Ухвала суду № 44428970, 21.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2015 рокусправа № 804/1986/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 року по справі № 804/1986/15 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної реєстраційної служби України, Реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук Андрія Вікторовича, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, Реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук Андрія Вікторовича, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, в якому з урахуванням уточнень просила:

- визнати протиправними викладені у рішенні державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича № 183683997 від 26.12.2014 року підстави для відмови у державній реєстрації права власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення поз. НОМЕР_1, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. 2А-6 за адресою: АДРЕСА_1 а саме: наявність обтяжень (арештів) на все нерухоме майно попереднього власника, наявність активного реєстраційного запису про право власності на майно за іншою особою, відсутність відомостей про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича № 183683997 від 26.12.2014 року про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення поз. НОМЕР_1, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. 2А-6 за адресою: АДРЕСА_1

- зобов'язати Державну реєстраційну служби України та Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення поз. НОМЕР_1, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. 2А-6 за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновок Відповідача про неможливість реєстрації права власності через наявність арешту на «все нерухоме майно попереднього власника» не може вважатися законним, оскільки рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2012 року було визнано за нею право власності на нежитлові приміщення поз.НОМЕР_1 що розташовані в надбудові комерційного центру літ.2А-6 за адресою: АДРЕСА_1 Крім того, постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2014 року, арешти які були накладені на майно саме ОСОБА_5, а саме житлові приміщення поз.НОМЕР_1 що розташовані в надбудові комерційного центру літ.2А-6 за адресою: АДРЕСА_1 - були відмінені.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

ОСОБА_3, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі..

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2012 року по справі № 2-1247/2011 (2/0418/469/2012) за ОСОБА_3 було визнано право власності на нежитлові приміщення поз. НОМЕР_1, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. 2А-6 за адресою: АДРЕСА_1 без додаткового прийняття в експлуатацію; скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення поз. НОМЕР_1, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. 2А-6 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 07.10.2010 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд».

Рішення набрало законної сили 16.07.2012 року, що підтверджується написом на рішенні суду.

Так, 19.03.2014 року Позивач звернулася до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно.

Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 від 09.04.2014 року Позивачу було відмовлено у проведенні державної реєстрації .

24.11.2014 року позивач повторно звернулася до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (відповідач 3) із заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення поз. НОМЕР_1, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. 2А-6 за адресою: АДРЕСА_1

Але, 26.12.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем було винесено рішення № 18368397 про відмову у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення поз. НОМЕР_1, загальною площею 27,3 кв.м., що розташоване в надбудові комерційного центру літ. 2А-6 за адресою: АДРЕСА_1

Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно стали наявність арештів на все майно попереднього власника приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд», до яких відноситься і приміщення Позивача, приміщення не введено до експлуатації та наявність активного реєстраційного запису про право власності на будівлю за іншою особою, який на підставі поданого до реєстрації рішення суду, не скасований.

Не погодившись з обґрунтованістю винесення зазначеного рішення та висновків викладених в ньому, Позивач звернулася до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення рішення № 183683997 від 26.12.2014 року про відмову у державній реєстрації права власності є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Відповідача-2 є обґрунтованим та законним, оскільки станом на день прийняття рішення про відмову у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна були наявні арешти на все майно попереднього власника, що у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» виключає можливість проведення державної реєстрації.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеною позицію суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями п.1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх обтяжень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 визначено, що цей Порядок визначає процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають:на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування).

Приписами п.п. 4, 5 зазначеного Порядку встановлено, що орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру. Державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868, розглядає заяву, подані до неї електронні копії документів, поданих для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мінюсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили та де однією із сторін є юридична особа, то рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймається державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі рішення Кіровського районного суду від 03.07.2012 року де однією із сторін є юридичні особи та яке набрало законної сили, яка була розглянута державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем.

Отже, в даному випадку Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був дотриманий принцип територіальності розгляду заяв про державну реєстрацію прав.

Однак, Позивач наголошує, що у Відповідача - 2, в даному випадку, були відсутні підстави для винесення оскаржуваного рішення, оскільки право власності на нерухоме майно було визнано за нею на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та яке є обов'язковим для виконання.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеною позицією Позивача з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

Положеннями ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з п.2 ст.9 Закону України № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Аналіз та синтез зазначених правових норм вказує на те, що державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою зокрема фактів переходу прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Так, державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставі правоставлюючих документів, до яких зокрема відноситься рішення суду, яке набрало законної сили. Однак, у проведення державної реєстрації може бути відмовлено, зокрема у випадку, якщо заяву про державну реєстрацію прав було подано після державної реєстрації обтяжень.

Як вже зазначалося, Позивач звернувся до Відповідача із заявою про здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі рішення Кіровського районного суду від 03.07.2012 року.

Зі змісту зазначеного рішення суду вбачається, що за ОСОБА_3 було визнано право власності на нежитлове приміщення поз. НОМЕР_1 загальною площею 27.3 кв.м., які розташовані в надбудові комерційного центру літ.2А-6 за адресою: АДРЕСА_1 без додаткового прийняття в експлуатацію та скасовано державну реєстрацію права власності на зазначені приміщення за ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд».

Отже, рішення Кіровського районного суду від 03.07.2012 року в даному випадку є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно.

Однак, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 26.12.2014 року, тобто станом на час винесення оскаржуваного рішення, щодо всього нерухомого майна ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд», до якого зокрема відноситься приміщення НОМЕР_1, які розташовані в надбудові комерційного центру літ.2А-6 за адресою: АДРЕСА_1 наявні записи про обтяження №4832035, №4832419, №4832600, №4832777, №4833169, №4833547, №4879581, №4880456.

Зазначені записи про обтяження були внесені на підставі постанов державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Іванько О.М. про арешт майна боржника в межах виконавчих проваджень ВП №40077433, №400777602, №40077745, №40077888, №40074984, №40075376, №40078064, № 40078064.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями чинного законодавства встановлено, що державний виконавець уповноважений відмовити у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно зокрема якщо заяву про державну реєстрацію прав було подано після державної реєстрації обтяжень.

В даному випадку, заяву про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме на нежитлові приміщення поз. НОМЕР_1 загальною площею 27.3 кв.м., що розташовані в надбудові комерційного центру літ.2А-6 за адресою: АДРЕСА_1 було подано Позивачем після державної реєстрації обтяжень на зазначені приміщення, що фактично унеможливлює належне проведення державної реєстрації права власності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування рішення № 183683997 від 26.12.2014 року про відмову у державній реєстрації права власності.

Щодо можливості визнання протиправними підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, викладених у рішенні № 183683997 від 26.12.2014 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для їх суб'єктів. Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому (яким) його адресовано.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

При цьому, висновки посадових осіб органів державної влади не створюють жодних правових наслідків, тобто не є нормативним актом або правовим актом індивідуальної дії, а тому не є рішенням в розумінні процесуального законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправними підстав для винесення рішення № 183683997 від 26.12.2014 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ч.3 ст.160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 року по справі № 804/1986/15- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко