Рішення № 44416053, 20.05.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17742/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року

Рівненський міський суд

головуючий Герасимчук М.К.

при секретарі Чабалі І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоагропродукт" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви, поданої в порядку ст. 31 ЦПК України, просить стягнути із товариства з обмеженою

відповідальністю "Фітоагропродукт": заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку на суму 1772 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку

починаючи з 29 липня 2011 року по день фактичного розрахунку.

В обгунтування позовних вимог вказується, що відповідно до наказу №19 від 01 серпня 2007 року позивач був прийнятий на роботу у ТзОВ "Фітоагропродукт". Згідно наказу №8 від 02 січня 2009 року переведений на посаду заступника директора. Наказом №13 від 29 липня 2011 року звільнений з роботи у зв'язку із переведенням на ТзОВ "Плант Індастрі". Після переведення на посаду заступника директора була домовленість з керівництвом про збільшення заробітної плати, оскільки на попередній посаді отримував мінімальну заробітну плату. З метою виплати заробітної плати відповідачем на ім'я позивача було відкрито картковий рахунок у ПАТ "Універсал Банк". Всупереч вимогам трудового законодавства ТзОВ "Фітоагропродукт" своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати систематично не виконувало. Внаслідок постійної виплати заробітної плати не в повному обсязі, а інколи взагалі її невиплаті утворилася заборгованість. Посилаючись на положення ст. 83, 116 КЗпП України позивач доводить про заборгованість заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Крім того, у відповідності до ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, починаючи із 29 липня 2011 року по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача - Луцюк М.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримавши подані до суду заперечення, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2007 року по 29 липня 2011 року перебував у трудових стосунках з ТзОВ "Фітоагропродукт", що підтверджується наказами №19 від 01 серпня 2007 року про прийняття на роботу, №8 від 02 січня 2009 року про переведення на посаду заступника директора, №13 від 29 липня 2011 року про звільнення з роботи у зв'язку із переведенням на ТзОВ "Плант Індастрі".

Позивач стверджує, що в червні-липні 2010 року йому не була виплачена заробітна плата, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи від 06 березня 2015 року проведеної судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Тернопільській області з якого вбачається, що підпис у платіжних відомостях на виплату заробітної плати № 7 за червень та № 8 за липень виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

За даних обставин суд приймає до уваги розрахунок позивача щодо заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку на суму 1 772 грн.

Разом з тим, позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до задоволення не підлягає.

Так, в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05 квітня 2013 року звертався до суду з аналогічним позовом. По справі також призначалася почеркознавча експертиза. Ухвалою Рівненського міського суду від 22 жовтня 2014 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України - за заявою позивача. Наведене свідчить, що позивачем свідомо пропущено тримісячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають до стягнення судові витрати, пов'язанні зі сплатою судового збору - 243 грн. 60 коп.

На підставі ст. 115, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоагропродукт" (КОД 31430912) на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку на суму 1 772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоагропродукт" (КОД 31430912) в дохід держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення.

Головуючий -