Рішення № 44428296, 21.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р.Справа № 922/1714/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ до ТОВ "Аполлос", м. Харків про про визнання правочину нікчемним за участю :

позивача - Громишев Д.В. - за дов.;

відповідача - Крат В.І. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати нікчемним договір відступлення права вимоги від 28.10.2014 р., укладений між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Аполлос".

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, підтримує свої позовні вимоги.

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.05.2015 року до 21.05.2015 року.

Суд, розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що на підставі постанови Правління НБУ № 733 від 20.11.2014 р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 128 з 24.11.2014 р. повноваженн уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Славкіній М.А. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 р. за № 35 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" по 30.03.2015 р. Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 р. за № 55 продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної М.А. на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

28.10.2014 р. між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Аполлос" було укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого Банк передав, а відповідач прийняв всі права вимоги щодо виконання грошового зобов"язання за кредитнми договором № 293 від 02.10.2006 р., кредитним договором № 145 від 18.04.2007 р. та № 182/07 від 25.12.2007 р., що були укладені між Банком та ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство". Разом з правом вимоги, що передається за договором, до нового кредитора перейшли всі права, що забезпечують виконання зобов"язання за кредитними договорами, зокрема:

- право вимоги до Іпотекодавця за іпотечним договором, посвідченим 04.10.2006 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Біккіневою І.А. за № 1219;

- право вимоги до Заставодавця за договором застави, посвідченим 16.03.2007 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Біккіневою І.А. за № 494;

- право вимоги до Іпотекодавця за іпотечним договором, посвідченим 19.04.2007 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Біккіневою І.А. за № 1219;

- право вимоги до Заставодавця за договором застави, посвідченим 15.11.2007 р. приватним. нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О.А. за № 575;

- право вимоги до Іпотекодавця за іпотечним договором, посвідченим 26.12.2007 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костіною Ю.С. за № 2268;

- право вимоги до заставодавця за договором застави № 205 від 11.07.2008 р. від 11.07.2008 р.;

- право вимоги до заставодавця за договором застави від 01.02.2008 р.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги з посиланням на ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і тим, що він фактично був спрямований на:

- погіршення фінансового стану позивача шляхом неотримання частини активів неплатоспроможного банку, а саме близько 33% заборгованості по кредитам;

- внаслідок укладення спірного договору ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" зазначі збитки в сумі 2065444,69 грн. Суму збитків становить різниця між розміром боргу ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" перед ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та сумою, на яку позивачем було відступлено відповідачу право вимоги щодо вказаної заборгованості згідно договору;

- затвердження на рівні умов договору фактичної відмови позивача від власних майнових вимог за договорами забезпечення іпотека/застава;

- фактьичної відмови позивача від звернення стягнення на предмет іпотеки/застави;

- відчуження (або передача в користування) майна банку за спірним договором було здійснено на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій.

Судом встановлено, що 28.10.2014 р. між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Аполлос" було укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого Банк передав, а відповідач прийняв всі права вимоги щодо виконання грошового зобов"язання за кредитнми договором № 293 від 02.10.2006 р., кредитним договором № 145 від 18.04.2007 р. та № 182/07 від 25.12.2007 р., що були укладені між Банком та ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство". Заборгованість боржника за кредитним договором, що підлягає стягненню згідно наказу господарського суду Харківської області від 20.10.2009 р. у справі № 40/69-09 про стягнення з ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство" на користь ВАТ "ВіЕйБі Банк" з урахуванням здіфснених оплати становить 6224701,29 грн. згідно даних відображених в балансі банку заборгованість боржника за кредитними договорами становить на дату відступлення права вимоги 6141444,69 грн. Згідно п. 1.2. договору, відступлення права вимоги за кредитним договором здійснюється на платній основі. Вартість права вимоги на день укладання договору складає 4076000,00 грн.

На виконання договору про відступлення права вимоги від 28.10.2014 р. сторонами договору були вчинені дії по його належному виконанню, а саме:

- ТОВ "Аполлос" 28.10.2014 р. було здійснено оплату вартості відступленого права вимоги в розмірі, встановленому п. 1.2. договору про відступлення права вимоги від 28.10.2014 р., а саме 4076000,00 грн., тобто відповідач виконав свої зобов"язання за договором щляхом здійснення оплати вартості відступленого права вимоги.

- сторони склали акт приймання-передачі додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги від 28.10.2014 р., яким зафіксували передачу документів, які підтверджували дійсність та наявність права вимоги.

Ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 512-515 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, по своїй суті договір відступлення права вимоги від 28.10.2014 р., який укладений між сторонами є договором купівлі-продажу і в ньому передбачений обов"язок нового кредитора (відповідача) сплатити кредитору (позивачу) майнову компенсацію замість набутого права вимоги.

Правовою підставою для нікчемності договору відступлення права вимоги від 28.10.2014 р., який укладений між сторонами, позивач вказує п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якого правочини неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передаві у користування або придбав майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20% і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком) або зобов"язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Тлумачення п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в контексті договору відступлення права вимоги від 28.10.2014 р. свідчить, що для його застосування є необхідним доведення факту відчуження майна та факту, що таке відчуження відбулося за цінами, нижчими від звичайних.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи зі звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладання договору.

В контексті договору відступлення права вимоги від 28.10.2014 р. його сторонами було встановлено договірну ціну права вимоги (4076000,00 грн), що цілком відповідає чинному законодавству.

В п. 14.1.71. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Оскільки позивач наполягає на тому, що договірна ціна права вимоги є нижчою за звичайні ціни, то це не потребує порівняння договірної ціни вартості відступленого права вимоги, для чого слід визначити звичайні цін, тобто ціни на аналогічні за розміром права вимоги. Але позивач не надав жодних доказів про те, що договірна ціна права вимоги є нижчою на 20% за рівень цін.

Ще однією підставою для нікчемності договору відступлення права вимоги, який укладений між сторонами позивач вказує п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно якого правочин неплатоспроможного банку є нікчемним з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов"язання без встановлення обов"язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. При цьому позивач зазначає, що договір відступлення права вимоги був спрямований на "затвердження на рівні умов договору фактичної відмови позивача від власних майнових вимог за договорами забезпечення іпотека/застава, фактичну відмову позивача від звернення стягнення на предмет іпотеки/застави."

Суд звертає увагу на те, що всі забезпечувальні договори (іпотеки та застави) вчинялися в письмовій формі із нотаріальним посвідченням.

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов"язанні вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов"язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Ст. 24 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що правочин про відступлення права вимоги за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Тобто, відступлення забезпечувальних прав за договорами застави/іпотеки мало також вчинятися в письмовій формі із нотаріальним посвідченням. Такого роду правочини були вченені сторонами та нотаріально посвідчені. Зокрема це договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Біккінеєвою І.А. 04.10.2006 р. за № 1219, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 29.10.2014 р. за № 1973, договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 19.04.2007 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Біккінеєвою І.А. за № 776, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 29.10.2007 р. за № 1972, договір про відступлення права за іпотечним договором, посвідченим 26.12.2007 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костіною Ю.С. за № 2268, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 29.10.2014 р. за № 1974, договір відступлення прав за договором застави від 15.11.2007 р., посвідченим 15.11.2007 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дахно О.А. за № 575, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 29.10.2014 р. за № 1976, договір відступлення прав за договором застави від 16.03.2007 р., посвідченим 16.03.2007 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Біккінеєвою І.А. за № 494, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 29.10.2014 р. за № 1977.

Суд зазначає, що в спеціальних нормах Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко та визначено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема:

- уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку;

- уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до Закону та нормативно-правових актів Фонду;

- уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторону за договорами, зазначеними в ч. 2 ст. 38 Закону, про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

- протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов"язана забезпечити перевірку правочинів (в т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (в т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті;

- уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними в ч. 2 ст. 38 Закону про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладанням.

Приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачають можливості уповноваженої особи Фонду діяти інакшим чином, ніж це визначено законом. Уповноважена особа Фонду наділена лише повноваженнями повідомляти сторін про нікчемність договору, вживати заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами та вимагати відшкодування збитків.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що уповноважена особа Фонду діяла в межах своїх повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 26.05.2015 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа № 922/1714/15