Ухвала суду № 44415709, 28.04.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/39/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1543/15Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

28 квітня 2015 року м. Полтава

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області Карпушин Г. Л., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, про усунення перешкод у користуванні житлом, визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом та виселення, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, про усунення перешкод у користуванні житлом, визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом та виселення - задоволено частково.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, ІПН НОМЕР_1, виселено з житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без надання йому іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3 виданий 27.03.2015 Шишацьким РС УДМС України в Полтавській області на користьОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2 - 1372 (одну тисячу триста сімдесят дві) грн. на відшкодування понесених нею судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

З даним рішенням суду не погодилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та подали на нього окремі апеляційні скарги.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що вирішуючи питання стягнення судових витрат місцевий суд невірно застосував норми законодавства, в зв'язку з чим сума судового збору при подачі позовної заяви була стягнута з позивача не в повному обсязі, що призвело до неправильного їх розподілу відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що при подачі позову до суду позивачем заявлялося три вимоги немайнового характеру кожна з яких повинна бути оплачена судовим збором. Проте, позивачем було сплачено судовий збір лише у розмірі 243, 60 грн., як за одну вимогу немайнового характеру.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має дві вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру. Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» визначено розмір ставок - за позовну вимогу немайнового характеру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 243, 60 грн. (п.1.2.).

Відповідно до п.13 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Таким чином, враховуючи обставини справи та кінцеве рішення прийняте районним судом, судовий збір повинен бути достягнутий з позивача на користь держави за дві позовні вимоги немайнового характеру у розмірі передбаченому чинним законодавством, яке діяло на момент винесення рішення.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК України, та виходити з того, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно п. 41 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК України має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

За таких обставин справа підлягає поверненню до районного суду для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення в повному обсязі судових витрат та їх розподіл між сторонами.

Таким чином, враховуючи обставини справи та кінцеве рішення прийняте районним судом, справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача в повному обсязі понесених судових витрат при розгляді позовних вимог немайнового характеру.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, про усунення перешкод у користуванні житлом, визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом та виселення - повернути до Шишацького районного суду Полтавської області для ухвалення додаткового рішення в строк до 28 травня 2015 року.

В касаційному порядку ухвала оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно: Суддя Апеляційного суду Полтавської області Г. Л. Карпушин