Ухвала суду № 44419638, 22.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/6318/14 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Ю.С.

Провадження № 22-ц/783/3337/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Бадівської О.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2015 року за поданням старшого державного виконавця Франківського ВДВС Львівського міського управління юстиції Чиж Н.М. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 в праві виїзду за межі України, -

встановила:

Оскарженою ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2015 року у задоволенні подання державного виконавця Франківського ВДВС Львівського міського управління юстиції Чиж Н.М. про тимчасове обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві в'їзду та виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань по виконавчому листу №2/466/141/13 виданого 30.07.2013 Шевченківським районним судом м. Львова - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що в суді першої інстанції наголошував, що станом на 01.08.2013 року заборгованість по аліментах становила 13999,49 грн., про що держвиконавцем Галицького ВДВС було доведено боржнику ОСОБА_2, який на той час отримував доходи у АТ "УкрСиббанк" в м. Харкові. Крім того, вказує, що через півтора місяця після попередження держвиконавця, незважаючи ні на що - 20.09.2013 року ОСОБА_2 звільнився з роботи, отримавши при цьому близько 32000 грн. вихідної допомоги. В той же час заборгованість по аліментах він не погашує.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_2 у виїзді за межі України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, з'ясувавши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається з виконавчого листа №2/466/141/13 виданого 30.07.2013 Шевченківським районним судом м. Львова з ОСОБА_2 стягуються на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ? частки з усіх видів заробітку ОСОБА_2 починаючи з 25.01.2013 року і до досягнення сином повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах загальна заборгованість перед ОСОБА_4 по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_6 складала 30616,86 грн., станом на 30.08.2014 року така зменшилася та складала 26066,86 грн., в той же час, у відповідності до довідки державного виконавця Чиж Н.М. про розрахунок заборгованості по аліментах та квитанції від 18.03.2015 року така зменшилася та станом на 19.03.2015 року становить 21311,47 грн.

03 грудня 2014 року старшим державним виконавцем Чиж Н.М. винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено розшук майна належного ОСОБА_2, а саме автомобіля марки BMW 525, д.н.з. НОМЕР_1,1995 року випуску.

Докази вжиття старшим державним виконавцем Франківського ВДВС Львівського міського управління юстиції Чиж Н.М. інших дій, окрім, як прийняття ним постанови про оголошення 18.06.2014 року розшуку майна боржника, в матеріалах справи відсутні.

Відмовляючи у задоволенні подання, районний суд виходив з того, що державним виконавцем не обґрунтовано та не підтверджено доказами необхідності застосування до боржника обмеження конституційних прав, а саме - тимчасового обмеження у праві в'їзду та виїзду за межі України. Також суд врахував те, що жодним чином не доведено того, що боржник має намір виїхати за кордон з метою ухилення від виконання зобов'язань.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції боржник щомісячно з'являється до державного виконавця та надає йому копії квитанції про оплату поточних аліментів та частини заборгованості, про що свідчать підписи заявника на копіях долучених квитанцій про оплату.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України", громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у випадку якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) до виконання зобов`язань.

Згідно з п.18 ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Згідно ст.313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже для обмеження особи у виїзді за межі території України не достатньо лише наявності самого факту заборгованості, а важливим є факт ухилення від сплати заборгованості.

При чому, зазначений факт ухилення повинен бути належним чином доведений та обґрунтований, чого державним виконавцем зроблено не було.

Судова колегія прийшла до висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт ухилення боржника від виконання судового рішення.

Так встановлено, що боржник щомісячно з'являється до державного виконавця та надав копії квитанції про оплату поточних аліментів та частини заборгованості (а.с.95,96).

Відтак, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, судом правильно встановлено відсутність підстав для застосування відповідного заходу щодо обмеження свободи пересування.

Посилання апелянта на те, що на даний час ОСОБА_2 має заборгованість по аліментах, а це є підставою для задоволення подання державного виконавця, судова колегія не приймає до уваги, оскільки ця обставина може бути предметом іншого позову щодо стягнення заборгованості по сплаті аліментів на дитину.

Враховуючи наведене, обґрунтування вимог апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, ухвалу залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4.ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.