Рішення № 44427164, 25.05.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" травня 2015 р. Справа № 906/580/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Слюсар О.В. - пред. за дов. №б/н від 15.10.2014р. (в засіданні суду 21.05.15р.) , Пізюк О.В. - пред. за дов. № б/ н від 15.10.14р. (в засіданні суду 25.05.15р.)

від відповідача: Нікулін І.М. - генеральний директор ( наказ № 17 від 01.08.2008р.) ( в засіданні суду 21.05.15р.)

В засіданні суду 21.05.15року оголошувалась перерва до 11:30 год. та 17:30 год. 25.05.15р. в порядку статті 77 ГПК України

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (м. Вінниця)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комбінат "ПРОНК" (с. Вишевичі Радомишльського району)

про стягнення 146778,00 грн. (згідно заяв про збільшення та уточнення позовних вимог - 162377,09 грн.)

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" пред'явлено позов до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комбінат "ПРОНК" про стягнення 146778,00 грн. попередньої оплати згідно договору купівлі-продажу №39/ЗК від 23.06.14р., з яких 128701,60 грн. - сума основного боргу, 10631,11 грн. - пеня, 624,11 грн. - 3% річних та 6821,18 грн. - інфляційні.

Ухвалою від 20.04.15р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи №906/580/15 до розгляду, передбачені ст.ст. 64-65 ГПК України.

Ухвалою від 07.05.15року господарський суд відклав розгляд справи, призначив засідання суду на 21.05.15р.

До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву збільшення позовних вимог від 07.05.15 р., якою вимогу про стягнення інфляційних втрат збільшив на суму 13899,77 грн. за рахунок включення індексу інфляції за березень 2015року; вимогу про стягнення пені збільшив на суму 6558,49 грн. за рахунок її нарахування за період з 07.04.15р. по 07.05.15р. включно та вимогу про стягнення 3% - на суму 327,92 грн. за рахунок їх нарахування за період з 07.04.15р. по 07.05.15р. включно.

Тим самим, позивач просить стягнути з відповідача, окрім основного боргу в сумі 128701,60 грн., штрафні санкції на загальну суму 20786,18 грн. замість первісно заявлених на загальну суму 18076,40 грн.

Після оголошеної в засіданні суду 21.05.15р. перерви, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 25.05.15 р., якою вимогу про стягнення інфляційних втрат визначив у загальній сумі 21457,65 грн., яка розрахована на підставі індексів інфляції лютого - березня 2015року; вимогу про стягнення пені визначив у загальній сумі 16226,98 грн., яка розрахована за період з 14.02.15р. по 07.05.15р. включно та вимогу про стягнення 3% - у загальній сумі 877,99 грн., яка розрахована за період з 14.02.15р. по 07.05.15р. включно.

Таким чином, згідно зазначеної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім основного боргу в сумі 128701,60 грн., штрафні санкції на загальну суму 38562,62 грн. замість первісно заявлених на загальну суму 18076,40 грн.

Ухвалою суду від 25.05.15р. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 07.05.15 р. прийнято до розгляду по суті в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних за період з 07.04.15року до 15.04.15 року включно та в частині стягнення інфляційних втрат за березень 2015року, а в частині стягнення пені та 3% річних за період з 16.04.15р. по 07.07.15року до розгляду по суті не прийнято. Також цією ж ухвалою заяву позивача про уточнення позовних вимог від 25.05.15р. прийнято до розгляду по суті в частині стягнення з відповідача пені та 3%, починаючи з 14.02.2015року.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та в заявах про збільшення і уточнення розміру позовних вимог. Наполягав на прийнятті судового рішення у справі.

Представник відповідача в засіданні суду 21.05.15р. надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги в частині стягнення 128701,60 грн. основного боргу визнає. У задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій просив суд відмовити. В судове засідання після перерви 25.05.15р. не з'явився, хоча про оголошення перерви в засіданні суду був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача (в засіданні суду 21.05.15р.), господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.14р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу товарів №39/ЗК (а.с.14-16), відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язується систематично передавати (продавати) товар позивачу (покупцю) у власність відповідно до специфікації та технічних умов, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Товар, що поставляється за даним договором повинен відповідати Технічним умовам покупця, отримання яких засвідчується підписом та печаткою продавця (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, приймання товару по кількості та по якості здійснюється на складі покупця по заліковим показникам згідно з Технічними умовами уповноваженими представниками покупця шляхом вибіркового огляду та обміру товару.

Згідно з п. 2.1 даного договору, ціна договору складається з загальної суми всіх партій поставок здійснених по даному договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що покупець зобов'язується провести оплату переданого продавцем товару протягом 5-ти банківських днів з дати прийняття товару на складі покупця. Оплата проводиться на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем.

Додатковою угодою №1 від 22.08.14р. до договору купівлі-продажу (а.с.18) сторони доповнили розділ 2 "Розрахунки між сторонами" договору пунктами 2.4 і 2.5 наступного змісту:

"2.4. за результатами розгляду покупцем комерційної пропозиції продавця, поставка товару продавцем в межах конкретної комерційної пропозиції може здійснюватися на умовах передоплати. Умови передоплати визначатимуться у кожному конкретному випадку і викладатимуться у окремому додатку, який з моменту підписання стає невід'ємною частиною договору";

"2.5. у випадку здійснення співпраці між сторонами на умовах передоплати, продавець забезпечує виконання взятих на себе зобов'язань усім своїм майном".

Згідно додатку №3 до договору купівлі-продажу №39/ЗК (а.с.20) відповідач - ТОВ "Агропромисловий комбінат "ПРОНК" зобов'язався поставити у серпні - вересні 2014 р. 500 м. куб. пиломатеріалів хвойних порід, а позивач - ТОВ Барлінек Інвест" зобов'язувався здійснити попередню оплату у сумі 300000,00 грн.

На виконання умов даного договору та додатків до договору, позивач 27.08.14р. перерахував відповідачеві 300000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №8107 від 27.08.14р. (а.с.27).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що продавець зобов'язаний упакувати товар і передати його в належному стані, обумовленому цим договором.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо передачі товару позивачу виконав частково, поставивши товар на суму 121298,40 грн., про що свідчать товарно-транспортні, видаткові та прибуткові накладні від 08.09.14р. (а.с.30-34), від 22.10.14р. (а.с.36-40) та від 22.12.14р. (а.с.42-46).

Крім того, 27.11.14р. ТОВ "Агропромисловий комбінат "ПРОНК" здійснило повернення коштів у сумі 50000,00 грн. на рахунок позивача.

28.01.15р. позивач надіслав на адресу відповідача письмову претензію з вимогою перерахувати борг в сумі 128701,60 грн. або поставити товар на цю суму у строк 7 календарних днів з моменту отримання претензії (а.с.47-48).

В обґрунтування правових підстав такої вимоги, позивач, окрім ч.2 ст. 693 ЦК України , послався і на ч.1 ст. 663 ЦК України.

Відповідач отримав претензію позивача 07.02.15р. та у своїй відповіді за вих. № 13-02/15 від 13.02.2015р. визнав заборгованість перед позивачем як фінансову , зазначивши при цьому , що остання виникла в результаті збоїв виробництва , що призвело до неможливості своєчасного відвантаження товару позивачу, однак зобов'язався повернути борг в сумі 128 701,64грн. протягом 10 банківських днів (а.с.52).

В ході вирішення спору встановлено, що до звернення позивача з цим позовом до суду відповідач не повернув як грошові кошти в сумі 128 701,64 грн., так і не поставив товар на цю суму.

Позивач , вважаючи зобов'язання відповідача на суму 128 701,60 грн. грошовим, звернувся до суду також із вимогами про стягнення пені , 3% річних та інфляційних втрат у відповідному розмірі. Станом на дату винесення рішення у справі ціна позову з врахуванням всіх позовних вимог (основний борг - 128701,60 грн., пені - 11 572,57 грн., 3% річних - 645,27грн., інфляційні втрати - 21 457,65 грн.) становить 162377,09 грн. , з якої і вирішується спір по суті.

Відповідач , не заперечуючи наявності боргу перед позивачем в сумі 128 701,60 грн., не визнав обґрунтованість застосованих останнім заходів відповідальності щодо його неповернення до звернення з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку у сукупності за правилами ст. 43 ГПК України , суд приходить до висновку позов задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу №39/ЗК від 23.06.14р.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 ЦК України).

У статті 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, згідно додатку №3 до договору купівлі-продажу №39/ЗК (а.с.20) відповідач - ТОВ "Агропромисловий комбінат "ПРОНК" зобов'язався поставити у серпні - вересні 2014 р. 500 м. куб. пиломатеріалів хвойних порід, а позивач - ТОВ Барлінек Інвест" зобов'язувався здійснити попередню оплату у сумі 300000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до викладеного, зобов'язання з поставки товару відповідач мав виконати у строк до 30 вересня 2014року включно.

Зміст ст. 526, ч. 1 ст. 622 ЦК та зміст ч.3 ст. 193 ГК України дають підстави для висновку про те, що в цих Кодексах проводиться принцип реального виконання зобов'язання.

За загальним правилом (ст. 599 ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а саме: належним суб'єктом стосовно належного предмета, в належний строк чи термін, в належному місці і в належний спосіб виконання.

У частині 3 ст. 612 ЦК України обумовлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній о д н о з н а ч н і й формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10).

Судом встановлено, що позивач 28.01.15року звернувся з претензією № 52 до відповідача з вимогою або перерахувати борг в сумі 128701,60 грн. або поставити товар на цю суму у строк 7 календарних днів з моменту отримання претензії (а.с.47-48).

В обґрунтування правових підстав такої вимоги, позивач, окрім ч.2 ст. 693 ЦК України , послався і на ч.1 ст. 663 ЦК України згідно якої визначено обов'язок продавця передати товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Тим самим, позивач станом на 28.01.15року не визначив в активній о д н о з н а ч н і й формі своє волевиявлення про відмову від прийняття виконання з поставки товару на суму 128 701,60 грн. Більше того, вимагаючи поставити товар на цю суму у строк 7 календарних днів з моменту отримання претензії з посиланням на ч.1 ст. 663 ЦК України, позивач виявив волю отримати виконання в натурі шляхом поставки товару.

Разом з тим, судом враховується, що оскільки відповідач в досудовому порядку не виконав свого обов'язку як в натурі, так і не повернув суму попередньої оплати у строк до 14.02.15р. включно ( дата останнього дня семиденного строку з моменту отримання претензії), позивач звернувся з позовом безпосередньо до суду з вимогою повернення попередньої оплати в сумі 128 701,60 грн.

Саме вчинений до суду позов є волевиявленням позивача щодо обрання о д н о г о з варіантів вимоги, вчинений ним в активній о д н о з н а ч н і й формі, доведеній до продавця ( постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10).

Стосовно визнання відповідачем грошового боргу перед позивачем на загальну суму 128 701,60 грн. станом на 13.02.15року ( дата відповіді на лист - претензію від 28.01.2015року), як підстави перетворення зобов'язання з поставки у грошове зобов'язання.

Як вже судом мотивовано, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки за правилом ч.2 ст. 693 ЦК України, є в и к л ю ч н о п р а в о м п о к у п ц я , а не продавця ( постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10).

Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Тому відповідь відповідача від 13.02.15р. за вих. № 13-02/15 на лист - претензію позивача від 28.01.15р. за вих. № 52 про повернення останньому боргу на суму 128 701,60 грн. грошовими коштами , а не товаром, суд оцінює критично, оскільки відповідач не мав права на відмову від виконання зобов'язання перед позивачем з поставки товару станом на 13. 02.15р., яке сам і порушив. Відповідно , якщо позивач як покупець товару у період з 28.01.15р. по 14.02.15р. сам ще визначився в активній однозначній формі щодо обрання одного з варіантів вимоги в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, то відповідач як постачальник товару не мав права визначати один з таких варіантів за позивача.

З врахуванням вищевикладеного, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 128701,60 грн. грн. за правилами ч. 2 статті 693 ЦК України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Однак заявлені до стягнення з відповідача вимоги пені в сумі 11572,57 грн., 3% річних в сумі 645,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 21457,65 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно умов договору купівлі-продажу №39/ЗК від 23.06.14р., відповідач (продавець) зобов'язався поставити позивачеві (покупцю) певний товар, що не являється грошовим зобов'язанням.

Оскільки попередню оплату поставки товару здійснено, а товар не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Водночас застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця ( постанова ВСУ від 15.10.13р. у справі № 5011-42/13539-2012).

У п. 5.2 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ( далі - Постанова ВГСУ № 14) також роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку тощо.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно вимог ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, за загальним правилом , пенею забезпечується виконання грошового зобов'язання.

Разом з тим, можливість забезпечення пенею виконання не грошового зобов'язання, яким є зобов'язання з поставки товару, законом не забороняється , про що прямо доводить зміст ч.1 ст. 230 ГК України про те, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Так, пунктом 3.5 договору купівлі-продажу встановлено, що покупець має право на одержання відшкодування збитків і неустойки у випадку порушення продавцем цього договору.

При цьому, визначивши неустойку як вид забезпечення виконання зобов'язання продавця, сторони не погодили конкретну форму її сплати: або пеня, або штраф ( п.2.1 Постанови ВГСУ № 14).

У будь-якому разі сторони домовились , що відповідальність відповідача як продавця товару у вигляді неустойки застосовується у разі порушення ним договору.

Обов'язки продавця чітко визначено у п. 3.1 договору купівлі-продажу № 39/ЗК від 23.06.14р. та які за своєю правовою природою є не грошовими.

Оскільки судом , з посиланням на правову позицію Верховного Суду України мотивовано, що за правилом ч. 2 ст. 693 ЦК України у продавця товару грошове зобов'язання не виникає , нарахування позивачем пені на суму попередньої оплати як за грошове зобов'язання є безпідставним як за договором, так і за законом.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими частково, а тому підлягають задоволенню у відповідній частині.

За правилами ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжних доручень №2470 від 09.04.15р. та №3184 від 30.04.15р. , позивачем сплачено судового збору в розмірі 4762,56 грн. (2935,56 грн. + 1827,00 грн.).

Ціна позову з врахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог становить 162377,09 грн.

Таким чином, за подання даної заяви до суду позивачеві необхідно було сплатити 3247,54 грн. судового збору (162377,09 грн. х 2%).

З урахуванням наведеного, господарський суд повертає позивачу судовий збір з Державного бюджету України в сумі 1515,02 грн. (4762,56 грн. - 3247,54 грн.) ухвалою суду. В частині 3247,54 грн. судового збору здійснює його пропорційний розподіл між сторонами ( 128 701,60 грн. х 3247,54 грн. : 162377,09 грн. грн. = 2574,03 грн.).

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комбінат "ПРОНК" ( 12214, Житомирська область, Радомишльський район, с. Вишевичі , вул. Клєвцова, буд. 2, код ЄДРПОУ 21520749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 7-В, код ЄДРПОУ 34004579):

- 128 701,60 грн. основного боргу,

- 2574,03 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. У стягненні пені в сумі 11 572,57 грн., 3% річних в сумі 645,27грн. та інфляційних втрат в сумі 21 457,65 грн. відмовити.

4. Повернути ухвалою суду Товариству з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 7-В, код ЄДРПОУ 34004579) з Державного бюджету України 1515,02 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №3184 від 30 квітня 2015р., у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.05.15р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2- позивачу ( простою) , 3 - відповідачу ( рек. з пов.)