Постанова № 44428426, 25.05.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015 року Справа № 904/702/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Петровська А.В.

за участю:

від позивача: Бєляєва Т.М. представник, довіреність №04/28-06 від 05.01.15;

від відповідача: Меркович Б.В. представник, довіреність № б/н від 05.01.15.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року

у справі № 904/702/15

за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в розмірі 135 623,29 грн., суми інфляційної складової в розмірі 10 139,15 грн. та 3 % річних в розмірі 1 170,45 грн.

З оголошеними в судових засіданнях перервами до 20.05.2015 року та 25.05.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі № 904/702/15 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпропетровськ на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ заборгованість в розмірі 135 623,29 грн., суми інфляційної складової в розмірі 10 139,15 грн. та 3 % річних в розмірі 1 170,45 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 938,66 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року, відмовити позивачу у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- відповідач за наслідками відбору проб 20.11.2012 року не порушував та не міг порушити Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська, затверджених Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1895 від 25.12.2012 року, оскільки ці Правила на момент порушення ще не були прийняті та не набрали чинності. Таким чином, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції був доведений лише один факт порушення відповідачем Правил, а отже відсутня систематичність такого порушення.

- позивач має право нарахувати та стягнути плату за скид понаднормативних забруднень за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством лише протягом одного місяця, коли було зафіксовано перевищення допустимих концентрацій, а не трьох місяців.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.04.2015 року.

Представник відповідача в судових засіданнях 22.04.2015 року, 18.05.2015 року, 20.05.2015 року та 25.05.2015 року надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судових засіданнях 22.04.2015 року, 18.05.2015 року, 20.05.2015 року та 25.05.2015 року просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

04.02.2015 року Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпропетровськ про стягнення 146 932,89 грн., серед яких сума основного боргу у розмірі 135 623,29 грн., 3 % річних у розмірі 1 170,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 139,15 грн. (а. с. 3-26).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.02.2015 року (а. с. 1-2).

20.02.2015 року до господарського суду Дніпропетровської області відповідачем подано відзив на позовну заяву (а. с. 59-69).

24.02.2015 року позивач подав до господарського суду Дніпропетровської області письмові пояснення на відзив відповідача (а. с. 70-85).

В судовому засіданні 24.02.2015 року господарським судом Дніпропетровської області оголошувалась перерва до 17.03.2015 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпропетровськ на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ заборгованість в розмірі 135 623,29 грн., суми інфляційної складової в розмірі 10 139,15 грн. та 3 % річних в розмірі 1 170,45 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 938,66 грн. (а. с. 93-95).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 17.03.2015 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2004 року Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська (Водоканал) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (Водокористувач) підписано Абонентську картку особовий рахунок № 9077/0370 (надалі - Абонентська картка) (а. с. 36).

Відповідно до пункту 1 Абонентської картки Водокористувач зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплачувати послуги водопостачання та водовідведення по затвердженим відповідним органом тарифам шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Водоканалу.

Пунктом 2 Абонентської картки передбачено, що Водокористувач зобов'язується в строк до 01.06.2005 року укласти Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення с Водоканалом (надати необхідні документи, отримати та виконати технічні умови тощо). У випадку, якщо до зазначеної дати Водокористувач не оформить Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення постачання води буде припинене.

Водокористувач не має права збільшувати витрати води понад установлені норми затверджених лімітів. За використану воду та скид стоків понад: установлених затверджених лімітів; норми, передбаченої технічними умовами; норми, установленої в паспорті водоспоживання оплата здійснюється Водокористувачем в п'ятикратному розмірі дійсних тарифів на питну воду (пункт 3).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні суду апеляційної інстанції договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між сторонами не укладався.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі - Закон) екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Згідно із частиною 6 статті 33 Закону екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

У відповідності до Закону було розроблено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (надалі - Правила приймання стічних вод), затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року.

В пункті 1.2 Правил приймання стічних вод зазначено про те, що вони поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Правила спрямовані на запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи цих споруд і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод підприємств (пункт 1.3 Правил приймання стічних вод).

Відповідно до пункту 1.5 Правил приймання стічних вод на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів (надалі - Інструкція) водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.

Місцеві правила приймання стічних вод згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Вони є обов'язковими для всіх підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради (пункт 1.6 Правил приймання стічних вод).

Згідно з пунктом 2.1 Правил приймання стічних вод Водоканали мають право, в тому числі, контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод підприємств; пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання стічних вод; пред'являти підприємствам претензії та позови (в установленому порядку) щодо відшкодування збитків, заподіяних системам комунальної каналізації, а також виставляти рахунки за скид понаднормативних забруднень.

Пунктом 2.4 Правил приймання стічних вод встановлено, що підприємства зобов'язані, в тому числі, виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання стічних вод та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги; оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників.

Відповідно до пункту 7.8 Правил приймання стічних вод з метою контролю якості стічних вод підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.

При виявленні перевищення допустимих концентрацій забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання стічних вод, Водоканал після закінчення аналізу направляє підприємству повідомлення про виявлене перевищення допустимих концентрацій забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання стічних вод, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення допустимих концентрацій Водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на підприємстві) (пункт 7.10 Правил приймання стічних вод).

На підставі Правил приймання стічних вод, рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1895 від 25.12.2012 року було затверджено Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська (надалі - Правила приймання та скиду) (а. с. 38-57).

Акт відбору проб стічних вод від 14.01.2014 року (а. с. 10) свідчить про те, що представниками КП "Дніпроводоканал" в присутності уповноваженого представника ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків" виконано відбір разових проб стічних вод підприємства з метою контролю їх складу та якості (дотримання нормативів допустимих концентрацій). В примітці Акту вказано, що одночасно були відібрані проби стічних вод для проведення аналізу в лабораторії підприємства. Зазначений Акт підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень.

Результати проведених досліджень проб стічних вод, відібраних 14.01.2014 року з контрольних колодязів ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків", відображено в протоколі вимірювань показників складу та властивостей стічних вод, складеному 14.01.2014 року фахівцями Лабораторії з контролю якості стічних вод підприємств КП "Дніпроводоканал" (а. с. 11).

Повноваження на проведення таких досліджень підтверджуються сертифікатом Метрологічної служби (ТОВ "Рудмаг") Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про атестацію Лабораторії з контролю якості стічних вод підприємств КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради № 57 від 24.12.2012 року та чинного до 24.12.2017 року (а. с. 72-74).

Відповідно до пункту 8.4 Правил приймання та скиду при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у міську каналізацію, порівняно з встановленими допустимими концентраціями забруднюючих речовин, підприємства сплачують Водоканалу додаткову плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій, обсягом скинутих понаднормативних стічних вод та коефіцієнтом кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

В пункті 8.5 Правил приймання та скиду зазначено про те, що плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством протягом місяця, коли було зафіксовано перевищення допустимих концентрацій. В окремих випадках (систематичне порушення Правил приймання та скиду, урахування рівня небезпеки скинутих забруднень тощо) - три місяця (місяць, у якому відібрана проба та двох попередніх місяців).

Як вбачається з матеріалів справи, Лабораторією було встановлено перевищення допустимих концентрацій сухого залишку, сульфатів та азоту амонійного в стічних водах відповідача. Внаслідок чого, позивачем було проведено розрахунок величини плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням за листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року (а. с. 12) та 30.04.2014 року відповідачу був виставлений рахунок № 37873 на суму 135 623,29 грн. З метою погашення заборгованості позивач звернувся до відповідача з листом № 4790/9-16 від 12.06.2014 року, в якому повідомив відповідача про те, що станом на 10.06.2014 року заборгованість підприємства за скид понаднормативних забруднень по договору № 9077 складає 135 623,29 грн. (а. с. 13). Також, позивач 02.09.2014 року звертався до відповідача з листом № 9487/9-16, в якому позивач просив сплатити заборгованість в сумі 135 623,29 грн. за скид понаднормативних забруднень в стічні води, які потрапляють в мережі КП "Дніпроводоканал" (а. с. 15-16).

Розглянувши вимоги позивача в частині стягнення з відповідача плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням в січні 2014 року за три місяці - листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми в розмірі 135 623,29 грн. підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Однак, такий висновок суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи нарахування плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням за три місяці позивач посилався на те, що відповідачем допущено систематичне порушення Правил приймання та скиду, а саме виявлені раніше перевищення допустимих концентрацій за результатами відбору проб 20.11.2012 року та 06.06.2013 року.

В письмових поясненнях на відзив (а. с. 70-71) позивач зазначив, що 20.11.2012 року співробітниками позивача було проведено відбір разових проб в каналізаційних мережах відповідача, про що був складений акт від 20.11.2012 року, підписаний представниками сторін без зауважень. За результатами аналізу було встановлено перевищення допустимих концентрацій азоту амонійного та заліза, що підтверджується результатами вимірювань показників складу та властивостей стічних вод. Внаслідок чого, позивачем було проведено розрахунок величини плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням в листопаді 2012 року. 31.12.2012 року відповідачу був виставлений рахунок № 110180 на суму 13 878,48 грн., який 14.01.2013 року був оплачений відповідачем. Аналогічно, 06.06.2013 року співробітниками позивача було проведено відбір разових проб в каналізаційних мережах відповідача, про що був складений акт від 06.06.2013 року, підписаний представниками сторін без зауважень. За результатами аналізу було встановлено перевищення допустимих концентрацій азоту амонійного, заліза та сульфатів, що зафіксовано в протоколі результатів вимірювань показників складу та властивостей стічних вод. В зв'язку з цим, позивачем було проведено розрахунок величини плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням в червні 2013 року. 31.07.2013 року відповідачу був виставлений рахунок № 65158 на суму 23 615,34 грн., який 27.08.2013 року був оплачений відповідачем. Таким чином, на думку позивача, відповідачем було допущено систематичне порушення чинних правил щодо концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, що в свою чергу дало підстави позивачу на проведення розрахунку величини плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням за три місяці, а саме - листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року.

Згідно з пунктом 3.6 Інструкції "Про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, період стягується плата за скид підприємством стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, установленим разовим аналізом, визначається згідно з місцевими Правилами приймання, але не більше трьох календарних місяців (місяця, у якому відібрана проба, та двох попередніх місяців). Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством за цей період з даного об'єкта.

В пункті 8.5 Правил приймання та скиду передбачено, що в окремих випадках, зокрема при систематичному порушенні даних Правил, плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством за три місяці (місяць, у якому відібрана проба та двох попередніх місяців).

Передбачивши в Правилах приймання та скиду нарахування плати за скид понаднормативних забруднень за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством за три місяці в разі систематичного порушення даних Правил виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради не було визначено поняття систематичного порушення Правил. Відповідне поняття відсутнє також в нормативно-правових актах, що регулюють правовідносини в сфері охорони навколишнього природного середовища. У відповідних нормативно-правових актах відсутнє як кількісне визначення числа порушень, так і період, за який такі порушення мають бути вчинені для встановлення факту систематичного порушення.

Крім цього, слід звернути увагу, що Правила приймання та скиду № 1895 від 25.12.2012 року, які передбачають відповідальність за систематичне порушення набрали чинності 02.01.2013 року. При цьому, на час вчинення відповідачем порушення 20.11.2012 року діяли інші Правила № 1939 від 17.07.2003 року, які не передбачали нарахування плати за скид понаднормативних забруднень за три місяці в разі систематичного порушення Правил.

За таких умов, позивачем не доведена наявність правових підстав для стягнення з відповідача величини плати за скид понаднормативних забруднень за три місяці в розмірі 135 623,29 грн.

В зв'язку з цим, правомірним є нарахування плати за скид понаднормативних забруднень за один місяць, в якому було відібрано пробу, а саме - січень 2014 року, яка згідно з наданим позивачем до суду апеляційної інстанції розрахунком складає 49 309,70 грн. (а. с. 138).

Щодо вимог позивача про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 10 139,15 грн. та 3 % річних у розмірі 1 170,45 грн., колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

В постанові Вищого господарського суду України у справі № 5005/3266/2011(9/178-10) від 01.10.2014 року звертається увага, що плата за скид понаднормативних забруднень є заборгованістю з оплати послуг з приймання стічних вод, яка розрахована за підвищеним тарифом, тобто є грошовим зобов'язанням.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані із правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей рахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідної пені та інших нарахувань.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції виходив із суми плати за скид понаднормативних забруднень, розрахованої за три місяці. Проте, як було встановлено судом апеляційної інстанції правомірним є нарахування та стягнення цієї плати за один місяць в розмірі 49 309,70 грн.

До господарського суду апеляційної інстанції позивачем було подано розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням суми боргу в розмірі 49 309,70 грн.

З урахуванням наведеного, стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у розмірі 425,55 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 3 686,38 грн.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про необхідність зміни рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року. В зв'язку з цим, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а резолютивна частина рішення суду першої інстанції має бути викладена в іншій редакції. З відповідача підлягають стягненню на користь позивача 53 421,63 грн., з яких 49 309,70 грн. сума плати за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, 3 686,38 грн. сума інфляційних втрат, 425,55 грн. 3 % річних, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 068,43 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. З позивача підлягають стягненню на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 935,11 грн.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі № 904/702/15 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпропетровськ на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради 53 421,63 грн., з яких 49 309,70 грн. сума плати за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, 3 686,38 грн. сума інфляційних втрат, 425,55 грн. 3 % річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 068,43 грн. Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити".

Стягнути з Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 935,11 грн.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.05.2015 року

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко