Ухвала суду № 44422298, 26.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1286/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 54 Марцішевська О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В. І.суддівКорнієнко Н. В. , Пономаренка В. В. при секретаріНаконечній М. М.

представник апеллянта ОСОБА_6

позивача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ОСОБА_8 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що наказом від 20.08.2013 р. №397-к його було призначено на посаду заступника начальника відділу інженерно-технічного забезпечення управління господарського забезпечення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Наказом від 29.12.2014 р. №584-к ОСОБА_7 було звільнено із займаної посади по підставах п. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв'язку з змінами в організації виробництва і праці.

Позивач стверджує, що його звільнення є незаконним та безпідставним.

Просив суд поновити його на посаді заступника начальника управління господарського забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2014 р. до дня поновлення на роботі та моральної шкоди в розмірі 4 000 грн.

03.04.2014 р. позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив суд скасувати наказ №584-к від 29.12.2014 р. про його звільнення. Поновити його на посаді заступника начальника управління господарського забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2014 р. до дня поновлення на роботі та моральної шкоди в розмірі 4 000 грн.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2015 року позов ОСОБА_7 задоволено частково. Скасовано наказ № 584-к від 29 грудня 2014 року про звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_7 з 30 грудня 2014 року на роботі на посаді заступника начальника управління господарського забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 33 111,99 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн. та судового збору в сумі 336,11 грн.

Не погоджуючись з вище вказаним рішенням представника виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подав апеляційну скаргу, в які просить рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при розірванні трудового договору з позивачем були допущені порушення норм трудового законодавства, яке регулює вивільнення працівників, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Встановлено, що ОСОБА_7 наказом від 20.08.2013 р. №397-к було призначено на посаду заступника начальника відділу інженерно-технічного забезпечення управління господарського забезпечення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Наказом в.о.директора № 269-ос від 11.08.2014 р. «Про перепрофілювання посад» в межах затвердженої чисельності за рахунок зменшення на одну штатну одиницю чисельність відділу експертизи тимчасової непрацездатності була утворена посада заступника начальника відділу господарського забезпечення, на яку наказом № 400-к від 29.08.2014 р. переведений позивач на підставі його заяви.

Наказом № 454-к від 29.09.2014 р. був скасований наказ № 269-ос від 11.08.2014 р. «Про перепрофілювання посад» та відповідачем виданий наказ № 455-к від 29.09.2014 р. «Про зміну організації праці».

30.09.2014 р. ОСОБА_7 поштою надсилалось повідомлення про зміни в організації праці та згідно з ст.32 КЗпП України запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу аналізу та звітності контрольно-ревізійного управління.

29.12.2014 р. позивач повідомив відповідача про відмову від переведення на запропоновану посаду головного спеціаліста відділу аналізу та звітності контрольно-ревізійного управління.

Наказом № 344-к від 29.12.2014 року ОСОБА_7 було звільнено з посади заступника начальника управління господарського забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 29 грудня 2014 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з метою приведення структури управлінь у відповідність до постанови правління Фонду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В частині 2 ст. 40 КЗпП України зазначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.92 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (далі - постанова N 9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої ст. 40, частин 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Позивач ОСОБА_7 з 26.09.2014 року по 16.10.2014 року перебував на стаціонарному лікуванні в Черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги, а з 16.10.2014 року по 27.12.2014 року продовжував амбулаторно лікування в поліклініці по місцю проживання, а тому повідомлення від відповідача про наступні зміни в роботі та запропонованій йому іншій роботі він отримав лише 29.12.2014 року, фактично в день звільнення, а не пізніше як за два місяці до звільнення.

Також відповідач при наявності 14 вакантних посад в виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності запропонував позивачеві лише посаду головного спеціаліста відділу аналізу та звітності контрольно ревізійного управління, що не може бути розцінено як дійсне виконання відповідачем вимог, покладених на нього ст. 40 Кодексу законів про працю України, так як серед інших вакантних посад були посади які позивач міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач звільнив позивача з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з порушенням норм трудового законодавства, що є підставою для скасування наказу про звільнення та поновленні на роботі незаконно звільненого працівника. Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі за N 6-40цс15 від 01 квітня 2015 року.

Відсутність в штатному розпису відповідача посади, на яку поновлено позивача, не є підставою для скасування рішення першої інстанції, так як незаконно звільнений працівник підлягає поновлення на роботу на посаду, з якої він був звільнений.

Крім того, позивач є членом профкому і його звільнення проведено без згоди профспілкового комітету. Зазначена обставина сторонами не доводилась та не спростовувалась.

Вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних та наданих сторонами належних та допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення, яким частково задоволив позовні вимоги по зазначених в позові підставах.

Доводи апеляційної скарги ретельно перевірені судом апеляційної інстанції є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ОСОБА_8 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2015 року відхилити, а рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :