Рішення № 44427704, 18.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" травня 2015 р. Справа № 911/1350/15

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії України», с. Гора, Бориспільський р-н

про стягнення 10 797,76 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Госитщева Н.В. предст. дов. №01-22/6-105 від 17.01.2015;

відповідач - Ваховський А.Р. голова правління приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії України».

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії України» (відповідач) про стягнення 6345,64 грн., які складаються з 5464,54 грн. основного боргу, 410,56 грн. пені, 37,85 грн. 3% річних та 432,69 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 37.2.1.-14/1-16 від 09.04.2014, у частині своєчасного внесення платежів за договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.05.2015 року.

16.04.2015 року позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 10 797,76 грн. заборгованості.

Заява обґрунтована тим, позивач до вже заявленого розміру заборгованості донарахував відповідачу 3317,21 грн. за відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за січень-лютий 2015 року та нарахував пеню, 3% річних та інфляційні на дану суму заборгованості, у зв'язку з чим станом на 01.04.2015 року сума основного боргу становила 8781,75 грн., сума пені - 713,58 грн., 49,95 грн. - розмір 3% річних та 1252,48 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 10 797,76 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив суд їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 ГПК України та письмового відзиву на позов не надав, однак представник відповідача в судовому засіданні проти наявності заборгованості за Договором № 37.2.1.-14/1-16 від 09.04.2014 не заперечував, але разом з тим зазначив, що ПрАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» частково оплатило надані послуги на суму 1590,50 грн.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статі 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.05.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

09.04.2014 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Балансоутримувач) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія Авіалінії України» (Орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 37.2.1.-14/1-16.

У зв'язку з наданням Орендарю в оренду приміщень № 95-100, 102-103 загальною площею 62,0 кв.м. на другому поверсі адміністративно виробничої будівлі (профілакторій) Балансоутримувача для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, Балансоутримувач надає, а Орендар отримує, визначені в Договорі послуги. (п. 1.1, п.п. 1.1.1).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що сплата за послуги за Договором здійснюється Орендарем з 01.03.2014 року, згідно вимог пункту 2.2.2 Договору.

Розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат Балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 1.3 Договору).

Балансоутримувач, відповідно до пункту 2.1.6 Договору, зобов'язаний щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти Орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контролюючим та звітним документом Сторін щодо надання - отримання послуг та їх якості, а також, раз в рік виставляти Орендарю рахунок щодо компенсації земельного податку за оренду приміщень.

Відповідно до умов пункту 2.2.2 Договору, Орендар взяв на себе зобов'язання самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий Позивачу, він вважається підписаним Сторонами.

На виконання пункту 2.1.6 Договору, позивачем були виставленні наступні рахунки-фактури та Акти приймання-здачі за надані послуги:

- рахунок-фактура від 31.10.2014 року № 897/733 на загальну суму 1200,68 грн. (в т.ч. ПДВ) та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2014 року;

- рахунок-фактура від 30.11.2014 року № 898/18584 на загальну суму 420,97 грн. (в т.н. ПДВ) та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2014 року;

-рахунок-фактура від 30.11.2014 року № 897/844 на загальну суму 1563,16 грн. (в т.ч. ПДВ) та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2014 року;

- рахунок-фактура від 31.12.2014 року № 898/1914 на загальну суму 511,51 грн. (в т.ч. ПДВ) та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2014 року;

- рахунок-фактура від 31.12.2014 року № 898/1914 на загальну суму 1768,22 грн. (в т.ч. ПДВ) та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2014 року.

Зазначені Акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури були отримані відповідачем в бухгалтерії наручно, про що свідчать записи в реєстрах отримання документів за жовтень-грудень 2014 року.

Під час розгляду справи в суді позивачем були виставлені рахунки та акти виконаних робіт за січень-лютий 2015 року, а саме:

- рахунок-фактура № 897/47 від 31.01.2015 та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2015;

- рахунок-фактура № 897/134 від 28.02.2015 та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2015.

Вказані акти та рахунки-фактури також були отримані відповідачем в бухгалтерії позивача наручно, про що свідчать записи в реєстрах отримання документів за січень-лютий 2015 року

З огляду на те, що в порушення умов пункту 2.2.2 Договору Акти приймання-здачі отриманих послуг не були повернуті в бухгалтерію позивача вони вважаються підписаними Сторонами без жодних заперечень.

За твердженням позивача, відповідач виставлені рахунки не оплатив, у зв'язку з чим станом на 01.04.2015 року за ним рахується заборгованість у розмірі 8781,75 грн., яку і просить стягнути позивач.

Стосовно тверджень відповідача, що ним були здійснені часткові проплати у розмірі 1590,50 грн., та, відповідно, на дану суму має бути зменшений розмір боргу суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданої відповідачем копії квитанції № 117376619 від 23.03.2015 року та виписки з банківського рахунку, відповідачем було сплачено 1590,50 грн. з призначення даного платежу «за відшкодування вартості спожитої електроенергії згідно рахунку-фактури № 898/48 від 28.02.2015».

Втім, стягнення заборгованості за даним рахунком не є предметом розгляду у справі №911/1350/15, у зв'язку з чим вказаний розмір грошових коштів не може бути врахований судом в якості часткової оплати заявленого до стягнення позивачем розміру основного боргу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, не оплативши в повному обсязі розмір компенсації витрат на утримання орендованого майна, доказів оплати не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8781,75 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 713,58 грн. пені. за несвоєчасну сплату платежів за відшкодування утримання орендованого майна за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року від кожного неоплаченого рахунку окремо.

Пунктом 4.2. Договору, встановлено, що Орендар зобов'язаний у разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення дебіторської заборгованості за цим Договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справ, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що заявлена пеня підлягає задоволенню повному обсязі у розмірі 713,58 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 49,95 грн. 3% річних та 1252,48 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року від кожного неоплаченого рахунку окремо.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 49,95 грн. 3% річних та 1252,48 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8781,75 грн. основного боргу, 713,58 грн. пені, 49,95 грн. 3% річних та 1252,48 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Авіалінії України» (08324, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора, код ЄДРПОУ 01130584) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, код ЄДРПОУ 20572069) - 8781 (вісім тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 75 коп. боргу, 713 (сімсот тринадцять) грн. 58 коп. пені, 49 (сорок дев'ять) грн. 95 коп. 3% річних, 1252 (одну тисячу двісті п'ятдесят дві) грн. 48 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 28.05.2015р.

Суддя О.В. Щоткін