Ухвала суду № 44428986, 29.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2015 рокусправа № 808/6114/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001642201 від 16.09.2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 16.09.2014 року № 0001642201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 183 259 грн.50 коп.

Вирішено питання про судові витрати по справі

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період часу з 28.08.2014 по 05.09.2014 фахівцями відповідача проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Югомет плюс" (код за ЄДРПОУ 36015425) з питань своєчасності, достовірності та повноти

нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.07.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 12.09.2014 №130/22-01/36015425 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Югомет плюс" протягом періоду, що перевірявся придбавало склобій та експедиційні послуги у ТОВ "Прогресс СК" (ЄДРПОУ 38587003), яке знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі. м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області. Взаємовідносини між ТОВ "Югомет плюс" та ТОВ "Прогресс СК" здійснювались на підставі договору-постачання №30/12-13с від 30.12.2013 та договору транспортного експедирування №30/12-13 у від 30.12.2013.

Порушення виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних ТОВ "Прогресс СК" на адресу ТОВ "Югомет плюс". В ході проведення перевірки встановлено, що у підприємства ТОВ "Югомет плюс" відсутні оригінали податкових накладних (до перевірки надані факсові копії податкових накладних).

Від ДПІ у Київському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області отримано акт від 28.03.2014 №196/05-64-15-01/38587003 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Прогресс - СК" (38587003), щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками, контрагентами - покупцями.

Підприємством ТОВ "Югомет плюс" суму ПДВ 122 172 грн. 72 коп. по контрагенту ТОВ "Прогресс СК" відображено в січні 2014 року в декларації з податку на додану вартість в розділі 3 додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Таким чином, підприємством ТОВ "Югомет плюс" у складі податкового кредиту відображена сума по взаємовідносинам з ТОВ "Прогресс СК" у сумі ПДВ 122 172 грн. 72 коп., у т.ч. по періодам: січень 2014 року у сумі 122172 грн. 72 коп.

В податковому обліку ТОВ "Югомет плюс" податкові накладні, які отримані від ТОВ "Прогресс СК" включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних у розділ 1 "Отримані податкові накладні" та до Декларацій з податку на додану вартість за січень 2014 року.

В бухгалтерському обліку операції з придбання послуг відображено: Д-т 281 "Товари на складі" К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками; Д-т 644 "Податковий кредит" К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

У висновках акту перевірки зазначено, що ТОВ "Югомет плюс" в порушення ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №966 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1996 за №168/704; пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.10 ст.201, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України; наказу ДПА України від 10.01.2011 №969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", підприємством завищено податковий кредит в загальній сумі 122 172 грн. 72 коп., в тому числі по періодах: за січень 2012 року у сумі 122 173 грн.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем складено податкове повідомлення - рішення від 16.09.2014 №0001642201, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 183 259 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем - 122 173 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 61 086 грн. 50 коп.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В акті перевірки відсутнє посилання на те, що податок на додану вартість віднесений до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених з порушенням діючого законодавства.

Віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту здійснено по першій події відповідно до вимог законодавства.

Інших обмежень щодо права на податковий кредит, для операції, по яким податкові накладні не підлягають державної реєстрації, законодавством не передбачено.

Окрім того, порушення контрагентом вимог податкового законодавства чи не виконання ним своїх зобов'язань перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не може бути.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч .2 ст. 9 вказаного Закону та п. 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем не доведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищезазначеним контрагентом (ТОВ Прогресс СК") були надані усі документи, що засвідчують вчинення таких операцій з безпосереднім постачальником позивача, які також знайшли своє відображення у акті перевірки, зокрема: договір, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, виписки з банку, тощо.

Так матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Югомет плюс" і ТОВ "Прогрес СК" укладений договір постачання № 30/12-13с від 30.12.2013, згідно якого Продавець зобов'язується передати Покупцеві склобій, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору.

ТОВ "Прогрес СК" відвантажило ТОВ "Югомет плюс" склобій за видатковими накладними.

Між ТОВ "Югомет плюс" і ТОВ "Прогрес СК" укладений договір транспортного експедирування № 30/12-13у від 30.12.2013 згідно якого Експедитор зобов'язується надати послуги з перевезення вантажу, а Замовник зобов'язується прийняти послуги та сплатити певну суму згідно з умовами договору. ТОВ "Прогрес СК" надало ТОВ "Югомет плюс" послуги з перевезення склобою. Факт надання послуг підтверджується актами здачі - прийняття робіт. Вартість склобою та наданих послуг ТОВ "Югомет плюс" сплатило ТОВ "Прогрес СК" повністю шляхом перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями. ТОВ "Прогрес СК" надано ТОВ "Югомет плюс" податкові накладні, які позивач включив до складу податкового кредиту.

Згідно показань свідків ОСОБА_1 - головного бухгалтера підприємства, ОСОБА_2 - директора підприємства та ОСОБА_3 -офіс-менеджера на перевірку були надані оригінали первинних бухгалтерських документів, у тому числі податкових накладних.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано.

Крім того, слід зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Аналогічні висновки зроблені Європейським судом з прав людини в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України".

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай