Рішення № 44427495, 18.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/7133/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Буд Україна»

про стягнення 40 144, 50 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Тренова О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Буд Україна» про стягнення заборгованості по орендній платі згідно договору оренди майна (оперативна оренда) № 14.39 від 03.09.2014 р. у розмірі 32 235, 25 грн. та зобов'язання відповідача повернути майно позивачу в кількості 8 одиниць, переданого по договору оренди майна (оперативна оренда) № 14.39 від 03.09.2014 р. відповідно до переліку. Позовні вимоги обґрунтовані відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» від договору оренди майна (оперативна оренда) № 14.39 від 03.09.2014 р. у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/7133/15-г призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

20.04.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Буд Україна» заборгованість у розмірі 40 144, 50 грн.; зобов'язати відповідача повернути майно позивачу в кількості 8 одиниць, переданого по договору оренди майна (оперативна оренда) № 14.39 від 03.09.2014 р.. яке на сьогоднішній день знаходиться у відповідача відповідно до переліку.

Як вбачається зі змісту заяви позивача, останнім збільшено заявлену до стягнення суму заборгованості за договором оренди майна (оперативна оренда) № 14.39 від 03.09.2014 р..

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити, у зв'язку з чим даний спір розглядається виходячи з нової ціни позову.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернуті до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.05.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Буд Україна» укладено договір оренди майна (оперативна оренда) № 14.39, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у тимчасове користування та за плату будівельну опалубку для проведення будівельно-монтажних робіт, асортимент, ціна та кількість якої визначені в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору строк орендних відносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини відповідачу та діє до моменту повернення майна у повному обсязі. Моментом передачі майна розуміється відвантаження майна або його частини відповідачу з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна або акт приймання-передачі). Закінчення строку договору у випадку неповернення майна не звільняє відповідача від обов'язку сплати орендних платежів за фактичний трок перебування майна у відповідача.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.6. договору загальний розмір платежів за тимчасове користування майном становить 5 069, 23 грн. на місць та перераховується щомісяця на рахунок позивача з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні до 20-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних відносин.

Згідно з п. 3.10. договору порушення відповідачем умов та строків оплати більш ніж на три місяці поспіль дає право позивачу розірвати договір в односторонньому порядку на умовах та в порядку, визначених ст. 782 Цивільного кодексу України.

Пунктами 3.11., 3.12. договору встановлено обов'язок позивача направляти відповідачу два примірники акту наданих послуг по орендні майна, один з яких відповідач зобов'язаний підписати не пізніше, ніж на наступний робочий день з моменту отримання та повернути позивачу; акт вважається підписаним і прийнятим відповідачем у випадку неповернення його у встановлений вище строк.

У відповідності до п. 5.1. договору у випадку закінчення строку дії договору та його дострокового розірвання, відповідач протягом п'яти робочих днів зобов'язаний власними силами та за власний рахунок повернути позивачу прийняте у тимчасове користування майно на склад по вул. Лебединській, 9 у місті Києві.

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.10.2014 р.

На виконання умов договору № 14.39 від 03.09.2014 р. позивачем передано відповідачу елементи опалубки у кількості 8 одиниць, що підтверджується накладними на переміщення майна № 1430 від 04.09.2014 р. та № 1689 від 05.11.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Буд Україна» рахунки на оплату за користування майном, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення, що наявні у матеріалах справи.

17.03.2015 р. позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Буд Україна» повідомлення № 147 від 16.03.2105 р. про відмову від договору № 14.39 від 03.09.2014 р. у порядку ст. 782 Цивільного кодексу України та вимагав повернути орендоване майно і сплати заборгованості по орендній платі до моменту фактичного повернення майна.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач систематично порушує умови договору № 14.39 від 03.09.2014 р. щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» повідомило відповідача про відмову від вказаного договору та просить стягнути з відповідача заборгованість за оренду майна за період з 04.09.2014 р. до 15.04.2015 р. у сумі 40 144, 50 грн. та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Буд Україна» повернути орендоване майно.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів сплати орендних платежів за договором № 14.39 від 03.09.2014 р. не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов'язань не навів, заперечень щодо орендованого майна матеріали справи не містять

За таких обставин, судом визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду майна відповідно до договору № 14.39 від 03.09.2014 р. у розмірі 40 144, 50 грн.

Статтю 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення внесення орендної плати понад три місяці підряд, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.», скориставшись наданим ст. 782 Цивільного кодексу України правом, відмовилось від договору оренди № 14.39 від 03.09.2014 р. та вимагало повернути орендоване майно.

Відповідно до п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва № 12 від 25.03.2013 р. « Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Виходячи з наведених позивачем обґрунтувань та наявних у справі документів, що не спростовані відповідачем, останній з 05.11.2014 р. не вносив орендну плату за договором № 14.39 від 03.09.2014 р., а відтак - виходячи із приписів ст. 782 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що вказаний договір є розірваним з 21.03.2015 р. (з урахуванням нормативних строків пересилання кореспонденції операторами поштового зв'язку, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958 та становлять день відправлення + три дні для місцевої кореспонденції).

При цьому, суд враховує, що повідомлення направлено на його адресу цінам листом з описом вкладення як на юридичну адресу - 03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 54 так і на адресу 03151, м. Київ, вул. Златоустівська, 2/4, оф. 18, що вказана як адреса для листування.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повідомлення № 147 від 16.03.2105 р. про відмову від договору № 14.39 від 03.09.2014 р., однак відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Водночас, виходячи з усталеної практики судочинства, направлення повідомлення № 147 від 16.03.2105 р. на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Буд Україна» у встановленому постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 порядку, суд вважає належним виконанням приписів 782 Цивільного кодексу України та вважає передбачені вказаною нормою наслідки такими, що настали.

У відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Тож, приймаючи до уваги встановлений договором № 14.39 від 03.09.2014 р. та приписами ст. 785 Цивільного кодексу України обов'язок щодо повернення майна у разі припинення договору, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписам ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі,

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Буд Україна» (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 36241045), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 20-А, код ЄДРПОУ 30530955) заборгованість з орендної плати у розмірі 32 235, 35 (тридцять дві тисячі двісті тридцять п'ять грн. 35 коп.) грн. та 3 045, 00 (три тисячі сорок п'ять гр. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Буд Україна» (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 36241045) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 20-А, код ЄДРПОУ 30530955) майно в кількості 8 одиниць, переданого по договору оренди майна (оперативна оренда) № 14.39 від 03.09.2014 р., а саме: Framax розпалубочний кут 11, 35 м. (6 одиниць) та Framax розпалубочний шпиндель 1 (2 одиниці).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.05.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.