомірності нарахування ТзОВ «Віва» штрафної (фінансової) санкції з податку на доходи фізичних осіб:

Частиною 1 ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст.162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є податкові агенти (юридичні особи). Отже, податковий агент є особою, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачується такій особі.

Згідно приписів ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, тобто протягом 30 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Встановлено, що за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року у у ТзОВ «Віва» відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати, а також в повному обсязі та вчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб. Дана обставина стверджується довідкою про нараховану та виплачену заробітну плату №271 від 25.04.2013 року, про нарахований та сплачений податок на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, платіжними дорученнями та квитанціями про сплату податку (копії платіжних доручень про виплату заробітної плати працівникам та одночасного перерахування до місцевого бюджету сум податку на доходи фізичних осіб знаходяться в матеріалах справи).

Як видно зі змісту довідки, платіжних доручень, виплати податку на доходи фізичних осіб здійснювалось ТзОВ «Віва» протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача №000001311 від 25.02.2013 року, яким ТзОВ «Віва» нараховано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в сумі 7 546,73 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про заниження ТзОВ «Віва» валового доходу, завищення валових витрат, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість:

Згідно акту перевірки №2/2201/32649823 від 15.02.2013 року, на думку відповідача, позивачем в порушення пп. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135 ПК України не було віднесено до доходів заборгованість в сумі 835000 грн фінансової допомоги, отриманої ТзОВ «Віва» від ПП «Флора» відповідно до договору № 3107-ПЗ-09 від 31.07.2009 року, строк дій якого закінчився 31.01.2010 року.

Встановлено, що 31.07.2009 року між ТзОВ «Віва» та ПП «Флора» був укладений договір про надання тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі (позики) №3107-ПЗ-09, згідно якого ПП «Флора» передало ТзОВ «Віва» грошові кошти у розмірі 1100000,00 грн для поповнення обігових коштів.

31 січня 2010 року між ТзОВ «Віва» та ПП «Флора» було укладено додаткову угоду, якою затверджено кінцевий термін повернення тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі - 31 грудня 2012 року. Тобто, обов'язок позивача віднести до валового доходу неповернуту суму заборгованості виник лише 01.01.2013 року, а відтак висновки податкового органу щодо неправомірного не включення позивачем вказаної суми заборгованості до складу валового доходу в 2012 році є такими, що не відповідають фактичним обставинам і є необгрунтованими.

У зв'язку з тим, що в період проведення перевірки вимоги щодо дострокового виконання умов повернення тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі (позики) від ПП «Флора» не надходило, ТзОВ «Віва» правомірно не включено до суми доходу суму тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі (позики) у розмірі 835000,00 грн.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат витрат, понесених у звязку з обслуговуванням холодильного обладнання:

Встановлено, що відповідно до договору поставки №17 від 07.02.20112 року, укладеного між ТзОВ «Віва» та ТзОВ «Група компаній «Рідна Марка», позивачем було придбано холодильне обладнання на загальну суму 6000006,28 грн. Після погодження цін з ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишель» та підписання договору купівлі-продажу від 12.02.2012 року позивач визначив доцільним здійснити технічне обслуговування холодильного обладнання, у звязку з чим 04.04.2012 року між позивачем та фізичними особами- підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори на технічне обслуговування холодильного обладнання, що належить позивачу.

На виконання вказаних договорів 27.04.2012 року сторонами було підписано акти виконаних робіт на суму 773400 грн та 445500 грн відповідно. Акти виконаних робіт містять всі необхідні реквізити та достатній обсяг інформації для того, що ідентифікувати господарський та юридичний зміст відповідних господарських операцій. Позивач в повному розмірі розрахувався за надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями: №639 від 08.05.2012 року на суму 20000 грн, №865 від 22.06.2012 року на суму 290000 грн, №873 від 22.06.2012 року на суму 463000 грн, № 866 від 22.06.2012 року на суму 445000 грн.

Після здійснення технічного обслуговування холодильного обладнання між ТзОВ «Віва» таТзОВ «Група компаній «Рідна Марка» був підписаний акт прийому-передачі обладнання.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем до складу валових витрат правомірно віднесено витрати, понесені ним у звязку з обслуговуванням холодильного обладнання.

Актом перевірки було встановлено неправомірне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат позивача по сплаті відсотків за користування товарним кредитом по господарських операціях по купівлі позивачем етикетки (гнучкої рулонної упаковки), яка використовується для загортування цукерок, які виробляються позивачем і на думку відповідача, в порушення пп. 141.1 ст. 141 ПК України ТзОВ «Віва» завищено витрати в сумі 453110,98 грн, що не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як вбачається із змісту вказаної норми, єдиним обмеженням щодо включення пов'язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями витрат платника податку до валових витрат, є відсутність взаємозв'язку таких витрат із господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Наргус» укладено договір №18 від 16.01.2009 року про поставку позивачу етикетки (гнучкої рулонної упаковки), яка використовується для загортування цукерок, які виробляються позивачем, що не заперечується відповідачем. Додатковою угодою №2 від 22.07.2009 року передбачено поставку на умовах відсоткового товарного кредиту. Додатковою угодою №3 від06.01.2011 року передбачено, що строк дії договору встановлюється з моменту підписання до 31 березня 2012 року. Додатковою угодою №4 від 01.03.2012 року строк дії договору встановлюється з моменту підписання до 31 грудня 2013 року.

Позивач являється виробником кондитерської продукції, а саме цукерок і ТзОВ «Наргус» було надано позивачу належним чином оформленні податкові накладні на сплачені позивачем відсотки за товарним кредитом.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, витрати позивача на купівлю упаковки для власної продукції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю, а відтак, відсотки за користування товарним кредитом по вказаних господарських операціях правомірно включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

Щодо завищення, на думку відповідача, за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року валових витрат в сумі 5771147,98 грн, у тому числі за 3-й квартал 2011 року на суму 3491491.36 грн, 4-й квартал 2011 року - 296 028,33 грн, 1-й квартал 20011 року - 778821,09 грн, 2-й квартал 2012 року - 1 495 462,67 грн, 3-й квартал 20012 року - 209 344,53 грн.

Позивачем подано уточнений розрахунок від 02.08.2012 року № 9016904010, яким збільшено рядок 05.1 на суму 1584364 грн, дані витрати були включені в 2 кварталі 2011 року, згідно акту перевірки № 12/2301/32649823 від 12.10.2011 року.

Враховуючи вказане та в порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України платником завищено дані в рядку 05.1 Декларації по податку на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 1584364,00 грн.

При цьому в акті перевірки не зазначено, відсутність яких саме первинних документів та по яких господарських операціях стало підставою для зменшення відємного значення об'єкту оподаткування.

Встановлено, що в період з 23.08.2011 року по 20.09.2011 року відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Віва», за наслідками якої було складено акт від 12.10.2011 року №12/2301/32649823 і ДПІ було знято валових витрат в 1 кварталі 2011 року на суму 337625 грн, в 2 кварталі 2011 року - 299 700 грн, разом 637325 грн. За результатами вказаної перевірки ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000132301 від 31.10.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 188303,00 грн.

Однак, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 року податкове повідомлення-рішення №0000132301 від 31.10.2011 року було скасовано, що не заперечується відповідачем. Після набрання рішенням суду законної сили позивачем

02.08.2013 року було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011 року, якою за наростаючим підсумком було збільшено рядок 06.5 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року) на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року - 1554859 грн та збільшено значення рядка 05.1 (Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів) на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року - 1 584 364 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні актом від 12.10.2011 року №12/2301/32649823 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Віва» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року», постановою Волинського окружного адміністративного суду 28.12.2011 року у справі №2а/0370/3341/11, уточнюючою податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартали 2011 року від 02.08.2012 року.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При застосуванні пункту 150.1 у 2011 році слід враховувати положення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX («Перехідні положення») Податкового кодексу України: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року; розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності відображення позивачем в податковому обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування за період, що підлягав перевірці.

З огляду на наявність у позивача всіх необхідних первинних документів, на підставі яких ним сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ, реальності господарських операцій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №0000012200, №000002220 та №0000042200 також є протиправними та підлягають скасуванню.

Постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задовлення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі №803/986/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник