Ухвала суду № 44416611, 17.05.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/9656/14-к

Провадж. № 1-КП/639/61/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. Харків

Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Харкова у складі:

головуючого -Кіся Д.П.,

суддів: Чижиченко Д.В., Федюшина В.М.,

за участю: секретаря судових засідань - Мельнікової А.В., прокурора - Ачкасової С.І., обвинуваченого - ОСОБА_2, захисника - адвоката Боброва В.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 27.04.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220500000804, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, інваліда 1-ої групи, проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 307 КК України, -

в с т а н о в и л а :

На розгляді в Жовтневому районному суді м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні 14.05.2015 року адвокатом Бобровим В.С. було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 тримається під вартою понад 3 роки, є інвалідом 1-ої групи, має постійне місце проживання та реєстрації. При цьому, прокурором не наведено та не доведено обставин, які свідчили б, що застосування до ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не можуть належним чином запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, як і не доведено в цілому існування таких ризиків.

Прокурор вважав доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою, з огляду на те, що ОСОБА_2 раніше судимий, обвинувачується, окрім іншого, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а тому наявні ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким може лише тримання під вартою обвинуваченого.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи сторін, дійшла такого висновку.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий: 1) 15.08.1984 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 140 КК України (1960 року) до 4 років позбавлення волі; 2) 27.11.1986 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 140 КК України (1960 року) до 6 років позбавлення волі; 3) 23.06.1993 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 222, ст. 42 КК України (1960 року) до 4 років позбавлення волі; 4) 28.12.1999 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ст. 94, ч. 1 ст. 101, ст. 180 КК України (1960 року) до 13 років позбавлення волі; звільнений з місць позбавлення волі 18.04.2008 року за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 10.04.2008 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання 2 роки 5 місяців 13 днів.

За даним кримінальним провадженням ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 3-х років, та особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

В той же час судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом 1-ої групи загального захворювання, потребує постійного стороннього догляду, має місце реєстрації та постійне місце проживання - АДРЕСА_1, де до затримання проживав протягом тривалого часу.

Отже, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2, тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_2, у разі визнання винним у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обставини, які б підтверджували наявність інших ризиків, з урахуванням стану здоров'я ОСОБА_2, стороною обвинувачення не доведено.

За змістом ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш суворим та може бути застосований лише, якщо встановлено обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого.

Щодо віку та стану здоров'я ОСОБА_2 було зазначено вище.

Стосовно вагомості наявних на теперішній час доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, колегія суддів відзначає, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень не визнав, у зв'язку з чим було встановлено порядок та об'єм доказів, яким передбачено допит свідків сторони обвинувачення в повному обсязі.

При цьому стороною обвинувачення було заявлено про свідків обвинувачення: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (анкетні данні останньої змінено).

Вказані свідки неодноразово викликались в судове засідання повістками про виклик, проте до суду вони не з'явились. При цьому, лише свідок ОСОБА_14 повідомила суд про неможливість явки в судове засідання у зв'язку зі станом вагітності, а в подальшому у зв'язку з наявністю малолітньої дитини.

Щодо решти свідків, то ухвалами суду від 19.11.2014 року, 28.11.2014 року, 19.12.2014 року, 13.01.2015 року, 29.01.2015 року, 16.02.2015 року, 02.03.2015 року Жовтневому РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області було доручено здійснити їх доставку в судове засідання приводом.

З зазначеного переліку свідків на підставі ухвал про привід доставлено в судове засідання було лише свідка ОСОБА_15, а 19.03.2015 року свідка ОСОБА_13 та особу, яка назвалась ОСОБА_16, проте не мала при собі жодного документу, що підтверджувала його особу.

Згідно наданих працівниками Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області рапортів від 28.11.2014 року, 14.02.2015 року, 16.02.2015 року свідки ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за адресами, зазначеними стороною обвинувачення фактично не проживають.

В той же час, згідно рапортів від 14.03.2015 року та 15.03.2015 року (на цей день судове засідання не призначалось, а було призначено на 19.03.2015 року) свідки ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 за вказаними адресами проживають. Проте, в такому випадку не зрозумілою є не доставка вказаних свідків в судове засідання на 19.03.2015 року о 14:00 годин.

За таких обставин, надані стороною обвинувачення дані містять протиріччя щодо місць проживання заявлених нею свідків.

Крім того, взагалі відсутні дані щодо причин не доставки в судове засідання частини свідків, зокрема свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (анкетні дані останньої змінено).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Суд же має лише сприяти в забезпеченні явки свідків, що ним було зроблено шляхом направлення повісток про виклик свідків та постановленням ухвал про їх привід, проте стороною обвинувачення, не дивлячись на вказане, не було забезпечено явку більшості зі свідків.

У зв'язку з викладеним, ухвалами суду від 19.03.2015 року та 10.04.2015 року було доручено СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області в порядку ст. 333 КПК України, провести слідчі та розшукові дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14 та ОСОБА_18 (анкетні данні останньої змінено), та забезпечення їх явки в судове засідання.

В зазначеній ухвалі строк судове доручення від 19.03.2015 року виконано не було, причини його невиконання суду не повідомлені, а доручення від 10.04.2015 року виконано лише частково - забезпечено явку свідків ОСОБА_4, ОСОБА_12 та ОСОБА_8, явку особи, яка приймала участь в оперативні закупці під вигаданим анкетними даними - ОСОБА_18, а також понятих при проведенні оперативної закупки стороною обвинувачення не забезпечено.

При цьому, в Рішенні «Корнєв і Карпенко проти України» (заява N 17444/0), Страсбург, 21 жовтня 2010 року, статус остаточного 21.01.2011 року, Європейський суд з захисту прав людини зазначив, що особа, яка приймає участь в проведенні оперативної закупівлі наркотичних засобів під вигаданими анкетними даними, є єдиною особою, яка безпосередньо бере участь у відповідній закупівлі наркотиків і може засвідчити, що обвинувачений їй їх продав. Свідчення цієї особи є вирішальними, а тому стороні захисту має бути надано можливість допитати вказану особу та поставити їй питання.

Згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_2 по даному кримінальному провадженню тримається під вартою без остаточного рішення суду понад 3 роки - з 20.01.2012 року.

В Рішенні по справі "Харченко проти України" (Заява N 40107/02), Страсбург, 10 лютого 2011 року, статус остаточного 10.05.2011 року, Європейський суд з захисту прав людини зазначив: «Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та

належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV). Згідно з пунктом 3 статті 5 після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов'язані навести інші підстави для продовжуваного тримання під вартою.»

Отже, навіть обґрунтованість і тяжкість підозри лише самі по собі не можуть бути підставою для тривалого продовження тримання обвинуваченого під вартою.

При цьому, стороною обвинувачення не наведено обставин, які б свідчили, що тривалість розгляду кримінального провадження зумовлена поведінкою обвинуваченого ОСОБА_2, а навпаки, як зазначалось вище, вона пов'язана з незабезпеченням явки свідків сторони обвинувачення в судове засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що стороною обвинувачення не доведено обставин, які б свідчили про наявність підстав подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою.

При цьому, враховуючи недоведеність підстав продовження тримання обвинуваченого під вартою, можна погодитися з позицією сторони захисту, що запобіжним заходом, достатнім забезпечити на даний час належну поведінку ОСОБА_2, та запобігти встановленим ризикам, з урахуванням вищевикладених обставин та особи обвинуваченого, є домашній арешт, а тому клопотання адвоката Боброва В.С. та обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями ст. ст. 331, 372, 376 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Клопотання захисника - адвоката Боброва В.С. та обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, поклавши на останнього такі обов'язки:

а) прибувати до Жовтневого районного суду м. Харкова за першою вимогою;

б) без дозволу суду не залишати цілодобово місце постійного проживання - АДРЕСА_1;

в) носити електронний засіб контролю;

г) утримуватися від спілкування поза межами судового засідання зі свідками по кримінальному провадженню.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі суду негайно.

Роз'яснити ОСОБА_2, що у разі порушення зазначених обов'язків та запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в цілому, він може бути замінений на більш суворий.

Контроль за виконанням ОСОБА_2 запобіжного заходу покласти на Жовтневий РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, зобов'язавши його повідомляти суд про кожний випадок порушення обвинуваченим даного запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.П. Кісь

Судді Д.В. Чижиченко

В.М. Федюшин