Ухвала суду № 44416730, 22.05.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/6789/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої: Готра Т.Ю.,

суддів : Леско В.В., Кожух О.А.,

при секретарі: Марчишак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2, оскаржив в апеляційному порядку рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року, яким позов публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕсБанк» заборгованість за кредитним договором №KF520255 від 04.09.2008 року в розмірі 6305 (шість тисяч триста п'ять ) доларів США 51 цент (по курсу НБУ станом на 17.12.2014 року, 1$ становив 15.7739 грн.), яка складається із заборгованості по кредиту - 6040 доларів США, що дорівнює - 95274.36 грн.; заборгованості по відсотках - 23.97 доларів США, що дорівнює - 378.10 грн., пені - 241.54 доларів США, що дорівнює 3810.03 грн., всього на загальну суму 99462.48 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕсБанк» сплаченого судового збору в розмірі 830,00 гривень.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача ПАТ «ВіЕсБанк» та відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (під розписку), а тому їх неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариства «Електрон Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕсБанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №KF52025, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 10000 (десять тисяч) доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту до 01 вересня 2023 року.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору позичальник зобов'язався починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 55,00 (п'ятдесят п'ять доларів США) в термін не пізніше останнього робочого дня місяця.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд першої інстанції встановив, що відповідач своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 17.12.2014 у нього виникла заборгованість в розмірі 6405,51 доларів США (101039,88 грн.), яка складається із заборгованості за кредитом - 6040,00 доларів США ( 95274,36 грн.), заборгованості по відсоткам - 123,97 доларів США (1955,49 грн.) та пені - 241,54 доларів США (3810,03 грн.), що стверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 38-40).

На письмову вимогу ПАТ «ВіЕсБанк» №9-3/16704 від 29.07.2014 року про дострокове повернення кредиту в сумі 6143,60 доларів США основного боргу та 138,88 доларів США простроченої заборгованості по процентам протягом 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення позичальнику банком цього повідомлення, яку відповідач під розписку отримав 09.08.2014 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.14), не виконав і кредит не повернув.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач частково, а саме в розмірі 100 доларів США, погасив заборгованість за кредитним договором.

Таким чином встановивши, що відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість в розмірі 6305,51 доларів США, що еквівалентно 99462,48 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь банку вказаної кредитної заборгованості.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що вже є рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28.01.2015 року, яким в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 6305,54 доларів США звернуто стягнення на житловий будинок, а стягнення коштів за рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16 березня 2015 року в розмірі 6305,51 доларів США призведе до подвійного стягнення з позичальника вказаної суми заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28.01.2015 року, на яке посилається апелянт, ще не набрало законної сили і відповідно не виконано. А згідно положень п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, - право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) - належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2 відхиленню, оскільки суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча : Судді :