Ухвала суду № 44429077, 16.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № 804/11206/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представника позивача: Коваль І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артікон» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2014 року по справі № 804/11206/14 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артікон» до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Василенка Благовіста Володимировича, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артікон» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Василенка Благовіста Володимировича, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в якому просило:

- визнати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень №14432654 від 14.07.2014 року видане державним реєстратором прав на нерухоме майно Василенком Б.В., Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства;

- зобов'язати Відповідача здійснити державну реєстрацію права власності права на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, загальною площею 861.9 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд.16, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Артікон» та видати відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він є власником всіх житлових приміщень у житловому будинку, що розташований: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Шевченка, (Бабушкінський, Жовтневий р-ни), будинок 16. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.01.2014 року № 13/47 «Про зняття з балансу підприємств балансоутримувачів житлового фонду об'єктів нерухомого майна житлового призначення» передано позивачу житловий будинок що розташований Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Шевченка, (Бабушкінський, Жовтневий р-ни), будинок 16. Позивач вважає дане рішення Дніпропетровської міської ради правовстановлюючим документом, який у відповідності до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для реєстрації за позивачем права власності на весь житловий будинок.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артікон», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2014 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.06.2014 року Позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, загальною площею 861,9 кв.м., що розташований Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Шевченка, (Бабушкінський, Жовтневий р-ни), будинок 16, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Артікон» (податковий номер 38752566)

14.07.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Василенком Б.В. Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області прийнято рішення № 14432654 від 14.07.2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі п.4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначене рішення було обґрунтовано тим, що рішення Дніпропетровської міської ради не є правовстановлюючим документом, який у відповідності до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для реєстрації за позивачем права власності на весь житловий будинок.

Не погодившись з обґрунтованістю винесення рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність відмови у проведенні державної реєстрації прав №14432654 від 14.07.2014 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач правомірно відмовив у проведенні державної реєстрації прав та їх обмежень, оскільки надані Позивачем рішення Дніпропетровської міської ради від 29.01.2014 року та акт приймання - передачі від 19.06.2014 року не є правовстановлюючими документами.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до Відповідача із заявою про реєстрацію права власності на багатоквартирний будинок, надавши при цьому рішення Дніпропетровської міської ради від 29.01.2014 року №13/47 та акт приймання - передачі від 19.06.2014 року в якості правовстановлюючих документів.

Проте, рішенням №14432654 від 14.07.2014 року Позивачу було відмовлено у реєстрації права власності, оскільки надані ним документи не являються підставою для проведення державної реєстрації.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією Відповідача з огляду на наступне.

Положеннями ст.15 Закону України «Про державну реєстацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з п.2 ст.9 Закону України № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Пунктом 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, визначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Зміст зазначених правових норм вказує на те, що державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою зокрема фактів переходу прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Так, державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставі правоставлюючих документів, перелік яких наведений у ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.37 порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868. Однак, передбачений у зазначених правових нормах перелік правовстановлюючих документів не є вичерпним та вміщує також інші документи, які підтверджують виникнення або перехід права власності на нерухоме майно.

Як вже зазначалося, Позивач звертався до Відповідача із заявою про здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 29.01.2014 року №13/47 та акту приймання - передачі від 19.06.2014 року.

Зі змісту зазначених документів вбачається, що з балансу підприємств балансоутримувачів житлового фонду було знято об'єкт нерухомого майна, а саме квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, загальною площею 861.9 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд.16 та передано на баланс власників всіх наявних в них квартир і приміщень шляхом підписання акту приймання - передачі.

Однак, зазначені документи не містять жодних посилань на їх правовстановлюючий характер, оскільки вони лише встановлюють факт зняття та прийняття на баланс підприємства нерухомого майна, яке за своєю правовою природою не є тотожним переходу права власності на таке нерухоме майно.

Приписами чинного законодавства встановлено, що державний реєстратор здійснює державну реєстрацію права власності на майно виключно на підставі правовстановлюючих документів, а саме документів, які підтверджують перехід або набуття права власності на нерухоме майно.

В даному випадку, Позивачем не було надано до суду документи, які належним чином підтверджують перехід або набуття права власності на нерухоме майно всього будинку, а тільки фіксують факт прийняття на баланс підприємства нерухомого майна.

Отже, висновки Відповідача щодо відсутності підстав для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 29.01.2014 року №13/47 та акту приймання - передачі від 19.06.2014 року є обґрунтованими та законними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2014 року є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ч.3 ст.160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артікон» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2014 року по справі № 804/11206/14- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко