Рішення № 44423842, 19.05.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2015 Справа №607/5122/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Процько Я.В.,

при секретарі Зубко О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), звернулось в суд із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що ОСОБА_1 порушила зобов'язання, взяті на себе згідно укладеного 11 липня 2006 року кредитного договору № TEAWAE00000081, щодо своєчасного погашення заборгованості щомісячними платежами внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 8'724,13 дол. США, що еквівалентно 75'725,45 грн., яку з неї і слід стягнути.

У судовому засіданні представник позивача вказані вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Також додатково пояснила, що у 2007 року за рішенням суду з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 85'001,80 грн., що еквівалентно 16'832,04 дол. США. Задля погашення цього боргу відповідача добровільно передала на реалізацію предмет застави - автомобіль. Він був проданий, однак вилучених коштів виявилось недостатньо для покриття усього боргу. Невідшкодованими залишилось 8'724,13 дол. США котрі вона і просить достягнути з ОСОБА_1

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, забезпечивши явку свого представника - ОСОБА_2, котрий проти задоволення позову заперечив і вказав, що заборгованість за кредитним договором № TEAWAE00000081 від 11 липня 2006 року з відповідачки стягнена згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2007 року і повторного вчиняти аналогічні дії не слід. Також вказує, що доказів отримання позивачкою кредиту в повному обсязі немає, заборгованість була погашена шляхом продажу заставного майна (автомобіля). Окрім цього, наданий представником позивача розрахунок заборгованості не можна вважати належним доказом, а строки позовної давності, які дають право позивачу на звернення до суду з даним позовом давно сплинули.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов слід задовольнити з огляду на таке.

11 липня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» в особі Тернопільської філії Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір TEAWAE00000081 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала від Банку кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на придбання автомобіля у розмірі 18'000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,88 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 липня 2013 року.

Погашення заборгованості за цим договором повинно було здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період з "11" по "17" число кожного місяця відповідачка повинна була надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 350,43 долари США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

У порушення вищевказаних умов договору та вимог закону ОСОБА_1 зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконала і станом на 28 березня 2007 року її заборгованість перед позивачем становила 85'001,80 грн., що еквівалентно 16'832,04 доларам США які з неї і були стягнуті.

Вказані обставини, в силу вимог ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), доказуванню не підлягають, оскільки встановлені таким, що набрало законної сили, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2007 року, ухваленим у цивільній справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Тернопільської філії Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з фотокопії статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» воно є правонаступником усіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

В процесі виконання вказаного рішення ОСОБА_1 надала позивачу довіреність на розпорядження транспортним засобом, котрий був переданий в заставу з метою забезпечення виконання нею умов Кредитного договору.

Ці обставини також не підлягають доказуванню, на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України, оскільки визнані сторонами.

30 травня 2012 року був складений акт прийому, належного ОСОБА_1 автомобіля марки «Mercedes - benz A 170». Підписаний цей документ як менеджером ЗГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» так і самою відповідачкою.

У судовому засіданні встановлено, що лише 19 вересня 2013 року вказаний транспортний засіб був реалізований за 9'525,87 дол. США.

Як вбачається з наданого представникам позивача розрахунку заборгованості за Кредитним договором, кошти від продажу зазначеного автомобіля пішли на погашення заборгованості відповідачки перед позивачем, однак цієї суми коштів виявилось недостатньо для того, аби покрити борг повністю і невідшкодованими залишилось 8'724,13 дол. США.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК. (абз. 2 п. 17 постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»)

Як уже вказувалось вище, позика згідно Кредитного договору була здійснена у іноземній валюті, тому і повернення коштів повинно неминуче здійснюватись з прив'язкою до такого еквіваленту. Це повністю відповідає частині третій статті 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Саме тому суд вважає, що факт виконання рішення суду від 28 березня 2007 року і погашення заборгованості лише в гривневому еквіваленті, не може свідчити про повну сплату боргу.

Таким чином, з момент ухвалення вказаного рішення і до моменту реалізації предмету застави у відповідачки перед позивачем існувала прострочена заборгованість. Така заборгованість продовжує існувати і на даний момент, оскільки борг повністю не погашено.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншої сторони (позичальника) грошові кошти, або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Отож вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є підставними і підлягають до задоволення.

Враховуючи, що представник ПАТ КБ «ПриватБанк» наполягає на розрахунку заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом Національного Банку України (далі - НБУ), що діяв на момент проведення ним обчислень боргу, тобто 19 лютого 2014 року, зважаючи на відсутність щодо цього заперечень з боку відповідачки і її представника та враховуючи інтереси останньої, суд вважає такі вимоги представника позивача підставними.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання умов Кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед позивачем котра складає 8'724,13 дол. США, що за курсом НБУ 8,68 грн. за 1 дол. США, котрий діяв станом на 19 лютого 2014 року, еквівалентно 75'725,45 (8'724,13 ? 8,68 = 75'725,45) грн., котрі і слід з неї стягнути в користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Також, згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивач сплатив 757,25 грн. судового збору і ці кошти також слід йому відшкодувати за рахунок відповідачки.

Посилання відповідачки на неотримання у повному розміні коштів за Кредитним договором відкинуті судом, оскільки даний факт встановлений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2007 року. Більше того, з тексту вказаного рішення вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала обставин отримання кредитних грошей.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 60 ЦПК України)

Зазначаючи про невідповідність наданого представником позивача розрахунку заборгованості умовам Кредитного договору ОСОБА_1 не підтвердила це доказово, про проведення відповідної експертизи не клопотала, а тому вони сприйняті судом критично.

Неспроможними визнані і посилання відповідачки на пропуск строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України ст.ст. 10, 11, 60, 209, 210, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 8.724.13 доларів США, що по курсу станом на 19.02.2014 року Національного банку складає 75.725.45 гр. та 757.25 гр. судового збору.

На винесене рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом 10 діб.

Головуючий суддяЯ. В. Процько