Ухвала суду № 44423877, 25.05.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

2-4278/15

760/8866/15-ц

УХВАЛА

25 травня 2015 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

29.04.2015 позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

06.05.2015 відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями відбулося визначення судді з розгляду даної справи та 06.05.2015 матеріали позову отримані головуючим по справі.

25.05.2015 на вимогу ч.3 ст.122 ЦПК України судом отримана відповідь із адресно-довідкового бюро щодо підтвердження реєстрації відповідача в Солом`янському районі м. Києва.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження по справі, приходжу до наступного висновку.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25000,00 грн. моральної шкоди, проте всупереч імперативним вимогам п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України не викладає обставини на підтвердження своїх вимог. Так, є незрозумілим що саме є підставою позову, тобто у зв`язку з чим, на думку позивача, у відповідача виник обов`язок виплатити позивачу саме таку суму грошей.

Пунктом 4 Постанови пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Натомість позивач цих вимог при заявленні вимоги про стягнення з відповідача суми моральної шкоди не дотримався.

Крім того, всі обставини ті обставини, які викладає позивач в позові, не підтверджені жодними доказами, в той час як п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України зобов`язує позивача це робити саме під час звернення до суду.

Кожна викладена обставина повинна бути підтверджена конкретним зазначенням доказів.

Позовна заява не може ґрунтуватися на припущеннях і на цьому чітко акцентує увагу Європейський суд з прав людини, який зазначає в рішеннях Філіс проти Греції, Міцци проти Мальти, що право на звернення до суду не є абсолютним і особа, яка має намір ним скористатися повинна дотримуватися порядку, передбаченого національним законодавством конкретної держави.

Дотримання вимог ст. 119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми моральної шкоди, - залишити без руху.

Роз'яснити позивачеві, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом двох днів з дня отримання копії ухвали шляхом подачі позовної заяви у редакції, яка буде відповідати вимогам ст. 119 ЦПК України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Кицюк