Рішення № 44427523, 21.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015Справа №910/8389/15-г

За позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності в особі Полтавської міжрайонної виконавчої

дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності;

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення пені 314,50 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Штанько М. В., представник, довіреність № 01-08-2773/5 від 29.12.2014 р.;

Від відповідача: Приходько А. О., представник, довіреність № 13-11-10175 від 27.04.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить зобов'язати відповідача виконати платіжні документи та стягнути з останнього 314,50 грн. пені за неналежне виконання свого зобов'язання за договором банківського рахунку № 99165 від 24.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору банківського рахунку № 99165 від 24.10.2011 року відповідачем не здійснено перерахування грошових коштів з рахунків позивача № 25604140845003 та № 25603140845004 згідно платіжних доручень від 29.01.2015 р. №№ 229, 242, 235, 238, 232, 225, 223, 234, 226, 227, 220, 245, 236, 231, 230, 248 на загальну суму 36 925,75 грн., від 30.01.2015 №№ 250, 249 на загальну суму 5100,09 грн; від 30.01.2015 № 1203 та від 03.02.2015 №1204 на суму 12 516,57 грн., у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про зобов'язання ПАТ "КБ "Надра" виконати вказані платіжні доручення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/8389/15-г.

У судовому засіданні 21.05.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2015 р. проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Полтавською міжрайонною виконавчою дирекцією Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - банк) 24.10.2011року було укладено договір № 99165 банківського рахунку та договір № 99165/КБ про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк», який є невід'ємною частиною договору № 99165 банківського рахунку.

Відповідно до п. 1.1 договору банківського рахунку з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 13.02.2012, відповідач відкрив позивачу поточні рахунки № 25604140845003 та № 25603140845004 у національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України і зобов'язувався виконувати розпорядження Позивача про перерахування відповідних сум з рахунків.

Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 2.3.3 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково - касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1 договору)

Відповідно до укладеного між сторонами договору про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк» відповідач взяв на себе зобов'язання приймати по відповідних каналах зв'язку платіжні документи позивача, завірені електронним підписом і зашифровані за допомогою програмного забезпечення та ключових дискет, отриманих від відповідача (п. 2.22., п. 4.1.) Підписані електронним підписом, зашифровані та передані відповідачу з допомогою комплексу «Клієнт-Банк» електронні документи мають однакову юридичну силу з документами, оформленими на паперових носіях відповідно до чинного законодавства (п. 4.2.).

Позивачем були передані відповідачу через систему «Клієнт-Банк» електронні платіжні документи на перерахування з рахунків позивача коштів, а саме:

- з рахунку № 25604140845003 в операційний час 29.01.2015 платіжні доручення №№ 229, 242, 235, 238, 232, 225, 223, 234, 226, 227, 220, 245, 236, 231, 230, 248 на загальну суму 36925,75 грн. та в операційний час 30.01.2015 платіжні доручення №№ 250, 249 на загальну суму 5100,09 грн;

- з рахунку № 25603140845004 в операційний час 30.01.2015 платіжне доручення № 1203 та в операційний час 03.02.2015 платіжне доручення 1204 на суму 12516,57 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем всупереч умов договору вказані платіжні доручення залишені без виконання, що стало підставою для звернення з позовом про зобов'язання ПАТ "КБ "Надра" виконати вищевказані платіжні доручення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Полтавської міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору банківського рахунку № 99165 від 24.10.2011 р. між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивачем були передані відповідачу через систему «Клієнт-Банк» електронні платіжні документи на перерахування з рахунків позивача коштів, а саме: з рахунку № 25604140845003 в операційний час 29.01.2015 платіжні доручення №№ 229, 242, 235, 238, 232, 225, 223, 234, 226, 227, 220, 245, 236, 231, 230, 248 на загальну суму 36925,75 грн., в операційний час 30.01.2015 платіжні доручення №№ 250, 249 на загальну суму 5100,09 грн; з рахунку № 25603140845004 в операційний час 30.01.2015 платіжне доручення № 1203 та в операційний час 03.02.2015 платіжне доручення 1204 на суму 12 516,57 грн., проте які залишені без виконання.

Відповідно до ст. 1068 Цивільного кодексу зазначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. ( ст. 1074 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Договором передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпоряджатися коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом. (п. 2.2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2.3 договору банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно зі ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. (ч. 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність")

Судом встановлено, що станом на час звернення до суду з позовною заявою, подані позивачем на виконання до банку розрахункові документи залишилися невиконаними банком.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 р. прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 р. по 06.05.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб2, неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому ЗУ "Про банки та банківську діяльність".

Пунктом 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Пунктом 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений перелік дій, які не можуть бути здійсненні банками під час запровадження тимчасової адміністрації. До даного переліку не входить здійснення розрахунково-касових операцій банками.

Таким чином, суд зазначає, що запровадження в ПАТ "КБ "Надра" тимчасової адміністрації не може перешкоджати здійсненню розрахунково-касових операцій позивача.

При цьому суд зазначає, що позивач не є кредитором ПАТ "КБ "Надра" в розумінні чинного законодавства, а є клієнтом банку та власником грошових коштів, що є на його рахунку, який обслуговує ПАТ "КБ "Надра". Суд звертає увагу, що грошові кошти, які позивач просить ПАТ "КБ "Надра" перерахувати належать не банку, а саме позивачу, а тому банк лише надає послуги клієнту з обслуговування рахунку, тобто фактично виконує розпорядження позивача про перерахування його грошових коштів.

Так як, позивач просить зобов'язати ПАТ "КБ "Надра" виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнути кошти за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справі №910/5560/14 від 29.10.2014 р., №910/12766/14 від 04.02.2015 р., №927/1379/14 від 19.02.2015 р.

За таких підстав, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що в даному випадку банк є боржником позивача, а клієнт в свою чергу виступає кредитором банку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб - підприємців".

Крім того, суд зазначає, що позивачем платіжні доручення було подано у період з 29.01.2015р. по 03.02.2015 р., які були отримані банком в той же день, тобто до запровадження тимчасової адміністрації, яке відбулось тільки з 06.02.2015 р.

При цьому, судом не приймаються посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 25.03.2015 р. у справі №910/9232/14, так як обставини встановлені судом в межах справи № 910/9232/14 різняться з обставинами встановленими судом у даній справі, оскільки як вбачається зі змісту вказаної постанови платіжні доручення, що були предметом розгляду у справі №910/9232/14 подані до банку саме в період дії тимчасової адміністрації.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Полтавської міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки ПАТ "КБ "Надра" в свою чергу не доведено суду належними засобами доказування в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України неможливості виконання платіжних доручень позивача про перерахування грошових коштів на момент їх подання до ПАТ "КБ "Надра".

Поряд з вимогами про виконання платіжних доручень, позивач просить суд стягнути з відповідача 314,50 грн. пені за порушення строків виконання платіжних доручень.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Підставою для сплати неустойки є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.. 610 ЦК України, відповідно до якої, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, (неналежне виконання).

Статтею 1092 ЦК України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до п. 32.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

У п. 3.1 договору сторони встановили, що за несвоєчасне списання з рахунку чи несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини банку, банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,1 процента від відповідної суми за кожен день прострочення, але не більше 10 процентів від суми переказу.

Зважаючи на те, що обставини прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем підтверджуються матеріалами справи, заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені видаються правомірними, законними і обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству та п. 3.1 договору, а тому задовольняються судом повністю відповідно до проведеного позивачем розрахунку, що перевірений судом та приймається як правильний і належний.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20024456) перерахувати з рахунку Полтавської міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 25604140845003 грошові кошти в сумі 42 025 (сорок дві тисячі двадцять п'ять) грн. 84 коп. згідно платіжних документів № 229, 242, 235, 238, 232, 225, 223, 234, 226, 227, 220, 245, 236, 231, 230, 248 від 29.01.2015., № 250, № 249 від 30.01.2015 р.; з рахунку № 25603140845004 грошові кошті в сумі 12 516 (дванадцять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 57 коп. згідно платіжних документів № 1203 від 30.01.2015 р. та № 1204 від 03.02.2015 на рахунки отримувачів, що зазначені в платіжних дорученнях.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20024456) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Полтавської міжрайонної виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (36011, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ідентифікаційний код 21052432) 314 (триста чотирнадцять) грн. 50 коп. пені. Видати наказ.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; ідентифікаційний код 20025456) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. МандриченкоДата складання рішення 26.05.2015 р.