Рішення № 44427661, 18.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/3919/15-гСуддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт»

про стягнення 126 291,43 грн.

Представники сторін:

від позивача: Федоров А.П. - представник за довіреністю №7 від 06.02.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» про стягнення основного боргу в сумі 113 246,75 грн., пені в розмірі 6 486,19 грн., 3% річних в сумі 694,08 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 864,41 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було прострочено обов'язок щодо оплати поставленого товару за договором №40-08/14 від 06.08.2014 року (надалі - Договір), в зв'язку з чим, постачальник на підставі ст.ст.549, 536 та 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) нарахував пеню, 3% річних та відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2015 року розгляд справи відкладено на 06.04.2015 року.

03.04.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву б/н від 02.04.2015 року про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з покупця на користь постачальника: основний борг в сумі 97 010,62 грн., пеню в сумі 6 486,19 грн., 3% річних в розмірі 694,08 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 864,41 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.05.2015 року.

15.05.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна» надійшла заява б/н від 15.05.2015 року про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач у зв'язку з тим, що сума основного боргу, відповідно до п.7.1.1 Договору не змінилась (враховуючи, що курс продажу долара США до гривні не було скориговано на обумовлені 5%) в цій частині зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача 58 644,14 грн. В решті вимог (в частині стягнення пені, 3% річних та відсотків за користування чужими грошовими коштами) постачальник збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на свою користь: пеню в сумі 9 518,01 грн., 3% річних в розмірі 1 103,79 грн. та відсотки за користуванням чужими грошовими коштами в сумі 9 326,04 грн.

Відповідно до п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відтак, враховуючи той факт, що заявою б/н від 15.05.2015 року позивач фактично зменшив заявлену до стягнення загальну суму заборгованості, має місце нова ціна позову, виходи з якої й вирішується судовий спір.

В судовому засіданні 18.05.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов, в той час як представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.02.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31737382.

Відповідно до статтті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06.08.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» (покупець) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) на умовах, вказаних в цьому договорі другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар (товари) і сплати за нього певну грошову суму, відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що предметом постави є алюмінієвий профіль, комплектуючі, полікарбонат та інші будівельні матеріали (товар в асортименті, зазначений у специфікації (-ях), яка є невід'ємною частиною цього договору з моменту підписання її сторонами.

Поставка товарів здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2000 (в тому об'ємі, що може бути застосований на території України EXW (поставка транспортом та за рахунок покупця зі складу постачальника) адреси поставки: 1) м. Київ, вул. Волинська, 53, та 2) м.Дніпропетровськ, смт.Самарівка, вул. Виробнича, 12 (п.2.1 Договору).

За умовами укладеного між сторонами правочину, право власності на поставлений товар та ризик випадкового знищення або псування товару переходить до покупця від постачальника згідно з умовами поставки, вказаними в п.2.1 цього договору, а саме в момент передачі постачальником товару покупцю, що підтверджується видатково-прибутковими накладними. Датою поставки є дата видатково-прибуткової накладної (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.8.1 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на наступних умовах: на умовах товарного кредиту. В цьому випадку, покупець здійснює оплату кожної поставленої партії товару на умовах відстрочення платежу до 10 календарних днів з дати передачі товару, яка вказана у видатково-прибутковій накладній. Поставка партії товару здійснюється виключно після зарахування на поточний розрахунковий рахунок постачальника суми у розмірі часткової вартості замовленого товару.

Договір вступає в дію з дати його підписання, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня поточного календарного року (п.11.1 Договору)

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що останній вважається продовженим на таких же умовах (пролонгованим) на кожний наступний календарний рік, якщо сторони не виявили бажання припинити дію договору, а також продовжують виконати зобов'язання за цим договором. Одна зі сторін, яка виявила бажання не продовжувати дію договору на наступний рік, повинна письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж за 30 календарних днів, до передбачуваної дати припинення цього договору. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України за взаємною згодою сторін.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 ЦК України та ст.ст.264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, у додатку №1 до Договору (специфікація №3) сторони визначили найменування товару (лист полікарбонатний, ущільнювач, термострічка перфорована, термострічка суцільна, алюмінієвий профіль, гвинт), одиницю виміру, його кількість та вартість.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна» поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» товар на загальну суму 58 644,14 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-000000644 від 17.09.2014 року.

Товар, відповідно до наявної в матеріалах справи довіреності №1/09 від 17.09.2014 року був отриманий представником товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» Тищенко М.О. без жодних зауважень та заперечень.

Як вже зазначалось, зокрема, у п.8.1 Договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на наступних умовах: на умовах товарного кредиту. В цьому випадку, покупець здійснює оплату кожної поставленої партії товару на умовах відстрочення платежу до 10 календарних днів з дати передачі товару, яка вказана у видатково-прибутковій накладній. Поставка партії товару здійснюється виключно після зарахування на поточний розрахунковий рахунок постачальника суми у розмірі часткової вартості замовленого товару.

Приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за Договором виконав належним чином та поставив відповідачу товар, строк протягом якого товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» повинно було оплатити вартість останнього, за висновками суду, виходячи з положень укладеного між сторонами правочину та норм чинного законодавства, настав.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються (ст.ст.525, 615 ЦК України).

Частина 1 ст.692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, як слідує з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання в частині проведення оплати вартості поставленого товару не виконав.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що відповідач зобов'язання за Договором не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» про стягнення основного боргу в сумі 58 644,14 грн. підлягають задоволенню.

Між тим, позивачем заявлено вимогу (з урахуванням заяви б/н від 15.05.2015р.) про стягнення з відповідача пені в сумі 9 518,01 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.2 Договору визначено, що у випадку прострочення покупцем строків оплат товару, які вказані п.8.1 цього договору, та/або інших грошових коштів, відповідно до умов цього договору, постачальник має право отримати, а покупець зобов'язаний сплатити у вигляді штрафних санкцій (пені) грошові кошти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен календарний день прострочення, яка нараховується до моменту фактичного зарахування повної суми простроченої заборгованості на розрахунковий рахунок постачальника. Також, постачальник має право отримати від покупця встановлений законодавством України розмір інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Сплата штрафних санкцій (пені, штрафу) не звільняє покупця від відшкодування збитків та погашення заборгованості за договором.

Наразі, товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна» нараховано неустойку (пеню) за період з 28.09.2014 року до 26.03.2014 року в сумі 9 518,01 грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» про стягнення пені в сумі 9 518,01 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем заявлено також вимогу (з урахуванням заяви б/н від 15.05.2015 року) про стягнення 3% річних за період з 28.09.2014 року до 15.05.2015 року в сумі 1 103,79 грн.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Відтак, враховуючи вище наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги заявника в цій частині також підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача (з урахуванням заяви б/н від 15.05.2015 року) про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 28.09.2014 року до 15.05.2015 року в сумі 9 326,04 грн., господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару постачальник має право отримати, а покупець зобов'язаний сплатити додатково, окрім сум, нарахованих згідно п.9.2 цього договору, у вигляді процентів за користування чужими грошовими коштами, грошові кошти у розмірі 25% річних від простроченої суми. При нарахуванні зазначених процентів застосовується метод «факт/360», проценти нараховуються на прострочену суму, відповідно до ст.536 ЦК України, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня фактичного зарахування повної суми простроченої заборгованості на розрахунковий рахунок постачальника, за кожен календарний день прострочення.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9 326,04 грн. суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Відтак, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Судовий збір в сумі 698, 83 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з зменшенням розміру заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 26, офіс 127, ідентифікаційний код 37723754) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна» (03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Червонопрапорна, буд. 34, ідентифікаційний код 37034370) основний борг в сумі 58 644 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн. 14 коп., пеню в розмірі 9 518 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 01 коп., 3% річних в сумі 1 103 (одна тисяча сто три) грн. 79 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9 326 (дев'ять тисяч триста двадцять шість) грн. 04 коп., а також судовий збір в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Імперіал Груп Україна» (03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Червонопрапорна, буд. 34, ідентифікаційний код 37034370) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн. 83 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.05.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий