Рішення № 44426730, 26.05.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2015 р. Справа № 903/359/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл", м.Луцьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркет Груп", м.Луцьк

про стягнення 252 983 грн. 50 коп.

Суддя Шум М. С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мороз О. В., довіреність від 31.12.2014 року

від відповідача: Петрук І. В., довіреність від 25.05.2015 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркет Груп" 491 294 грн. 43 коп. в т. ч. 238 310 грн. 93 коп. основного боргу згідно договору поставки нафтопродуктів №01-631 шкл від 24.10.2014 року, 23 589 грн. 05 коп. пені, 1 731 грн. 36 коп. 3% річних, 20 410 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 23 589 грн. 05 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 124 086 грн. 15 коп. збитків та 59 577 грн. 73 коп. штрафу, судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого згідно договору №01-631 шкл від 24.10.2014 року товару.

Ухвалою суду від 03.04.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, сторін зобов'язано надати необхідні для розгляду справи документи.

На виконання вимог ухвали суду від 03.04.2015 року позивач через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог від 27.04.2015 року та просить суд стягнути з відповідача 238 316 грн. 75 коп. основного боргу. При цьому, ТзОВ «Вог Рітейл» зазначає, що в позовній заяві помилково вказано суму основного боргу в розмірі 238 310 грн. 93 коп. До заяви долучено докази доплати судового збору та докази надіслання відповідної заяви на адресу відповідача.

В поясненнях від 27.04.2015 року позивач зазначає, що між сторонами не підписувалися додатки до договору поставки №01-631 шкл від 24.10.2014 року, проте видаткові накладні містять усі реквізити первинних документів. Строк оплати товару позивачем розраховувався з дати підписання видаткових накладних.

Ухвалою суду від 28.04.2015 року розгляд справи відкладено, сторін зобов'язано надати додаткові пояснення та докази по справі.

Представник позивача супровідним листом від 25.05.2015 року подав заяву про зменшення позовних вимог від 25.05.2015 року відповідно до якої просить стягнути з відповідача 23 589 грн. 05 коп. пені, 1 731 грн. 36 коп. 3% річних, 20 410 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 23 589 грн. 05 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 124 086 грн. 15 коп. курсової компенсації та 59 577 грн. 73 коп. штрафу, судові витрати по справі по класти на відповідача. В частині стягнення основного боргу, представник позивача просить зменшити заявлені позовні вимоги у зв'язку з підписанням між сторонами протоколу про залік взаємних вимог від 30.04.2015 року.

Заява про зменшення позовних вимог подана з дотриманням норм ст. 22 ГПК України, підписана повноважним представником ТзОВ «Вог Рітейл».

Заява про зменшення позовних вимог від 25.05.2015 року не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів приймається судом.

Відповідно до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи викладене, суд розглядає спір виходячи з нової ціни позову, яка становить 252 983 грн. 50 коп. в т. ч. 23 589 грн. 05 коп. пені, 1 731 грн. 36 коп. 3% річних, 20 410 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 23 589 грн. 05 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 124 086 грн. 15 коп. курсової компенсації та 59 577 грн. 73 коп. штрафу.

При зверненні до суду з позовної вимогою про стягнення 252 983 грн. 50 коп. сплаті підлягає судовий збір в розмірі 5 059 грн. 67 коп.

Зайво сплачені, виходячи з нової ціни позову, 4 766 грн. 34 коп. судових витрат підлягають поверненню позивачу згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Представник позивача з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог позов підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначає, що розрахунок пені, 3% річних, втрат від інфляції, процентів за користування чужими грошовими коштами здійснено неправильно, оскільки останнім днем оплати за поставлений товар є 15.01.2015 року. Контррозрахунку фінансових санкцій відповідачем суду не надано. Крім того, представник відповідача просить відмовити в стягненні збитків в розмірі 124 086 грн. 15 коп.

Представник ТзОВ «Трейд Маркет Груп» надав суду витребувані установчі документи товариства.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

24 жовтня 2014 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Рітейл» та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Маркет Груп» укладений договір поставки нафтопродуктів №01-631 шкл (далі договір, а. с. 9-11).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки №01-631 шкл від 24.10.2014 року.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, згідно п. п. 1.1, 1.2, 4.2, 10.9 договору позивач зобов'язується поставити відповідачу нафтопродукти в асортименті, в подальшому іменовані товар, а відповідач зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Асортимент та кількість товару погоджується сторонами і додатках, що є невід'ємними частинами даного договору. Розрахунки за товар відповідач здійснює протягом 12 банківських днів з моменту підписання відповідного додатку до даного договору, якщо інший строк (термін) оплати не визначено у додатках, що є невід'ємними частинами даного договору. Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами.

Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 238 316 грн. 75 коп., що підтверджується видатковою накладною №215629 від 27.11.2014 року на суму 102 942 грн. 00 коп. та видатковою накладною №233731 від 19.12.2014 року на суму 135 374 грн. 75 коп., відповідачем не оспорюєттся (а. с. 12-16).

ТзОВ «Трейд Маркет Груп» отриманий згідно зазначених накладних товар не оплатив.

В заяві від 25.05.2015 року просить зменшити розмір позовних вимог на 238 316 грн. 75 коп. Відповідна заява прийнята судом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 731 грн. 36 коп. річних та 20 410 грн. 16 коп. втрат від інфляції, нараховані згідно кожної видаткової накладної окремо, а саме:

- згідно видаткової накладної від 27.11.2015 року за період з 16.12.2014 року по 30.03.2015 року на суму боргу 102 942 грн. 00 коп. в розмірі 896 грн. 86 коп. річних та 8 816 грн. 26 коп. втрат від інфляції;

- згідно видаткової накладної від 19.12.2014 року за період з 15.01.2015 року по 30.03.2015 року на суму боргу 135 374 грн. 75 коп. в розмірі 834 грн. 50 коп. річних та 11 593 грн. 90 коп. втрат від інфляції.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши умови договору та перевіривши розрахунки позивача, суд не може погодитися з визначеним періодом нарахування 3% річних та втрат від інфляції з огляду на таке:

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за товар відповідач здійснює протягом 12 банківських днів з моменту підписання відповідного додатку до даного договору, якщо інший строк (термін) оплати не визначено у додатках, що є невід'ємними частинами даного договору.

Витребувані ухвалою суду від 03.04.2015 року додатки до договору позивач не надав, проте в поясненнях від 27.04.2015 року представник позивача зазначив, що сторони відступили від умов договору та не здійснювали підписання додатків. Основною ціллю підписання додатків (специфікацій) до договору є необхідність дійти згоди щодо асортименту кількості та ціни товару. На підтвердження факту згоди сторін щодо асортименту кількості та ціни товару, сторонами були підписані видаткові накладні, які містять всі реквізити первинних документів. Отже, сторони письмово погоджували асортимент, кількість та ціну товару шляхом підписання видаткових накладних. Відтак, позивач зазначає, що сторони вважали специфікаціями видаткові накладні, строк оплати слід рахувати з дати підписання видаткової накладної.

Суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача, оскільки умовами договору сторони чітко визначили строк оплати поставленого товару, а саме протягом 12 банківських днів з моменту підписання відповідного додатку до даного договору. Відтак, за взаємною згодою сторін додатки до договору в даному випадку відображали не лише узгодження між сторонами асортименту, кількості та якості поставленого товару, до якого в жодної із сторін не має претензій, але й визначали початок відліку строку на оплату поставленого товару.

З врахуванням того, що сторони відступили від умов договору (як зазначає сам позивач) та не підписали додатків до договору, суд дійшов висновку, що сторони також відступили від умов договору в частині домовленого строку оплати поставленого товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки сторонами в договорі поставки визначено строк оплати товару, проте сторони відступили від його умов та не підписали додатку до договору, суд вважає, що в даному випадку слід застосовувати приписи ст. 530 ЦК України.

18.02.2015 року ТзОВ «Вог Рітейл» пред'явив ТзОВ «Трейд Маркет Груп» вимогу за №68 про сплату в тому числі заборгованості згідно договору поставки нафтопродуктів №01-631 шкл від 24.10.2014 року в розмірі 238 316 грн. 75 коп.

Відповідач відповідну вимогу отримав 18.02.2015 року про що свідчить відповідна відмітка на листі, підпис та печатка підприємства.

З врахуванням ст. 530 ЦК України, суд вважає, що прострочення платежу в частині поставленого згідно видаткових накладних від 27.11.2014 року, від 19.12.2014 року товару на суму 238 316 грн. 75 коп. мало місце з 26.02.2015 року (18.02.2015 року + 7 днів).

Позивач в позовній заяві нарахування 3% річних та втрат від інфляції здійснює по 30.03.2015 року. Протокол зарахування взаємних однорідних вимог на суму основного боргу в розмірі 238 316 грн. 75 коп. підписано 30.04.2015 року.

Здійснивши розрахунки трьох відсотків річних та втрат від інфляції в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що підставними та такими, що підлягають до стягнення є 646 грн. 39 коп. 3% та 20 410 грн. 16 коп. втрат від інфляції, що нараховані на суму боргу в розмірі 238 316 грн. 75 коп. за період з 26.02.2015 року по 30.03.2015 року.

Відтак, в позові на суму 1 084 грн. 97 коп. 3% слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 23 589 грн. 05 коп. пені, що нарахована згідно кожної накладної окремо за аналогічні періоди річним та втратам від інфляції.

Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати товару на умовах даного договору відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З врахуванням викладених вище обставин щодо настання строку оплати товару, суд здійснивши перерахунок пені в межах строку, визначеного позивачем вважає підставними до стягнення 12 105 грн. 19 коп. пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 238 316 грн. 75 коп. за період з 26.02.2015 року по 30.03.2015 року.

Відтак, в позові на суму 11 483 грн. 86 коп. пені слід відмовити.

ТзОВ «Вог Рітейл» просить стягнути з ТзОВ «Трейд Маркет Груп» штраф в розмірі 59 577 грн. 73 коп. згідно п. 7.3 договору.

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку якщо термін прострочення відповідачем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості. Судом встановлено, що прострочення платежу в розмірі 238 316 грн. 75 коп. згідно договору поставки нафтопродуктів від 24.10.2014 року мало місце з 26.02.2015 року. Відтак, прострочення платежу перевищує 15 календарних днів.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Суд дійшов висновку про підставність позовних вимог в частині заявленого позивачем штрафу, встановленого п. 7.3 договору, що становить 25% від суми заборгованості в заявленому розмірі 59 577 грн. 73 коп., (25 % від 238 316 грн. 75 коп. становить 59 579 грн. 19 коп., що є більше, ніж заявлена позивачем сума).

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами згідно п. 7.4 договору в розмірі 23 589 грн. 05 коп.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 20.05.2014 року №01-06/646/2014 «Про доповнення інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 N01-06/249 "Про постанови ВСУ, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» зазначив таке: оскільки умовами договору передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, а нарахована на підставі договору сума процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання за своєю правовою природою також є пенею, то таке подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписом статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (постанова від 24.12.2013 N8/5025/1402/12).

З врахуванням викладеного Вищим господарським судом України, а також стягнення з відповідача, встановленої умовами договори поставки нафтопродуктів, пені, суд відмовляє в стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами повністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача 124 086 грн. 15 коп. курсової компенсації згідно п. 7.5 договору.

Відповідно до п. 7.5 договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору позивач має право стягнути з відповідача завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні, які обраховуються за формулою: S=(C х Ao / A1) - C. При цьому, сторони приймають курс долара США до гривні встановлений НБУ.

Згідно з п. 4 Наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. При цьому, валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Право на стягнення курсової різниці зумовлене тим, що валютні розрахунки унеможливлюють урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, бо офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Приписами статті 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

При цьому, згідно вимог статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Норми чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Таким чином, встановлення у договорі положень щодо можливості стягнення курсової різниці не суперечить чинному законодавству, однак при цьому стосується виключно випадків коли купівля товару, визначеного умовами договору, здійснювалася за валютні розрахунки з подальшим вираженням у договорі грошових зобов'язань із прив'язкою гривні до еквівалента в іноземній валюті.

З договору поставки вбачається, що сторонами не було визначено грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У наданих на підтвердження поставки відповідачу товару на суму 238 316 грн. 75 коп. видаткових накладних визначено ціну товару лише в гривнях, а матеріали справи не містять жодного іншого доказу, який би підтверджував узгодження сторонами ціни за поставлений товар в іноземній валюті.

Коригування гривневої вартості товару у зв'язку із збільшенням курсу купівлі долара згідно п. 2.1 договору не можу розцінюватися судом як визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті. Натомість, позивач на підставі п. 2.1 договору наділений правом збільшити вартість поставленого товару у зв'язку із збільшенням курсу купівлі долара, проте розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України (п. 4.1 договору), вартість поставленого товару в накладних зазначена у гривнях, вартість товару на день його поставки чи оплати в доларовому еквіваленті сторонами не узгоджувалася та в накладних не визначена.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 124 086 грн. 15 коп. курсової різниці згідно п. 7.5 договору є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 08.09.2014 року №911/1584/14.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 854 грн. 79 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Маркет Груп", вул. Даргомижського, 7, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 38890446 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл", вул. Кременецька, 38, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 37821544

- 12 105 грн. 19 коп. пені, 20 410 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 646 грн. 39 коп. 3% річних, 59 577 грн. 73 коп. штрафу, 1 854 грн. 79 коп. судового збору, а всього: 94 594 грн. 26 коп. (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот дев'яносто чотири грн. 26 коп.)

3. В позові на суму 160 244 грн. 03 коп. відмовити.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл", вул.Кременецька, 38, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 37821544

- 4 766 грн. 34 коп. (чотири тисячі сімсот шістдесят шість грн. 34 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №3403 від 31.03.2015 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 903/359/15).

Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Волинської області.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 27.05.2015 року

Суддя М. С. Шум