Постанова № 44428525, 25.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа№ 910/15214/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Буравльова С.І.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Олефіренко І.В., довіреність № б/н від 08.12.2014;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/15214/14 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до товариства з обмеженою відповідальністю "А1 Груп", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Семеніва Олексія Мирославовича про стягнення 18 585,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "А1 Груп" про стягнення 18 585,32 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2014 по справі № 910/15214/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При ухваленні даного рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема, з недоведеності позивачем факту заподіяння шкоди співробітником ТОВ "А1 Груп" Семенівим О.М. застрахованому автомобілю "Сіат Толедо", реєстраційний номер АА9795НС, оскільки постановою Шевченківського районного суду м. Києва справу щодо притягнення Семеніва О.М. до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/15214/14 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що протоколом ВДАЇ Шевченківського району міста Києва встановлено, що 29.03.2012 Семенів О.М. під час чергування на заїзді підняв автоматичний металевий турнікет, не переконавшись, що це буде безпечно, внаслідок чого пошкодив автомобіль "Сіат Толедо", реєстраційний номер АА9795НС.

Наведене апелянт вважає порушенням Інструкції з організації охоронного контрольно-пропускного та внутрішньо - об'єктового режимів та зазначає при цьому, що протиправна поведінка Семеніва О.М. спричинила пошкодження транспортного засобу.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2015 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Позивач та третя особа не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від позивача та третьої особи будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні до суду не надійшло.

Отже, враховуючи належне повідомлення позивача та третьої особи, а також те, що саме приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між ЗАТ "Страхова компанія "Український страховий альянс" (правонаступником якого є ЗАТ "Страхова компанія "АХА Україна", в подальшому перейменоване у ПрАТ "СК "АХА Україна") (страховик) та Бобель Р.В. (страхувальник) 15.04.2008р. укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу №05АК-КР, за яким було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "Сіат Толедо", реєстраційний номер АА9795НС.

У м. Києві, на проспекті Перемоги, б. 5-А, 29.03.2012 сталась пригода, а саме відбувся наїзд застрахованого у позивача автомобіля на металеву перешкоду у вигляді металевого стовпчика, під час заїзду на подвір'я офісу.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04.2012 справу щодо притягнення Семеніва О.М. (працівник відповідача під час чергування якого сталася зазначена пригода) до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки Семенів не є учасником дорожнього руху (суб'єктом правопорушення), а вказана норма передбачає відповідальність за порушення ПДР лише учасниками дорожнього руху.

Власник застрахованого автомобіля звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно рахунку-фактури від 09.04.2012 № С-057 вартість відновлювального ремонту автомобіля за вирахуванням фізичного зносу склала 26 114,09 грн.

Позивачем виплачено суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи та коефіцієнту фізичного зносу ТЗ в розмірі 18 585, 32 грн.

Позивач, зазначає, що після сплати ним своєму страхувальнику (Бобель Р.В.) страхового відшкодування згідно умов договору добровільного страхування транспортного засобу №05АК-КР до нього перейшло право вимоги до відповідача (працівник якого, на думку позивача, є винним у заподіянні шкоди застрахованому автомобілю), тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "А1 Груп" страхового відшкодування в розмірі 18 585,32 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зокрема, зазначив про відсутність у матеріалах справи підписаного між позивачем та страхувальником договору страхування наземного транспорту.

Так, позивачем при подачі позову до суду було надано копію примірнику договору добровільного страхування транспортного засобу №05АК-КР не підписану страхувальником.

Зазначений договір за підписом страхувальника було надано апелянтом вже до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин (п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7).

В обґрунтування причин неможливості подання зазначеного документа до суду першої інстанції апелянт посилається на те, що оскільки представник позивача представляє інтереси страхової компанії за довіреністю, а тому процедура передачі документів займає деякий час.

Так, представник, дізнавшись про те, що у матеріалах даної справи відсутній підписаний договір страхування, звернувся за даним документом до свого довірителя.

При цьому, ним 03.09.2014 було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю часу для отримання представником підписаного договору страхування.

Разом з тим, суд першої інстанції 03.09.2014 прийняв рішення про відмову у задоволенні позову, тим самим позбавивши позивача можливості надати підписаний договір страхування.

Наведене, апеляційний суд вважає поважною причиною неподання договору до суду першої інстанції, оскільки місцевий господарський суд не враховуючи подане клопотання та наявність процесуального строку для вирішення спору, розгляд справи не відклав, що перешкодило подачі позивачем додаткового доказу.

За таких обставин, апеляційний суд, керуючись положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про прийняття як додаткового доказу підписаного позивачем та страхувальником договору добровільного страхування транспортного засобу №05АК-КР.

Отже, справа переглядається апеляційним судом з урахуванням цього доказу.

Відмова у задоволенні даного позову також мотивована судом недоведеністю позивачем факту заподіяння шкоди співробітником ТОВ "А1 Груп" Семенівим О.М. застрахованому автомобілю "Сіат Толедо", реєстраційний номер АА9795НС.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, що визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст. 22 Цивільного кодексу України, майновою шкодою є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, а замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником - Семенівим О.М., який під час чергування на заїзді підняв автоматичний металевий турнікет, не переконавшись, що це буде безпечно, внаслідок чого пошкодив застрахований автомобіль "Сіат Толедо", реєстраційний номер АА9795НС.

Проте, наявність вказаних обставин не доведено належними засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

У п. 5 зазначеного Роз'яснення Вищого арбітражного суду України вказано, що за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Позивач, в обґрунтування того, що саме дії робітника товариства з обмеженою відповідальністю "А1 Груп" призвели до пошкодження застрахованого автомобіля, посилається на протокол про адміністративне правопорушення від 29.03.2012.

Згідно п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України, від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Колегія суддів, розглянувши у сукупності всі матеріали справи, а також пояснення надані учасниками пригоди, дійшла висновку про недоведеність позивачем вини працівника відповідача у пошкодженні застрахованого автомобіля.

Для достеменного встановлення всіх обставин справи, судом апеляційної інстанції було витребувано від Шевченківського районного суду міста Києва матеріали адміністративної справи відносно Семеніва О.М.

Протокол ДАЇ підписано працівником відповідача Семенівим О.М. із запереченнями.

При цьому, при оформленні ДТП надавалися письмові пояснення, як Семенівим О.М., так і водієм застрахованого автомобіля.

Так, з пояснень Семеніва О.М. слідує, зокрема, те, що він не натискав кнопку, що підіймає висувний стовпчик, а фактично водій врізався у стовпчик, який не опустився до кінця після натискання водієм кнопки на брелоку.

Тому, суд не може прийняти протокол ДАЇ, як беззаперечний доказ вини охоронця та з'ясовує спірну обставину щодо причин ДТП на підставі усіх наявних матеріалів у сукупності.

Згідно наявних у матеріалах зазначеної справи схеми наслідків ДТП, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень Семеніва О.М. та пояснень водія застрахованого автомобіля було пошкоджено саме передню частину транспортного засобу.

Зазначений характер пошкоджень застрахованого транспортного засобу (передня частина транспортного засобу) свідчить про те, що водій автомобіля рухаючись на заїзді до будинку, не переконався, що металевий турнікет, який обмежує проїзд на охоронювану територію, опустився повністю, та розпочав рух автомобіля.

Наведене спричинило пошкодження передньої частини автомобіля.

У випадку коли б, металевий турнікет було піднято працівником відповідача під час руху автомобіля (як би водій почав рух після повного опускання стовпчика) пошкодження мали інший характер, тобто було пошкоджено нижню частину транспортного засобу.

При цьому, водій застрахованого автомобіля у своїх поясненнях також підтверджує те, що було пошкоджено саме передню частину транспортного засобу.

Отже, водій перед початком руху повинен був переконатись, що металевий турнікет повністю опустився і тільки після цього розпочинати рух.

Наведене не було дотримано водієм, що і спричинило пошкодження автомобіля.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належних доказів на підтвердження вини працівника позивача не надано.

Слід також зазначити, що Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04.2012 справу щодо притягнення Семеніва О.М. (працівник відповідача під час чергування якого сталася зазначена пригода) до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки Семенів не є учасником дорожнього руху (суб'єктом правопорушення), а вказана норма передбачає відповідальність за порушення ПДР лише учасникам дорожнього руху.

При цьому, наведеним судовим актом не встановлено вину Семеніва О.М. у пошкодженні транспортного засобу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи недоведеність позивачем вини працівника відповідача, а також наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, підстави для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування шкоди завданої працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків відсутні.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/15214/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи № 910/15214/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді С.І. Буравльов

М.А. Руденко