Постанова № 44428645, 21.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р. Справа№ 5011-38/15036-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гребеник І.С. - представник ;

від відповідача: Рог О.В. - представник ;

від третьої особи: Гойванюк А.В. - представник, Ботез В.П. - директор

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто - Інновація"

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 13.03.2015р.

у справі № 5011-38/15036-2012 (суддя Підченко Ю.О.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто - Інновація"

про перегляд рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2013р. за нововиявленими обставинами

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто - Інновація"

про визнання права, визнання недійсним рішення № 775/8112 від 12.07.2012, зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13003" звернулось 25.10.2012р. до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 1,92 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3; визнання недійсним рішення відповідача №775/8112 від 12.07.2012 р. "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" на вул. Перспективній, 3 у Печерському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом".

26.10.2012р. позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач змінив предмет спору та просив суд про: 1) визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 1,92 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3; 2) визнання недійсним рішення відповідача №775/8112 від 12.07.2012 р. "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" на вул. Перспективній, 3 у Печерському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом"; 3) зобов'язання відповідача припинити дії, направлені на передачу земельної ділянки орієнтовною площею 1,08 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3 в користування третій особі; 4) зобов'язання відповідача скасувати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки третій особі на вул. Перспективній, 3 у Печерському районі м. Києва орієнтовною площею 1,08 га в короткострокову оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом, затверджений рішенням відповідача № 775/8112 від 12.07.2012 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" задоволено частково, визнано за Відкритим акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13003" право постійного користування земельною ділянкою площею 1,92 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3, визнано недійсним рішення Київської міської ради № 775/8112 від 12.07.2012 р. "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" на вул. Перспективній, 3 у Печерському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом" та стягнуто з Київської міської ради на користь Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" судовий збір у сумі 2 146,00 грн.

02.02.2015 р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі № 5011-38/15036-2012 за нововиявленими обставинами.

В обгрунування поданої заяви апелянт посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. по справі №910/7238/13, про наявність якого йому стало відомо випадково з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень http://reyestr.court.gov.ua тільки 29.01.2015 р., а також на те, що з он-лайн Державного реєстру речових прав на нерухоме майно України йому стало відомо, що всі об'єкти нерухомого майна, які під час розгляду даної справи належали позивачу, насправді йому не належали, а землекористувачами окремих частин земельної ділянки, яка в 1963 р. була надана йому в користування виступали та виступають інші особи, які володіли та продовжують володіти нерухомим майном, розташованим на цій ділянці та її частинах.

Заявник звертає увагу суду на те, що оскільки позивач не володіє жодним об'єктом нерухомості на спірній земельній ділянці, відповідно він не може вважатись ані постійним, ані тимчасовим її користувачем, що унеможливлює визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради № 775/8112 від 12.07.2012 р. "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" на вул. Перспективній, 3 у Печерському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом".

Враховуючи вищевикладене, заявник просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі №5011-38/15036-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" відмовити повністю.

Ухвалою Господарського м.Києва від 13.03.2015 року у справі № 5011-38/15036-2012 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Інновація» про перегляд за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2013р. у справі № 5011-38/15036-2012 залишено без змін.

Не погодившись з принятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто - Інновація» звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу та переглянути рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2013р. № 5011-38/15036-2012 за нововиявленими обставинами, за результатами прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд дійшов до висновку про те, що наявність чи відсутність у позивача на праві власності нерухомого майна на спірній земельній ділянці, жодним чином не впливає на висновки суду, з яких він виходив при прийнятті рішення від 04.06.2013 р. у даній справі, однак суд не навів жодного доводу, підстави, мотиву чи іншого обгрунтування зробленого висновку. Місцевимй судом не доведено, як саме норми розділу ХІІІ ГПК України впливають на оцінку наведеної заявником обставини з точки зору її істотності для справи, а саме того факту, що під час прийняття рішення від 04.06.2013 року жодного об'єкту нерухомості на спірній ділянці не належало позивачу.

На думку апелянта вищезазначена нововиявлена обставина має істотне значення для справи, що підтверджується ст. 377 ЦК України та імперативними нормами Земельного кодексу України. Так, в ст. 141 ЗК України визначено чіткий перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою будь-якої особи. Серед таких підстав визначено «набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці». Апелянт зазначає, що саме відсутність у позивача права власності на частину чи на все нерухоме майно, що знаходиться на спірній ділянці, та, відповідно, наявність цього права у інших осіб, є безумовною істотною підставою для припинення права користування позивача відповідною земельною ділянкою, на якій це чуже майно розташоване. Апелянт вважає, що місцевий суд визнавши наведену обставину неістотною для справи в даному разі не тільки зробив висновок, який не відповідає обставинам справи, а й порушив норми матеріального права, зокрема, норми Цивільного та Земельного кодексів України.

Апелянт зазначає, що саме питання того, чи знаходяться на спірній земельній ділянці об'єкти нерухомості, які належать іншим, крім позивача, юридичним та фізичним особам і є тією істотною обставиною, яка, як мінімум, ставить під сумнів законність та правосудність судового рішення від 04.06.2013 року, а при подальшому дослідженні всіх нових доказів може призвести до перегляду цього рішення, в основу якого по визнанню права користування всією спірною ділянкою площею 1,92 га за позивачем судом було покладено лише Акт про землекористування від 21.02.1963 року. Апелянт вважає, що судом при прийнятті спірної ухвали від 13.03.2013 року порушено принцип всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин справи, тобто принципових норм процесуального права, що однією з безумовних підстав для скасування цих рішень.

Апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі аналізуючи чи знав заявник або чи міг знати про те, що позивач не володіє жодним нерухомим майном на спірній ділянці, суд приходить до безпідставного висновку про те, що заявник, під час розгляду даної справи, маючи сумніви щодо наявності у позивача права власності на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, не був позбавлений права та можливості звернутися до суду з клопотанням в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України». Однак суд неповно з'ясував обставин судового розгляду справи, які мають значення для справи та дійшов висновку, який не відповідає обставинам справи. Про те, що 11 приміщень, які знаходяться на спірній ділянці, вже під час прийняття рішення від 04.06.2013 року не належали позивачу, а належали заявнику, останній неодноразово повідомляв суд під час розгляду справи. Місцевим судом зазначену обставину було проігноровано. Крім того, під час розгляду справи заявник в порядку ст. 38 ГПК України заявляв клопотання про необхідність перевірки того, чи належали позивачу на той момент інші 9 приміщень, які розташовані на спірній ділянці. Зазначене клопотання не було задоволено судом.

Апелянт вказує на об'єктивні причини відсутності у заявника потенційної можливості на самостійне отримання необхідної інформації з Державного реєстру речових прав щодо власників нерухомого майна на спірній ділянці під час розгляду справи раніше, ніж відкритий доступ до цього реєстру став можливим (що відбулось лише в січні 2015 року) було заявником наведено в клопотанні про відновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 02.02.2015 року. Відповідно, суд у разі невизнання цих причин поважними, мав би у відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 113 ГПК відхилити це клопотання та не прийняти заяву до розгляду, повернути її Заявникові без розгляду та винести з цього приводу ухвалу про повернення заяви без розгляду. Однак, суд ухвалою від 05.03.2013 року прийняв справу до свого провадження.

Апелянт не може погодитись з твердженням суду про те, що вказані заявником фактичні обставини, які доведені у рішенні Окружного адміністративного суду м, Київ від 19.06,2012 року у справі № 2а-5941/12/2670, є по суті переоцінкою доказів, які вже оцінювались господарським судом під час прийняття рішення по справі (№ 5011-38/15036- 2012) оскільки факти, які наведені в мотивувальній частині зазначеного рішення Окружного адміністративного суду, та на які посилається заявник як на підставу для перегляду судового рішення у даній справі, є фактичними обставинами, а не доказами. Крім того, зазначені обставини ніколи не були предметом розгляду у даній справі, а посилання суду на п. 2 Постанови Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» є хибним та безпідставним.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК Укрїни) Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Нововиявленими обставинами за своєю правовою природою є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Статтею 112 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами").

Згідно з абз. 1 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України.

Згідно п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу (1798-12).

Відповідно до п. 8.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Стаття 112 Господарського процесуального кодексу України не містить переліку обставин, що їх слід вважати нововиявленими, а також не визначає, які обставини мають істотне значення для справи. Тому у вирішенні цих питань слід керуватися правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Однак, головним є те, що не можуть вважатися нововиявленими обставинами, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу ХII ГПК України господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Розглядаючи нововиявлені обставини, суд не досліджує зміст рішення, яке набрало законної сили.

Не можуть бути визнані як нововиявлені обставини викладені в рішенні суду в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), а також юридична оцінка цих обставин та правові підстави рішення або його мотиви, міркування суду щодо застосування норми права.

Також, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановляння рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційної скарзі, або які могли бути встановлені судом.

Заявник як на нововиявлену обставину посилається на те, що під час розгляду даної справи позивач не був та не міг бути землекористувачем земельної ділянки, яка була надана йому в постійне користування в 1963 р., оскільки позивач з 2010 р. не володів жодним об'єктом нерухомості розміщеним на спірній земельній ділянці, а тому відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України втратив право постійного користування земельною ділянкою.

Заявник зазначає, що про вказану обставину йому стало відомо лише наприкінці січня 2015 р., зокрема, зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. по справі №910/7238/13 та з Державного реєстру речових прав України, публічний доступ до якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №722 від 24.12.2014 р. "Про деякі питання надання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження" став можливим лише наприкінці січня 2015 р.

Зазначені обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом ст. 112 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, та встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Істотними є обставини, вплив яких на суть справи та винесене рішення може потягнути за собою скасування рішення суду та винесення іншого рішення, тобто мають бути такими, що ставлять під сумнів або спростовують висновки суду, покладені в основу прийнятого судового рішення.

Саме істотність для справи є однією із визначальних ознак обставин, що можуть бути визнані нововиявленими у справі.

Приймаючи рішення у даній справі, Господарський суд міста Києва виходив з того, що 21.02.1963 р. виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих був виданий акт на право користування землею, записаний в державну книгу реєстрації землекористувань за №25. Відповідно до вказаного акту Автопарку службового користування відведено в постійне користування 1,92 га землі по вул. Перспективна, 3, згідно з вказаними в акті планом і описом меж. Опис меж згідно з актом: від А до Б - з землями вул. Тверський тупик, від Б до В - з землями забудови міста, від В до Г - з землями вул. Перспективна, від Г до Д - з землями забудови міста.

Крім того, суд звернув увагу на те, що 05.04.1966 р. Міністерством Автомобільного транспорту і шосейних шляхів Української РСР був прийнятий наказ №203, яким до Переліку автотранспортних підприємств Київського міського виробничого управління пасажирського автотранспорту включено, в тому числі, Київський автомобільний парк службового користування №1, який перейменований на Київське автотранспортне підприємство - 09103 (додаток №9 до наказу). 29.04.1986 р. наказом Міністерства автомобільного транспорту УССР №91 "Про присвоєння індексів та галузевих кодів підприємствам та організаціям та перейменуванні організацій" до Переліку підприємств, організацій, які перебувають у віданні Київського управління пасажирського автотранспорту включено Київське автотранспортне підприємство - 09103, якому даним наказом змінено код з 09103 на 33003 (додаток 20 до наказу). 29.12.1987 р. пунктом 3 наказу Міністерства автомобільного транспорту УССР №286 до складу Київського міського державного виробничого об'єднання автомобільного транспорту було включено Київське автотранспортне підприємство 33003, якому даним наказом змінено індекс з 33003 на 13003 (додаток 12 до наказу). 27.07.1988 р. пунктом 3 наказу Міністерства транспорту України до складу Київського міського територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту було включено самостійне підприємство - Київське автотранспортне підприємство 13003 (додаток 11 до наказу).

04.08.1992 р. Московською районною державною адміністрацією м. Києва був зареєстрований статут Київського державного автотранспортного підприємства 13003 за реєстраційним №0099-2888П та видане свідоцтво №2244. Згідно з п.1.2, 1.3. даного статуту підприємство згідно з наказом Міністерства транспорту України входить до складу Київського міського територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту. Місцезнаходженням підприємства є: м. Київ, вул. Перспективна, 3.

27.12.1995 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України було видано наказ №1807-ВАТ, яким наказано створити ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13003" шляхом перетворення державного підприємства "Київське державне автотранспортне підприємство 13003" у відкрите акціонерне товариство. 31.01.1996 р. виконкомом районної Ради народних депутатів Московського району м. Києва було видано Свідоцтво №03114260 про державну перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Перспективна, 3) замість свідоцтва №2244, реєстраційний №0099-2888П від 04.08.1992 р.

За наведених обставин, місцевий господарський суд при прийнятті рішення дійшов обгунтованого висновку, що на час вирішення спору у постійному користуванні Позивача знаходиться земельна ділянка по вул. Перспективна, 3 у місті Києві, площею 1,92 га. При цьому, під час розгляду справи суд встановив, що на момент перетворення Державного автотранспортного підприємства 13003 у позивача, діяли норми Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., які передбачали припинення права користування земельною ділянкою у разі припинення діяльності підприємства, при цьому нормами діючих на той час Цивільного кодексу України від 01.01.1964 р. та законів України не було визначено такого поняття, як "припинення діяльності підприємства", а було визначено поняття "припинення юридичної особи" та встановлені форми такого припинення, до яких не було включено такої форми, як перетворення державного підприємства.

Аналізуючи зазначене, колегія приходить до висновку про те, що в даному випадку наявність чи відсутність у позивача на праві власності нерухомого майна на спірній земельній ділянці, жодним чином не впливає на висновки суду, з яких він виходив при прийнятті рішення від 04.06.2013 р. у даній справі.

Посилання апелянта на те, що під час розгляду даної справи та прийняття рішення по ній заявник не знав та не міг знати про те, що частина нерухомого майна, що розташована на спірній земельній ділянці не належить позивачу на праві власності, оскільки публічний доступ до Державного реєстру речових прав став можливим лише наприкінці січня 2015 р. колегія не приймає до уваги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент розгляду даної справи та прийняття рішення по ній) інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

Витяг з Державного реєстру прав на підставі заяви мають право отримувати:

1) власник нерухомого майна або уповноважена ним особа;

2) особа, яка має речове право на чуже нерухоме майно, або уповноважена нею особа;

3) спадкоємець (правонаступник - для юридичної особи) або уповноважена ним особа.

Інформаційну довідку з Державного реєстру прав на підставі письмового запиту мають право отримувати суд, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Таким чином, враховуючи викладене заявник, під час розгляду даної справи, маючи сумніви щодо наявності у позивача права власності на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці не був позбавлений права та можливості звернутися до суду з клопотанням в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання апелянта на те, що про наявність рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. по справі №910/7238/13 та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2012 р. по справі №2а-5941/12/2670 він дізнався випадково наприкінці січня 2015 р. з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія не приймає до уваги, виходячи з наступних пдстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому, цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, в несені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Проте, заявником не доведено суду обставин, які б перешкоджали останньому ознайомитись з судовими рішеннями (№910/7238/13 та №2а-5941/12/2670) раніше.

Крім того, як на нововиявлену обставину заявник також посилається на те, що особа, яка підписувала та подавала позов від імені позивача не мала на це необхідного обсягу повноважень.

Колегія зазначає, що повноваження представника позивача на підписання позовної заяви та представлення інтересів у судовому засіданні перевіряється судом під час надходження позовної заяви до суду та порушенні провадження у справі, а тому вказані заявником обставини є по суті переоцінкою доказів, які вже оцінювались господарським судом під час прийняття рішення по справі, Київським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України під час перегляду судового рішення в апеляційному та касаційному порядку.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК України (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами").

На підставі вищевикладеного колегія прходить до висновку про те, що заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі № 5011-38/15036-2012 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано доказів існування нововиявлених обставин у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, які б були істотними для зміни або скасування прийнятого у даній справі рішення.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, підтверджені належними і допустимими доказами.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, протоколи, розрахунки, тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 27.02.1981р. № 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" (в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 15) не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Інновація» звертаючись до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не надало суду обставин, які не були відомі господарському суду під час вирішення справи по суті, і які не могли бути поданими суду для прийняття рішення.

Заява позивача не містить нововиявлених обставин, в розумінні вказаних вище норм законодавства, а тому колегія не знаходить підстав для задоволення заяви про перегляд рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2013р. у справі № 5011-38/15036-2012 за нововиявленими обставинами.

З'ясувавши за результатами розгляду відповідної заяви в порядку статті 114 ГПК відсутність нововиявлених обставин, господарський суд виносить ухвалу про залишення судового рішення без змін (п. 8.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами").

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського кодексу України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Згідно з частиною 2 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється: у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи; у випадках, встановлених пунктами 2, 3 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили; у випадку, встановленому пунктом 4 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду; у випадку, встановленому пунктом 5 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

У відповідності до частини 6 статті 113 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі: 1) подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом; 2) подання заяви без доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам; 3) відсутності доказів сплати судового збору у порядку і розмірі, встановлених законодавством; 4) якщо заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, подана після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку; 5) якщо заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Нормами частини 8 статті 113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 2, 3 та 5 частини шостої цієї статті, заява може бути подана повторно.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" відмовлено у відновленні пропущеного строку на подачу заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. у справі №5011-38/15036-2012 за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини 6 статті 113 Господарського процесуального кодексу України, заяву про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2013 р. у справі №5011-38/15036-2012 за нововиявленими обставинами повернуто без розгляду.

Як вбачається з пункту 8.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р., №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" повернення заяви про перегляд судових рішень може бути здійснено господарським судом виключно з підстав, визначених у частині шостій статті 113 ГПК. Після усунення обставин, які були підставою для повернення заяви, її може бути подано повторно, за винятком випадків, зазначених у пункті 4 частини шостої статті 113, та у разі повернення заяви на підставі пункту 1 тієї ж частини в зв'язку з відхиленням клопотання про відновлення строку подання заяви.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" є безпідставною і задоволенню не підлягає, оскільки вона фактично наводить факти, яким вже була дана оцінка Господарським судом м. Києва, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого суду.

Через відділ документального забезпечення суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішеннями у справах № 910/5400/15-г за позовом Гойванюк А.В. до ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003» та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Київське АТП 13003» від 27.05.2013 року та скасування державної реєстрації змін до установчих документів ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003», внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів від 27.05.2013 року та № 910/4733/15 за позовом Гойванюк А.В. до ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003» та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Київське АТП 13003» від 01.12.2014 року та скасування державної реєстрації змін до установчих документів ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003», внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів від 01.12.2014 року, які знаходяться в провадження Господарського суду м.Києва та на думку апелянта пов"язані з даною справою.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2013 у справі № 5011-38/15036-2012 може розглядатись окремо.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва від 13.03.2015р. про залишення без задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013р. у справі № 5011-38/15036-2012 за нововиявленими обставинами є обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, а отже відсутні підстави для її скасування, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 99, 101, 103, 105-106, 114 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто - Інновація" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.03.2015р. у справі № 5011-38/15036-2012 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.03.2015р. у справі № 5011-38/15036-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-38/15036-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх