Рішення № 44428091, 25.05.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.05.2015 Справа № 920/400/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-газ бюро", м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми,

про стягнення 9 720 865 грн. 83 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - не з`явився;

Від відповідача - Сафронов М.А. (довіреність № 18-49/1402 від 29.12.2014 року);

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13 474 539 грн. 53 коп., у тому числі: 12 568 087 грн. 73 коп. заборгованості за поставлений природний газ відповідно до договорів поставки природного газу № 04/81-ПГ від 04.08.2014 року та № 15/157-ПГ від 16.12.2014 року, 477 587 грн. 33 коп. пені, 389 610 грн. 72 коп. інфляційних збитків, 39 253 грн. 75 коп. 3 % річних, а також просить стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

02.04.2015року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій, у зв'язку частковим погашенням основного боргу, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 068 087 грн. 73 коп. заборгованості за поставлений природний газ відповідно до договорів поставки природного газу № 04/81-ПГ від 04.08.2014 року та № 15/157-ПГ від 16.12.2014 року, 343 345 грн. 13 коп. пені, 281 110 грн. 72 коп. інфляційних збитків, 28 322 грн. 25 коп. 3% річних.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає відповідну заяву до розгляду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 «Про судове рішення», про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Таким чином предметом спору є стягнення з відповідача 9 068 087 грн. 73 коп. заборгованості за поставлений природний газ відповідно до договорів поставки природного газу № 04/81-ПГ від 04.08.2014 року та № 15/157-ПГ від 16.12.2014 року, 343 345 грн. 13 коп. пені, 281 110 грн. 72 коп. інфляційних збитків, 28 322 грн. 25 коп. 3% річних.

Відповідач подав заяву б/н від 20.05.2015 року, в якій просить суд долучити до матеріалів справи платіжні доручення № 19433 від 16.04.2015 року, № 19637 від 20.04.2015року на підтвердження часткової сплати заборгованості.

Відповідач подав клопотання б/н від 21.05.2015року, в якому просить суд оголосити перерву в судовому засіданні у зв'язку з досягненням домовленості між сторонами щодо вирішення спору в позасудовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З урахуванням приписів зазначених норм, оскільки строк розгляду спору по справі № 920/400/15 спливає 25.05.2015року, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні та розглядає справу по суті.

Відповідно до укладених між сторонами договорів поставки природного газу № 04/81-ПГ від 04.08.2014 року та № 15/157-ПГ від 16.12.2014 року, позивач зобов'язується передати у власність відповідача природний газ українського видобутку, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ на умовах договорів.

За умовами п. 3.4. договорів, фактична кількість поставленого природного газу визначається згідно щомісячних актів прийому-передачі природного газу між сторонами, складених згідно реєстру фактичного споживання природного газу споживачами, узгодженого з газотранспортною організацією.

У пункті 6.1. договорів сторони визначили, що розрахунки за поставку природного газу здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на поточних рахунок позивача на таких умовах: 33% вартості заявленого місячного обсягу природного газу - до 5 числа місяця поставки газу; 33% вартості заявленого місячного обсягу природного газу - до 15 числа місяця поставки газу; 34% вартості заявленого місячного обсягу природного газу - до 25 числа місяця поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами прийому-передачі природного газу за грудень 2014 року № 1017 та січень 2015 року № 38 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 12 568 087 грн. 73 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладених між сторонами договорів не оплатив отриманий природний газ своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 9 068 087 грн. 73 коп.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу природного газу на загальну суму 12 568 087 грн. 73 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий природний газ у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково погашено суму заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 7 068 087 грн. 73 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 18651 від 02.04.2015року на суму 2 000 000 грн. 00 коп., № 19433 від 16.04.2015року на суму 1 677 519 грн. 73 коп., № 19637 від 20.04.2015року на суму 2 390 568 грн. 00 коп., № 20537 від 08.05.2015року на суму 1 000 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт часткової оплати в сумі 7 068 087 грн. 73 коп. відповідачем заявленого до стягнення основного боргу в розмірі 9 068 087 грн. 73 коп., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно повної оплати отриманого природного газу, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 000 000 грн. 00 коп. заборгованості за отриманий природний газ.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.2 договорів, у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 договорів, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачу нараховано пеню в загальній сумі 343 345 грн. 13 коп. за період з 26.01.2015року по 04.03.2015року виходячи з суми боргу в розмірі 9 068 087 грн. 73 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Оскільки за умовами укладених між сторонами договорів розмір пені становить 0,1% від суми заборгованості (менше ніж подвійна облікова ставка НБУ за період з 06.02.2015року по 04.03.2015року) судом перераховано суми пені за несвоєчасну оплату природного газу, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені. Згідно з розрахунком суду загальний розмір пені складає 321 358 грн. 12 коп., в тому числі 76 519 грн. 75 коп. за період з 26.01.2015року по 05.02.2015 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 244 838 грн. 37 коп. за період з 06.02.2015року по 04.03.2015року у розмірі 0,1% відповідно до п. 7.2. договорів.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2015.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договорів, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в загальній сумі 321 358 грн. 12 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 21 987 грн. 01 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 28 322 грн. 25 коп., інфляційні збитки в сумі 281 110 грн. 72 коп. за період з 26.01.2015року по 04.03.2015року виходячи з суми боргу в розмірі 9 068 087 грн. 73 коп.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 28 322 грн. 25 коп., інфляційних збитків в сумі 281 110 грн. 72 коп.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме несвоєчасної та неповної оплати природного газу, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 73080 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе" (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-газ бюро" (вул. Набережна, буд. 7/1, кім. 101, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, 07300, код ЄДРПОУ 37634827) 2 000 000 грн. 00 коп. заборгованості, 321 358 грн. 12 коп. пені, 281 110 грн. 72 коп. інфляційних збитків, 28 322 грн. 25 коп. 3 % річних, 73 080 грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 7 068 087 грн. 73 коп. - провадження у справі припинити.

4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.05.2015року

Суддя Є.А. Жерьобкіна