Рішення № 44428229, 20.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р.Справа № 913/1422/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ про стягнення 4 387 522,34 грн. за участю представників:

позивача - Журавель О.В. (дов. №2-283 від 31.12.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла заява ПАТ "Укртрансгаз" (вх. № 1705/15 від 23.03.2015 р.), в якій заявник просить суд надати відомості щодо передачі/надходження справи № 913/1422/14 за позовом ПАТ "Укртрансгаз" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення суми заборгованості до господарського суду Харківської області та про прийняття цієї справи до свого провадження.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 23.03.2015 р., справу призначено судді-доповідачу Жигалкіну І.П.

Від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, де просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з Відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011060/Н28 від 27.09.2001 року загальну суму боргу в розмірі 5 098 927,94 грн., з яких: суму основаного боргу в розмірі 2 244 550,52 грн., суму інфляційних втрат - 1 030,754,01 грн., суму пені - 690 446,63 грн., 3% річних - 253 150,21 грн. та 7% штрафу - 880 025,57 грн.

Суд дослідивши заяву Позивача про збільшення позовних вимог приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить чинному законодавству на підставі частини 4 статті 22 ГПК України, де визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що неодноразово Відповідач повідомлявся, мав можливість дізнатись про слухання справи через офіційний сайт "http://hr.arbitr.gov.ua/", де була викладена інформація про розгляд справи з зазначенням сторін, датою та часом слухання та предметом спору. Зазначені докази підтверджуючі таке повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», здійснюючи свою статутну діяльність та керуючись Законом України від 15 травня 1996 року №192/96-ВР «Про трубопровідний транспорт»; Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу»; постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»; уклала 27 вересня 2011 року з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011060/Н28 (надалі - Договір) (належним чином засвідчені копії Договору та додаткових угод №1 та №2), за яким зобов'язалася здійснити транспортування магістральними трубопроводами природного газу (надалі - газу), в тому числі, в січні-грудні 2013 року, від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення - газорозподільних станцій (надалі - ГРС), а Відповідач зобов'язався сплатити за транспортування газу встановлену плату (пункт 1.1 Договору).

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 13.06.2012р. №360-р. та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію Дочірньої компанії Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 18.07.2012р. №530 було припинено діяльність ДК «Укртрансгаз», внаслідок реорганізації ДК «Укртрансгаз» шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ». Відповідно до п. 1.2. статуту Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» (надалі-Позивач або ПАТ«УКРТРАНСГАЗ») є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», в тому числі і за вказаним Договором.

Відповідно до п.5.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.13 розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі НКРЕ).

Тариф на транспортування 1000 м3 газу по магістральних трубопроводах Позивача, зазначений у пункті 4.1 Договору, на день укладення Договору був встановлений в розмірі 28,90 грн. (без ГІДВ), на підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 29.09.2011 р. № 1700 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу»; з 1 січня 2013 року тариф склав 36,30 грн. (без ПДВ) на підставі постанови НКРЕ від 19.04.2012 №473 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 28.12.2011 №131 «Про встановлення тарифів на транспортування та постачання природного газу», з 1 квітня 2013 року - у розмірі 17,60 грн. (без ПДВ) на підставі постанови НКРЕ від 28.03.13р. №332 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 28.12.11 №131»; з 1 липня 2013 року - у розмірі 1,70 грн. (без ПДВ) на підставі постанови НКРЕ від 27 червня 2013 року N 807 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 28.12.11 №131»; з 1 серпня 2013 року - у розмірі 4,50 грн. (без ПДВ) на підставі постанови НКРЕ від 18 липня 2013 року N 992 «Про внесення змін до додатка 3 до постанови НКРЕ від 28.12.2011 N 131».

Пунктами 3.1 та 3.4 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2013 встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються Відповідачем і Позивачем актами наданих послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно з п. 5.4. Договору в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2013 вартість послуг по транспортуванню газу визначається на підставі акту наданих послуг.

Позивач, належним чином виконуючи протягом строку дії Договору прийняті на себе зобов'язання, в січні - грудні 2013 року протранспортував природний газ для Відповідача загальним обсягом 938 068,756 тис. м3, що підтверджується Актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами за відповідні місяці, на загальну суму 22 450 618,01 грн. (включно з ПДВ).

Згідно з п. 5.5. Договору в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2013 оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Відповідачем до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях Відповідач повинен обов'язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Відповідача не зазначений номер Договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Позивач зараховує кошти, що надійшли від Відповідача, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Відповідач грошове зобов'язання по оплаті послуг з транспортування природного газу в січні- грудні 2013 року за Договором належним чином не виконав, розрахувався лише частково з порушенням встановлених Договором строків на суму 20 033 430,49 грн. Зазначене є свідченням того, що основний борг Відповідача перед Позивачем за транспортування природного газу в січні-грудні 2013 року за Договором склав 2 417 187,52 грн.

На момент пред'явлення позовної заяви до суду сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за транспортування природного газу в січні-грудні 2013 року складає 2 417 187,52грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості за транспортування природного газу та зазначеними вище відповідними Актами наданих послуг по транспортуванню газу.

Відповідно до пункту 7.3 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2013 Відповідач має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Отже, враховуючи зміст частини шостої статті 232 Господарського кодексу України і відповідно до розрахунку пені, ПАТ «Луганськгаз» за несвоєчасні розрахунки з ПАТ«УКРТРАНСГАЗ» за послуги з транспортування природного газу в січні-грудні 2013, повинне сплатити суму пені в розмірі 655 081,01 грн.

Згідно Додатку 1 до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. № 64-р Позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки.

Отже, 7 відсотків штрафу з простроченої Відповідачем понад 30-ти днів оплати суми боргу складають 880 025,57 грн., що підтверджується Розрахунком 7% штрафу з простроченої суми

При зверненні Позивача до суду з вимогами вказаного змісту, Відповідачу інфляційні збитки загалом були нараховані за період з березня 2013 року по квітень 2014 року в сумі 250565,14 грн., 3% річних - з 21.02.2013 по 01.05.2014 в розмірі 184663,10 грн., пеня - з 21.02.2013 по 01.05.2014 (за кожен місяць надання послуг) в сумі 655081,01 грн., 7% штрафу - з 21.03.2013 по 21.02.2014 в сумі 880025,57 грн.

Враховуючи, що Відповідачем зобов'язання по сплаті коштів за надані Позивачем послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за Договором не виконані до цього часу, про що свідчить наявність суми боргу в розмірі 2 244 551,52 грн., Позивач, керуючись ст.22 ГПК України, збільшив заявлені позовні вимоги в частині нарахування: інфляційних збитків, які за період з березня 2013 року по березень 2015 року склали суму в розмірі 1 030 754,01 грн.; 3% річних, як за період з 21.02.2013 по 05.05.2015 складають суму в розмірі 253 150,21 грн.; пені за період з 21.02.2013 по 20.07.2014 (за кожен місяць надання послуг), що становить суму в розмірі 690 446,63 грн.

Отже, загальна сума боргу, яка має бути стягнута з Відповідача на користь Позивача за неналежне виконання грошового зобов'язання за Договором складає суму в розмірі 5 098 927,94 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність передбачену шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 7.3 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2013 Відповідач має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (в даному випадку - Позивач), штрафні санкції застосовуються за порушення строків виконання зобов'язання, а саме: за прострочення понад тридцять днів додатково (окрім пені) стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання. Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф застосовується незалежно від передбачення його в договорі та договором може бути встановлений лише інший його розмір.

За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості заявлену у позові. Документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Позивач здійснював сплату судового збору за подання позовних вимог максимальну суму судового збору в розмірі 73 080,00 грн. за подання позовної заяви № 4242/6-006 від 23.05.2014 року до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Лугансьгаз» про стягнення заборгованості, інфляційних збитків, 3% річних та штрафних санкцій.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525 - 527, 610, 612 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 180, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (91055, м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченка,102, ЄДРПОУ 05451150) на користь Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011060/Н28 від 27.09.2001 року загальну суму боргу в розмірі 5 098 927,94 грн., з яких: суму основаного боргу в розмірі 2 244 550,52 грн., суму інфляційних втрат - 1 030,754,01 грн., суму пені - 690 446,63 грн., 3% річних - 253 150,21 грн. та 7% штрафу - 880 025,57 грн., а також суму судового збору у розмірі 73 080,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін