Ухвала суду № 44418353, 28.05.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/1618/15-ц

пр. № 2/336/1925/2015

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2015 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк О.І., розглянувши позовну заяву Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Державна фінансова інспекція в Запорізькій області, Департамент охорони здоровя Запорізької обласної адміністрації, про відшкодування шкоди шляхом стягнення безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради звернулась з позовом до ОСОБА_2, вказавши, що протягом 2011-2014 року відповідачеві було зайво нараховано та сплачено заробітну плату за чергування та за час відпустки на загальну суму 41411,7 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача як безпідставно набуте майно.

Вимоги до позовної заяви містяться у ст. 119. 120 ЦПК України.

Ознайомившись з позовною заявою суд дійшов висновку про те, що зазначеним вимогам позовна заява не відповідає.

Так, ст. 119 ч. 2 п. 3 ЦПК України вказує, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.

Позивачем в прохальній частині позовної заяви позовні вимоги викладені наступним чином: «Стягнути з відповідача на відшкодування завданої шкоди безпідставно набуте майно (заробітну плату) за 2011-2014 р.р. на загальну суму 41411,7 грн.».

Відповідно статті 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що резолютивна частина рішення суду повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК. У ній, зокрема, має бути зазначено, конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права. З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

Таким чином, позивач повинен зазначити найменування або прізвище, ім'я та по батькові особи, щодо якої ставить позовні вимоги в тій частині позовної заяви, де сформульовані такі вимоги, а саме вказати які саме вимоги заявлені до кожної особи, а також визначити на чию користь повинні бути здійснені дії, тощо.

Однак, позивачем в прохальній частині не зазначено прізвище, ім'я та по батькові особи, з якою позивач вимагає стягнути кошти, а також не вказано на користь якої саме особи такі кошти повинні бути стягнуті, отже, позовні вимоги викладені неконкретно та не у відповідності до вимог ст. 11, 119 ЦПК України.

Згідно ст. 119 ч. 2 п. 4 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги.

Стаття 3 ЦПК України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 11 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Таким принцип узгоджується з обовязком позивача, встановленим ст. 119 ЦПК України, зазначити в позовній заяві зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Стаття 31 ч. 2 ЦПК України надає позивачеві право до початку розгляду судом справи по суті шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

З аналізу вищевказаних вимог у своїй сукупності вбачається встановлення законодавцем для позивача обовязку визначення в позові конкретної підстави звернення з позовом, а також надання позивачеві права до початку розгляду справи судом по суті змінити таку підставу.

Всупереч таким вимогам, позивачем в позовній заяві вказано одночасно дві взаємовиключні підстави звернення з позовом, а саме: майнова шкода, спричинена неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особи, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України», а також повернення майна, набутого без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою, однак, чинним законодавством не передбачено поєднання в позовній заяві кількох різних та взаємовиключних підстав звернення з позовом та прямо встановлений обовязок саме позивача визначити конкретну підставу звернення з позовом.

Відповідно до розяснень Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ за апеляційними скаргами на ухвали судів першої інстанції про відкриття провадження; відмову у відкритті провадження; повернення заяви позивачеві та передачі справ з одного суду до іншого (ст. ст. 115, 116, 121, 122 ЦПК України) від 01.08.2011 року не вважаються тотожними спори між тими самими сторонами, якщо змінилися предмет або підстава позову. При цьому питання тотожності вирішується не лише за загальними ознаками предмета позову, але й за його конкретним змістом.

Виходячи з такого, позивач має право відповідно до вимог ЦПК України та судової практики заявляти позовні вимоги щодо одного і того ж самого предмету, але з різних підстав, які підлягають розгляду судом в окремих судових провадженнях.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що зміст позовної заяви не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки містить в собі дві взаємовиключні підстави звернення з позовом, що суперечить вимогам ст. 11 ЦПК України.

Крім того, відповідно статті 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що резолютивна частина рішення суду повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК. У ній, зокрема, має бути зазначено, конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права. З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

Таким чином, позивач повинен визначити відповідача по справі, зазначити найменування або прізвище, ім'я та по батькові особи, щодо якої ставить позовні вимоги в тій частині позовної заяви, де сформульовані такі вимоги, а саме вказати які саме вимоги заявлені до кожної особи та на чию користь повинні бути здійснені дії, тощо.

Однак, позивачем в прохальній частині не зазначено прізвище, ім'я та по батькові особи, з якою позивач вимагає стягнути кошти, а також не вказано на користь якої саме особи такі кошти повинні бути стягнуті, отже, позовні вимоги викладені неконкретно та не у відповідності до вимог ст. 11, 119 ЦПК України.

Крім того, як вказує ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Позивачем до позовної заяви документу на підтвердження спати судового збору не додано, судовий збір не сплачено з посиланням на ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України «Про судовий збір».

Стаття 5 ч. 1 п. 1 Закону України «Про судовий збір» вказує, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Натомість позивачем заявлено позовні вимоги з інших підстав, ніж трудові правовідносини, а саме з приводу стягнення майнової шкоди та повернення безпідставно набутого майна, про що і зазначено в позовній заяві, отже, судовий збір за такими вимоги сплачується на загальних підставах за подання до суду позовної заяви майнового характеру в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Також стаття 120 ЦПК України вказує, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Однак, до позовної заяви позивачем додано лише дві копії позовної заяви та доданих документів, між тим як повинно бути надано три копії (для відповідача та двох третіх осіб).

Згідно зі ст. 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог ст. ст. 119, 120 ЦПК України, залишається без руху.

Для усунення недоліків позивачеві необхідно надати уточнену позовну заяву, в якій визначити та зазначити конкретну підставу звернення з позовом, уточнити позовні вимоги, вказавши з якої саме особи та на користь якої саме особи повинні бути стягнуті кошти, надати копії уточненої позовної заяви для усіх учасників провадження, а також копії доданих до позовної заяви документів для третьої особи, сплатити судовий збір (414,12 гривень), надати суду платіжний документ на підтвердження сплати судового збору. Реквізити для оплати судового збору розміщенні на дошці оголошень в приміщенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, а також на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Державна фінансова інспекція в Запорізькій області, Департамент охорони здоровя Запорізької обласної адміністрації, про відшкодування шкоди шляхом стягнення безпідставно набутого майна залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення вищезазначених недоліків триденний строк з моменту отримання ухвали суду, інакше заяву вважати неподаною і повернути позивачеві.

Надіслати копію ухвали позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Дацюк