Ухвала суду № 44428890, 09.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2015 рокусправа № 804/7544/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року у справі № 804/7544/14 за адміністративним позовом Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» про стягнення суми податкового боргу у розмірі 183417.68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після спливу 60 денного строку з дня отримання Відповідачем податкової вимоги, податковий борг сплачений не був, що свідчить про можливість стягнення зазначеного боргу з його розрахункових рахунків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року адміністративний позов було задоволено, стягнуто з рахунків Відповідача у банках на користь бюджету суму податкового боргу у розмірі 183417.68 грн..

Приватне сільськогосподарське підприємство «Заготзерно» не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що заявлена сума податкового боргу, яка була заявлена Позивачем до стягнення є необґрунтованою, оскільки колишнім директором Позивача подавалася звітність, яка не відповідає дійсності. Крім того, в порушення приписів Податкового кодексу України, податкова вимога про сплату податкового боргу податковим органом не надсилалася.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватне сільськогосподарське підприємство «Заготзерно» зареєстроване Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та перебуває на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Так, підприємство подало до податкового органу податкові декларації №9058810116 від 30.09.2013 року, №9074447731 від 19.11.2013 року, №9079611494 від 11.12.2013 року, №9086077762 від 08.01.2014 року, №9000188902 від 11.01.2014 року, №9087698944 від 30.01.2014 року, №9012948523 від 13.03.2014 року із самостійно визначеними податковими зобов'язаннями у загальній сумі 124891.15 грн.

Суми податкових зобов'язань за зазначеними податковими деклараціями сплачені не були, у зв'язку з чим, утворився податковий борг у розмірі 124891.15 грн.

Крім того, 30.09.2013 року між Позивачем та Відповідачем були укладені договори №12 про розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №9 про розстрочення податкового боргу, які в подальшому рішеннями від 02.12.2013 року були скасовані, у зв'язку з чим, сума пені, проценти за користуванням розстроченням та розрив розстрочки, у загальному розмірі 55906.67 грн., увійшли до податкового боргу.

Також, за відповідачем рахується податковий борг з авансових внесків податку на прибуток у сумі 1042.26 грн. та податку на прибуток у розмірі 1577.60 грн.

Грошові кошти за зазначеними зобов'язаннями Відповідачем сплачені не були, у зв'язку з чим, за підприємством утворився податковий борг у загальному розмірі 183417.68 грн., який на думку Позивача підлягає стягненню в судовому порядку.

Правомірність стягнення податкового боргу у розмірі 183417.68 грн. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.32 Податкового кодексу України визначено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки, податкового кредиту.

Згідно ст.100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

При цьому, відповідно до п.100.12 ст.100 Податкового кодексу України, договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані: з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що розстроченням сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) є зміна строку їх сплати, шляхом його перенесення на більш іншу дату під проценти. Так, підставою для розстрочення сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) є договір між податковим органом та платником податків. При цьому, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого податкового зобов'язання (податкового боргу), то такий договір може бути достроково розірваний з ініціативи податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2013 року між Позивачем та Відповідачем були укладені договори №12 про розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №9 про розстрочення податкового боргу.

Однак, рішеннями №9 та №12 від 02.12.2013 року розстрочення податкового зобов'язання та податкового боргу за зазначеними договорами були скасовані та в судовому порядку Відповідачем не оскаржувались, у зв'язку з чим сума пені, проценти за користуванням розстроченням та розрив розстрочки, у загальному розмірі 55906.67 грн., увійшли до податкового боргу.

Положеннями п. 46.1. ст.46.1. Податкового Кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст.57.1 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 49.18. ст.49 ПК України Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. До обов'язків платника відноситься сплата податкового зобов'язання по декларації протягом 10 днів, що настають після граничного строку сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем були подані податкові декларації з податку на додану вартість №9058810116 від 30.09.2013 року, №9074447731 від 19.11.2013 року, №9079611494 від 11.12.2013 року, №9086077762 від 08.01.2014 року, №9000188902 від 11.01.2014 року, №9087698944 від 30.01.2014 року, №9012948523 від 13.03.2014 року.

Однак, суми податкових зобов'язань за зазначеними податковими деклараціями Відповідачем самостійно сплачені не були.

Крім того, за Відповідачем рахуються несплачені податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1577.60 грн. та авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1042.26 грн.

На думку податкового боргу, суми грошових зобов'язань, визначених Відповідачем у податкових декларація з податку на додану вартість, сума пені, проценти за користуванням розстроченням, розрив розстрочки, суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та авансових внесків з податку на прибуток, які у загальному розмірі становлять183417.68 грн., мають бути стягненні у примусовому порядку в якості податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначену позицію Позивача обґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 59 Податкового Кодексу України визначено, що разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності з п. 95.1. ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що податковий борг за своєю правовою природою є сумою несвоєчасно сплаченого узгодженого грошового зобов'язання та нарахованого на нього пені. Так, якщо платник податків самостійно не сплачує наявний в нього податковий борг, то органи ДПС надсилають йому податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання яка має бути сплачена протягом 60 днів. У випадку несплати визначеного податковою вимогою зобов'язання, податковий борг погашається зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків.

Як вбачаться з матеріалів справи, на виконання вимог Податкового кодексу України, Позивачем було сформовано та направлено Відповідачу податкову вимогу №37-19 від 04.07.2013 року, яка була отримана Позивачем 10.07.2013 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією супровідного листа.

Тобто, позивачем була дотримана процедура формування та направлення податкової вимоги.

Проте, після спливу 60 денного строку податковий боргу Позивачем погашений не був та доказів щодо сплати податкового боргу, який зазначено у податковій вимозі до суду надано не було, що свідчить про невиконання ним вимог чинного законодавства

Отже, стягнення податкового боргу в даному випадку є обґрунтованим та законним.

Щодо доводів Відповідач про надіслання податковим органом інших документів замість податкової вимоги на адресу Відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надіслання йому іншого відправлення замість податкової вимоги у зв'язку чим, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані доводи Відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з Відповідача суми податкового боргу у розмірі 183417.68 грн., в зв'язку з чим вважає, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно»- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року у справі № 804/7544/14 -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко