Ухвала суду № 44429051, 21.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2015 рокусправа № 804/20018/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року по справі № 804/20018/14 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила

- визнати незаконним рішення щодо відмови теруправління Держгірпромнагляду України у Дніпропетровській області 10.11.2014 року у проведенні повторного розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на ВАТ "Дніпропетровський агрегатний завод";

- зобов'язати теруправління Держгірпромнагляду України у Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення повторного розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на ВАТ "Дніпропетровський агрегатний завод", відповідно до процедури, визначеної Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03.11.2014р. вона звернулася до відповідача з проханням провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку, який стався з її чоловіком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, коли він працював токарем на ВАТ «Дніпропетровський агрегатний завод». Своє звернення позивач обґрунтувала тим, що комісія, яка проводила розслідування допустила порушення Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 25.08.2004р. №1112, яким керувалася комісія на час настання нещасного випадку з її чоловіком. Позивач зазначає, що комісією не було встановлено всіх обставин справи, не проведено належних експертиз, тому висновки комісії щодо визнання нещасного випадку, що стався з її чоловіком, не пов'язаним з виробництвом, є неправомірними та не підтвердженими документально. Проте, листом теруправління від 10.11.2014р. позивача було повідомлено про відмову в проведенні повторного розслідування. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що відповідачем передчасно зроблено висновок про те, що нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3, не пов'язаним з виробництвом, оскільки в порушення п.17 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 25.08.2004р. №1112 відповідачем не витребувано медичний висновок щодо можливого зв'язку погіршення стану здоров'я

працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу. Тобто, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не з'ясована можливість визнання нещасного випадку, пов'язаним з виробництвом, враховуючи те, що погіршення стану ОСОБА_3 можливо стало внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів.

Не погоджуючись з рішенням суду, Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не враховано того факту, що ОСОБА_4 вже зверталася до суду з позовом про встановлення факту нещасного випадку пов'язаного з виробництвом, але за результатами розгляду позову судами було відмовлено у його задоволенні. Тобто, відповідач вказує на те, що факт нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, не знайшов свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні правові підстави і для проведення повторного розслідування цього випадку. Крім цього, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, а саме п.17 зазначено Порядку, оскільки, за позицією відповідача, обов'язковість отримання медичного висновку пов'язана з випадками погіршення стану здоров'я працівника, а не у випадку його смерті

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на території ВАТ "Дніпропетровський агрегатний завод" стався випадок смерті з робітником ВАТ "Дніпропетровський агрегатний завод" ОСОБА_5 у зв'язку з чим згідно п. п. 40, 42 "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1112 від 25.08.04 р. (далі Порядку) та наказу територіального управління Держнаглядохоронпраці по Дніпропетровській області №57-Р від 04.03.2005 р. було створено комісію зі спеціального розслідування випадку смерті.

Комісією зі спеціального розслідування були встановлені наступні обставини: ІНФОРМАЦІЯ_1 року, працюючи в першу зміну з 07 години 00 хвилин начальник дільниці №191 ВАТ "ДАЗ" ОСОБА_6 разом з майстром ОСОБА_7 о 6-55 хв., провели п'ятихвилинку з працівниками дільниці де був присутній ОСОБА_3 О 7-00 ОСОБА_3 приступив до виконання змінного завдання на токарному верстаті №1К62. О 7-30 начальник дільниці при обході бачив ОСОБА_3, який знаходився на своєму робочому місці. Згідно пояснювальної записки о 7-50 фрезерувальник ОСОБА_8 відходив набрати склянку води та бачив, як ОСОБА_3 працював на своєму робочому місці. Приблизно через хвилину ОСОБА_8 повертаючись на робоче місце побачив ОСОБА_3 лежачого у проході лицем у низ, а поряд нього лежав перевернутий стілець. Згідно з пояснень фельдшера ОСОБА_9, яка прибула на місце через 3 хвилини та констатувала біологічну смерть, що підтвердили по приїзду лікарі швидкої допомоги.

У відповідності до абз.6 п. 18 Порядку 1112 і розглянувши матеріали розслідування комісія прийшла до висновку: випадок смерті з ОСОБА_3 не вважати пов'язаним з виробництвом, він не підлягає обліку, акт форми Н - 1 не складається.

За результатами розслідування складено акт за формою Н-5 від 11.04.2005 року та акт за формою НПВ від 11.04.2005 року.

03 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулася до теруправління з проханням провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку, який стався з її чоловіком ОСОБА_3 В обгрунування свого звернення позивач зазначила те, що комісія, яка проводила розслідування допустила серйозні порушення Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 25.08.2004р. №1112.

Листом від 10.11.2014 року за вих.№4337-15/05 відповідач повідомив ОСОБА_2 про відмову в проведенні повторного розслідування нещасного випадку. Теруправлінням зазначено про відсутність підстав і повноважень щодо вжиття заходів реагування, оскільки судом не встановлено факту нещасного випадку на виробництві.

За наслідком перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що процедуру розслідування нещасних випадків, на час нещасного випадку з ОСОБА_3, було визначено Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 25.08.2004р. №1112.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1112 розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).

Вказуючи на недотримання відповідачем процедури здійснення розслідування нещасного випадку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано п.17 Порядку.

Так, згідно із п.17 Порядку №1112 нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків (крім випадків, зазначених у пункті 15 цього Порядку, у разі відсутності умов, зазначених у пункті 18 цього Порядку), визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.

Пунктом 15 Порядку визначено випадки, які пов'язані з виробництвом, а саме:

раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком;

скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.

Пунктом 18 Порядку визначено нещасні випадки, які не визнаються пов'язаними з виробництвом, а саме:

за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устатковання, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);

унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов'язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;

у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання;

під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;

у разі смерті або самогубства (крім випадків, зазначених у пункті 15 цього Порядку).

Оскільки, у цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що нещасний випадок з ОСОБА_3 відноситься до випадків, передбачених п.15 та п.18 Порядку, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність дотримання відповідачем п.17 Порядку, який визначав необхідність отримання медичного висновку з метою з'ясування обставин можливості нещасного випадку внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я виконувати зазначену роботу.

При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що згідно акту судово-медичного дослідження трупа №629, на який посилається відповідач як на доказ відсутності впливу на загиблого небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, експертами досліджувались та встановлено лише причини смерті, але, не досліджувалися обставини, що могли вплинути на виникнення таких причин смерті.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, в акті комісії зазначено, що причиною смерті ОСОБА_3 є незадовільний фізичний стан здоров'я, однак, як зазначено представником відповідача та звернуто увагу суду, що даний смертельний випадок не можна вважати пов'язаним з виробництвом у зв'язку з тим, що перед настанням нещасного випадку загиблий проходив медичний огляд (картка огляду від 28.12.2004 року) та протипоказань щодо виконання роботи не виявлено, що в свою чергу суперечить висновкам акту та вказує на неповноту проведеного розслідування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невиконання відповідачем під час розслідування п.17 Порядку №1112, з урахуванням положень п.54 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 30.11.2011 року №1232, є підставою для проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з працівником ОСОБА_3

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, а саме п.17 зазначено Порядку, оскільки, за позицією відповідача, обов'язковість отримання медичного висновку пов'язана з випадками погіршення стану здоров'я працівника, а не у випадку його смерті, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Так, в пункті 17 Порядку №1112 йдеться про нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я. При цьому, у вказаному пункті Порядку не зазначено те, які наслідки мав такий нещасний випадок.

У свою чергу, статтею 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції чинній на момент настання нещасного випадку) було визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Отже, наслідком нещасного випадку може бути або заподіяння шкоди здоров'ю або настання смерті.

Оскільки, у п.17 Порядку не визначено наслідки нещасного випадку, що стався внаслідок раптового погіршення стану здоров'я, то вищезазначені доводи відповідача колегією суддів до уваги не приймаються.

Необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи відповідача щодо не врахування того факту, який свідчить про відмову судовими інстанціями у задоволенні позову ОСОБА_2 про встановлення факту нещасного випадку, який пов'язаний з виробництвом, оскільки вказані доводи не мають правового значення для вирішення цієї справи, так як під час розгляду цивільної справи не досліджувалась та не надавалась оцінка дотримання відповідачем процедури проведення розслідування нещасного випадку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Крім цього, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 36,54 грн. із наступного розрахунку.

На час вирішення питання Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом про прийняття апеляційної скарги, Закон України "Про судовий збір" діє в редакції Закону від 19.09.2013р. №590-VII, яким змінено розміри ставок судового збору з 23.10.2013р.

На момент подачі апеляційної скарги відповідачем діють норми Закону України "Про судовий збір", відповідно до положень якого, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на постанову суду, ставка судового збору складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, яка складає 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (ставка за подання позову немайнового характеру).

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 рік становить 1218,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги у відповідності до п.п.2,п.3,ч.2,ст.4 Закону України "Про судовий збір" становив 36,54 грн. (1218,00?0,06?50%).

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року по справі №804/20018/14- без змін.

Стягнути з Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 36,54грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 22.05.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська