Ухвала суду № 44416125, 26.05.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Ковалевича С.П., Максимчук З.М.,

секретаря судового засідання: Пиляй І.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про повернення депозиту та відсотків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "Надра" про повернення депозиту та відсотків задоволено.

Стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_2 суму депозиту в розмірі 177417 грн. 38 коп., 2291 грн. 72 коп. борг за відсотками та 4811 грн. 16 коп. - 3% річних та пені, а всього 184 520 грн. 26 коп..

В поданій апеляційній скарзі представник ПАТ "КБ "Надра" покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, в зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування скарги вказує, що ПАТ "КБ "Надра", діючи у відповідності до умов Договору вкладу (п. 3.4.5) 10 грудня 2014 року повернув позивачці вклад, шляхом перерахування коштів з вкладного рахунку № НОМЕР_2, відкритого в ПАТ «КБ «Надра», на поточний рахунок позивачки № НОМЕР_1.

Проведення будь - яких інших операцій по депозитному рахунку, крім __________________

Провадження № 22ц-787/1136/2015 Головуючий у суді 1 інстанції: Стадійчук А.О.

Доповідач : Демянчук С.В.

переказу процентів по депозиту на поточний рахунок та переказу суми депозиту на поточний рахунок, Договором банківського вкладу не передбачається.

Отже, порядок повернення Банком вкладу та процентів за користування вкладом, віднесено законодавцем до сфери договірного врегулювання, а відтак, визначається за згодою сторін у відповідному договорі банківського вкладу.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що Банк зобов'язаний діяти окрім іншого в межах правового поля, визначеного зокрема Національним банком України нормативно- правові акти якого, згідно законів України «Про Національний банк України» «Про банки та банківську діяльність», інших актів законодавства, є обов'язковими для виконання всіма банками та території України.

Крім того вказує, що судом першої інстанції не враховано, що стосовно відповідача запроваджена тимчасова адміністрація та здійснюються необхідні заходи Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин з банком лише в тій частині, що не суперечить.

Тому виплата коштів позивачу має відбуватися виключно у відповідності до вимої Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому судом першої інстанції не правильно застосовані норми спеціального Закону, зважаючи на те, що у зв'язку з прийняттям рішенням НБУ про введення в ПАТ КБ «Надра» тимчасової адміністрації вимоги ОСОБА_2 про стягнення суми банківського вкладу та процентів, не можуть бути задоволені згідно ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки позивач є потенціальним кредитором банку, а вимога позивачки порушує порядок задоволення вимог кредиторів, встановлений ст.ст. 45, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб», та може стати підставою для подвійного стягнення грошових коштів, що є недопустимим.

Зазначає, що відповідач діяв в межах чинного законодавства, в тому числі вимог Національного Банку України, та ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що свідчить про відсутність порушень прав позивачки з боку відповідача.

Просить скасувати рішення суду від 08 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено предмет спору в повному обсязі, а відповідач в свою чергу порушив умови договору. Суму депозиту позивач не отримала, виплати банку по платіжних картках не здійснюються, а тому можливості у позивача скористатись коштами відсутня.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, так як вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Так, з матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 10 вересня 2014 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_2 було укладено договір № НОМЕР_2 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформленого в рамках Пакету послуг "Новий ПУ "Базовий" (а.с. 5).

ОСОБА_2 10 вересня 2014 року перераховано з поточного рахунку на депозитний рахунок № НОМЕР_2 10000 доларів США, що підтверджується квитанцією № 6330 (а.с. 6)

03 грудня 2014 року ОСОБА_2 подала до ПАТ КБ "Надра" заяву про відмову від автоматичного продовження строку депозиту № НОМЕР_2 (а.с. 7)

10 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до ПАТ "КБ "Надра" через відділення № 1704 із заявою про повернення суми депозиту та відсотків (а.с. 8)

10 грудня 2014 року ОСОБА_2 було видано 28 доларів США (депозиту) та 32 доларів США (відсотків по депозиту) з поточного рахунку № НОМЕР_1, що підтверджується заявами на видачу готівки № 6424 та № 6258 (а.с. 9, 10)

Згідно поточного звіту за операціями по поточному (картковому рахунку) № НОМЕР_1 з 10 вересня 2014 року по 10 грудня 2014 року стан рахунку на кінець періоду 10 грудня 2014 року становить 9973,08 доларів США.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦПК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з правил ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що строк депозитного вкладу позивачки закінчився 10 грудня 2014 року, а тимчасова адміністрація строком на три місяці у ПАТ „ Комерційний Банк Надра" була запроваджена з 06 лютого 2015 року (а.с. 117-118).

Частиною 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Проте пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону визначено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Дані вимоги Закону судом першої інстанції було враховано, що повністю спростовує доводи апелянта про невірне застосування судом норм цивільного права.

Так, суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, врахувавши факт запровадження у відповідача тимчасової адміністрації, постановив стягнути з відповідача вклад в іноземній валюті, перерахувавши його в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації (06 лютого 2015 року).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що після зарахування банком спірних депозитних коштів на поточний рахунок вкладника кошти перейшли у розпорядження позивача, і цими коштами він міг вільно розпорядитися, матеріалами справи не підтверджені.

Відхиляючи указаний довід скаржника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в силу ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Оскільки банк порушив умови договору, тим самим було позбавлено позивача права вільно володіти та користуватися належним йому майном, зокрема, в даному випадку, грошовими коштами.

Покликання апелянта в апеляційній скарзі на п. 3 ч. 5 ст. 36 згаданого вище Закону, згідно з яким під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, не заслуговують на увагу. Так, з поданої уточненої позовної заяви з розрахунком заборгованості (а.с. 98-102) вбачається, що позивач просив, а суд стягнув з відповідача три відсотки річних з врахуванням індексу інфляції та пеню у зв'язку із неповерненням йому вкладу за період з 10 грудня 2014 року по 06 лютого 2015, тобто за час, що передував запровадженню у банку тимчасової адміністрації.

Даних про відкликання банківської ліцензії та про початок процедури ліквідації ПАТ „ КБ Надра" у справі немає.

З урахуванням вірно встановлених фактичних даних, судова колегія вважає оскаржуване рішення суду правильним по суті та ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких належних та, заслуговуючих на увагу доказів, які б спростовували висновки суду, представник відповідача суду не надав.

Представник апелянта висновки суду не спростував, оскільки не надано належних, допустимих та достатніх доказів в спростування зазначених висновків суду.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладників фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : С.П. Ковалевич

З.М. Максимчук