Рішення № 44427673, 20.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015№910/8417/15-г

За позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастел"

про стягнення 2 708 016, 89 грн. та розірвання договору

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Поповіченко О.М. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 20.05.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастел" про стягнення 2 708 016, 89 грн. та розірвання договору поставки №038/С/2014 від 29.08.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2015 порушено провадження у справі №910/8417/15-г, розгляд справи призначений на 27.04.2015.

В судовому засіданні 27.04.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 20.05.2015.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що порушення строків поставки стороною не може вважатись істотним порушенням договору, оскільки умови щодо порушення строків поставки, а також дії іншої сторони договору у випадку такого порушення передбачені в п. 12.1 договору - нарахування пені. Крім того, відповідач зазначає, що умови договору не передбачають право позивача на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку. Відповідач звернув увагу суду на не надання позивачем письмового повідомлення про дострокове припинення договору від 06.02.2015, на яке посилається в якості доказу.

В судовому засіданні 20.05.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2014 між ТОВ "Вастел" (постачальник за договором) та Українським державним підприємством (покупець за договором) укладений договір поставки №038/С/2014 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця рухоме майно, а саме: обладнання та матеріали для проведення ремонтно-відновлювальних робіт шафи телеметрії АСУ ТП нижнього рівня магістрального аміакопроводу Тольятті-Одеса, а покупець - зобов'язується прийняти та оплатити обладнання.

Відповідно до п. 2.1 договору, обладнання повинно бути повністю поставлене постачальником покупцю протягом 120 календарних днів з дати отримання постачальником попередньої оплати відповідно до п. 4.2 договору.

Згідно п. 3.2 договору, загальна вартість договору визначена відповідно до специфікації (додаток №1) становить 2 526 522, 58 грн., в тому числі ПДВ 421 087,10 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунок між позивачем та постачальником за даним договором здійснюється в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем постачальнику 100% передоплати вартості обладнання після підписання цього договору та отримання рахунку-фактури.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" автотранспортом постачальника, згідно п. 5.1 договору.

Умовами договору сторони погодили, що перехід права власності від постачальника до покупця на обладнання відбувається в момент здійснення 100% поставки обладнання та підписання видаткової накладної.

Згідно п. 6.1 договору, місцем поставки обладнання є приміщення покупця за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15.

Судом встановлено, що на виконання п. 4.2 договору, позивач перерахував на рахунок відповідача 100% попередньої оплати за обладнання, що підтвердження платіжним дорученням №1298/ від 03.09.2014 на суму 2 526 522,58 грн.

Таким чином, згідно п. 2.1 договору, відповідач зобов'язаний був поставити обладнання згідно умов договору не пізніше 02.01.2015 (оскільки 120 календарний день припадає на 01.01.2015, що є святковим днем відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу законів про працю, а тому слід керуватись положеннями ст.254 ЦК України, якими передбачено: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).

Доказів виконання відповідачем свого зобов'язання передбаченого п. 2.1 договору, щодо поставки обладнання, суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання Договору №038/С/2014 від 29.08.2014 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно положень ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного в сукупності та пояснень учасників судового процесу, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору щодо поставки обладнання, при цьому, отримавши від позивача передоплату за нього у 100% розмірі від вартості обладнання.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язання за договором, позивач звернувся до нього з листом № 121 від 06.02.2015, в якому вимагав не пізніше 19.02.2015 повернути передоплату за обладнання у розмірі 2 526 522,58 грн. з урахуванням ПДВ.

Лист направлений 09.02.2015 на адресу відповідача: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 3, поверх 3, яка міститься у договорі та є адресою місцезнаходження відповідача. Відомості про зміну адреси чи повідомлення про адресу для листування, відповідач позивачу та суду не надав.

При цьому, що згідно п. 13.6 договору, сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у договорі реквізитів та зобов'язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних із ним несприятливих наслідків.

Із вказаної адреси відповідача поштовий конверт з листом №121 від 06.02.2015 повернувся до позивача з довідкою ф.20 "за закінченням встановленого строку зберігання".

Крім того, враховуючи порушення відповідачем зобов'язання за договором, керуючись п. 13.2 договору, позивач у зазначеному листі від 06.02.2015 №121 повідомив відповідача про дострокове припинення (розірвання) договору з 05.02.2015.

Відповідно до п. 13.2 договору, покупець має право у будь-який час в односторонньому порядку відмовитись від договору без застосування до нього штрафних санкцій (неустойки) шляхом направлення постачальнику письмового повідомлення про це.

Таким чином, повідомлення про розірвання договору та повернення передоплати залишено відповідачем без відповіді, враховуючи повернення поштової кореспонденції на адресу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 11.2 договору, його строк починає свій перебіг у момент визначений в п. 11.1 договору та закінчується після повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи, що відповідач порушив умови договору, що встановлено судом за наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, не здійснив поставку обладнання отримавши на свій рахунок за нього передоплати, тим самим позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, тобто отримати обладнання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору №038/С/2014 від 29.08.2014 з 05.02.2015 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про передоплати у розмірі 2 526 522, 58 грн., суд зазначає наступне.

При цьому суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 липня 2002 року по справі № 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

У свою чергу, у відповідності з положеннями ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Враховуючи, що попередня оплата проведена, а обладнання не поставлено, відповідно до вищенаведених положень, у позивача виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його.

Таким чином, попередня оплата у розмірі 2 526 522,58 грн. позивачем проведена, обладнання не поставлено, тому кошти у вказаному розмірі підлягають поверненню позивачу.

Позивачем в порядку п. 12.1 договору, заявлено до стягнення пеня у розмірі 181 494,31 грн.

Відповідно до п. 12.1 договору, у випадку порушення постачальником строків передачі обладнання більш ніж на 10 робочих днів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого вчасно обладнання, за кожен календарний день.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, суд дійшов до висновку що пеня підлягає задоволенню у розмірі 177 618,00 грн., враховуючи, що прострочення за затримку поставки обладнання настало з 03.01.2015, а не з 01.01.2015, як зазначив позивач.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати укладений між Українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вастел" договір поставки №038/С/2014 від 29.08.2014.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастел" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 3, поверх 3, код 36376347) на користь Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15, код 31517060) передоплату у розмірі 2 526 522,58 грн. (два мільйона п'ятсот двадцять шість тисяч п'ятсот двадцять дві гривні 58 коп.), пеню - 177 618,00 грн. (сто сімдесят сім тисяч шістсот вісімнадцять гривень 00 коп.) та 55 300,81 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч триста гривень 81 коп.) судового збору.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.05.2015.

Суддя М.Є. Літвінова