Постанова № 44428609, 26.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 910/521/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Степанець О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Мірзова Н.В., довіреність №516 від 07.04.2015р.,

Вершигора А.В., довіреність №777 від 26.05.2015р.

від відповідача - Хмельницький Я.Б., довіреність №48/2014 від 08.10.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»

на рішення господарського суду міста Києва від 8 квітня 2015 року,

у справі №910/521/15-г (суддя: Марченко О.В.)

за позовом Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»

про стягнення 294762,41 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Крона» про стягнення 294762,41 (а.с.4-7).

Рішенням господарського суду міста Києва від 8 квітня 2015 року по справі № 910/521/15-г у задоволені позову відмовлено. (а.с. 82-84)

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2015 року у справі №910/521/15-г та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправомірно стягнув грошові кошти всупереч ст. 49 Конституції України, а саме вказує на те, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.

Скаржник вважає, що судом не прийнято до уваги те, що позивачем не надано суду доказів правомірності нарахування грошових сум за надані послуги.

Апелянт посилається на те, що штрафні санкції нараховані позивачем, являються наслідком неправомірних дій при укладанні господарського договору, які не підтверджені належними по справі доказами, і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно протоколу про автоматизований розподіл справи між суддями від 13 травня 2015 року, справу №910/521/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу №910/521/15-г до розгляду на 26 травня 2015 року.

Представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» в судовому засіданні 26 травня 2015 року надав суду свої пояснення, в яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2015 року у справі №910/521/15-г та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 26 травня 2015 року представники позивача надали суду свої пояснення, в яких заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 8 квітня 2015 року у справі №910/521/15-г - без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

01 січня 2012 року, між Київською міською станцією швидкої медичної допомоги та ПрАТ «Страхова компанія «Крона» було укладено Договір №4 про надання невідкладної медичної допомоги (далі - Договір) відповідно до якого Київська міська станція швидкої медичної допомоги зобов'язалась здійснювати надання невідкладної медичної допомоги (лікувально-діагностичні послуги, медикаменти та витратні матеріали, ін..) особам, щодо яких укладено договір добровільного медичного страхування із Відповідачем (застрахованим особам), а Відповідач зобов'язався оплатити, відповідно до умов Договору та за цінами вказаними в додатку №1 до Договору, вартість наданої Київською міською станцією швидкої медичної допомоги невідкладної медичної допомоги. (а.с.8-11).

21 лютого 2013 року рішенням Київської міської ради №25/9082 «Про створення Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Київську міську станцію швидкої медичної допомоги було реорганізовано шляхом злиття з Київським міським центром екстреної медичної допомоги служби медицини катастроф.

Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва, який розпочав свою роботу 01.01.2014 року - є правонаступником усіх прав і обов'язків реорганізованої Київської міської станції швидкої медичної допомоги (відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 21 лютого 2013 року № 25/9082 «Про створення Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» та п.п. 1.2. Статуту Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва).

Ст. 6 Цивільного кодексу України зазначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

01 січня 2014 р. між Київською міською станцією швидкої медичної допомоги, ПрАТ «Страхова компанія «Крона» і Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва було укладено додаткову угоду №1 до Договору, за якою Київська міська станція швидкої медичної допомоги передала Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва всі права та обов'язки, що визначені Договором та додатками до нього, а останній прийняв на себе усі права та зобов'язання, що визначені Договором. (а.с.14). Відповідач погодив зміну сторони в Договорі та підтвердив свої зобов'язання за ним шляхом підписання вище зазначеної додаткової угоди.

Згідно ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до п.1.1. Договору виконавець надає невідкладну медичну допомогу (лікувально-діагностичні послуги, медикаменти та витратні медичні матеріали та ін.) особам, щодо яких укладено договір добровільного медичного страхування із замовником, під час дії такого договору страхування.

Згідно з п.1.2. Договору замовник оплачує вартість наданої виконавцем невідкладної медичної допомоги застрахованим особам відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.2.2.1. Договору виконавець зобов'язаний надавати застрахованим особам невідкладну медичну допомогу належного рівня, якості та у відповідності до Додатку №1 даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.2.2.8. Договору у разі внесення змін у тарифи та перелік медичних послуг, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, повідомити про це замовника за 14 днів до передбачуваних змін та надати новий затверджений перелік для узгодження із замовником.

Сторонами Договору підписано та скріплено печатками Додаток № 1 до Договору, в якому сторонами погоджено вартість послуг.(а.с.12).

Відповідно до п.п. 4.2. Договору замовник (Відповідач) сплачує виконавцю (Позивачу) вартість наданої застрахованій особі невідкладної медичної допомоги протягом 10 банківських днів з моменту отримання належним чином оформлених звітних фінансових документів, а саме: рахунку-фактури, акту виконаних робіт.

На виконання умов укладеного договору в період з 10 грудня 2012 року по 26 серпня 2014 року позивачем надано послуг на загальну суму 303 330 грн. 40 коп. що підтверджується підписаними та скріпленими печатками актами виконаних робіт ( 21 шт.) (а.с.15-35).

Відповідач частково здійснив оплату наданих послуг на загальну суму 51700,40 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача ( а.с. 116-126).

Отже у відповідача утворилась заборгованість у сумі 251 630 грн. 00 коп. ( із розрахунку (303 330 грн.40 коп. - 51700 грн. 40 коп.)

Позивач належним чином відповідно до п.п. 4.1. Договору і додатку № 1 до Договору надав Відповідачу рахунки за надані послуги, що підтверджується належним чином завіреними копіями листів від 24.07.2014р. вих. № 1083, від 04.08.2014р. вих. № 1139, від 11.08.2014р. вих. № 1176, від 15.10.2014р. вих. № 1498 (а.с.58-65).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких-умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо розрахунку 3 % річних за загальний період з 01.12.2013 року по 17.11.2014 року, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3249,59 грн. - 3 % річних.

Суд місцевого господарського суду дійшов правомірного висновку, що розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року правильний, у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 21914,17 грн. інфляційних втрат.

Згідно з п.п. 5.4. Договору за несвоєчасну оплату рахунків, наданих виконавцем (Позивачем) у відповідності до п.п. 4.2. Договору, замовник (Відповідач) сплачує останньому пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, від належної до сплати суми за кожен день затримки платежу.

В суді першої інстанції позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 17 968,65 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а саме з врахуванням ч.6 ст.232 ГК України, за загальний період з 13.12.2013р. по 17.11.2014р., в зв'язку з чим суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 968,65 грн. пені частково в розмірі 7 539,61 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування наслідків пропущення строку спеціальної позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами п.5 ст.261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено ч.1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як було встановлено судом вище, відповідачем впродовж з травня 2014 року по вересень 2014 року частково сплачувалась заборгованість за актами виконаних робіт від 28.11.2013 року.

Отже, відповідачем було вчинено дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу, у зв'язку з чим, перебіг строку позовної давності перервався.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Доводи та заперечення відповідача у апеляційній скарзі з приводу визначених сторонами у договорі тарифів на медичні послуги,та необхідності безкоштовного надання медичних послуг, судом спростовуються, виходячи з того, що відносини сторін обумовлені наявністю у відповідача договорів добровільного медичного страхування з громадянами, що передбачено чинним законодавством, і сторони не позбавлені права забезпечити належне виконання цих договорів обумовленими в Договорі з надання невідкладної медичної допомоги способами, виходячи із принципу свободи договору. Тарифи з надання послуг визначені в двохсторонньому порядку в додатку № 1 до Договору, а отже є належним чином узгодженими між сторонами.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доказів сплати боргу чи документально обґрунтованих заперечень з приводу розміру боргу відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2015 року, у справі №910/521/15-г підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» на рішення господарського суду міста Києва від 8 квітня 2015 року, у справі №910/521/15-г задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України розподілити пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» на рішення господарського суду міста Києва від 8 квітня 2015 року, у справі № від 8 квітня 2015 року, у справі №910/521/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2015 року, у справі №910/521/15-г залишити без змін.

3. Справу №910/521/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова