Вирок № 44413239, 27.05.2015, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1584/15-к 1-кп/219/245/2015

В И РО К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2015 року м. Артемівськ

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Шевченко Л.В., при секретарі - Бурикіній Я.Д.,

за участю прокурора - Смарак Г.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1, захисника - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3, представника потерпілої - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Артемівська кримінальне провадження № 12014050150003519, внесене до ЄРДР 03.12.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 р. н., уродженця м. Артемівськ Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, на підставі ст. 89 КК України не судимого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 127, ч.1 ст. 146 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2014 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повернувся додому до своєї матері ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, у якої ОСОБА_1 тимчасово мешкав. Коли ОСОБА_1 заходив до будинку, його мати почувши, що він повернувся додому, хотіла його зустріти та вийшовши до коридору, відкрила вхідні двері будинку. В цей момент ОСОБА_1, з метою примусити потерпілу ОСОБА_3 вчинити дії, у вигляді надання йому грошових коштів усупереч волі потерпілої, маючи намір на заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання на ґрунті раніше сформованих неприязних відносин, наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в обличчя, а саме в область носу, спричинивши їй фізичний біль. Знаходячись біля вхідних дверей, в приміщенні будинку, ОСОБА_3 після нанесеного її сином ОСОБА_1, удару в обличчя злякалась агресивної поведінки її сина, та використовуючи стан його алкогольного сп'яніння ухилилась під його рукою та направилась до калитки, яка веде на вулицю. Так потерпіла ОСОБА_3, вийшовши з подвір'я свого будинку, побігла вверх по вулиці Спортивна. В цей час ОСОБА_1 впродовж своїх злочинних дій, усвідомлюючи, що його матір вибігла на вулицю, пішов за нею. ОСОБА_1 наздогнав потерпілу ОСОБА_3 на дорозі напроти будинку АДРЕСА_3, після чого, ззаду схопивши її за комір одягненої на неї куртки повалив на землю. Далі ОСОБА_1 ногами, взутими в калоші, наніс лежачій ОСОБА_3 чотири удари по спині та три удари по правій нозі, завдавши їй фізичного болю. Далі ОСОБА_1 за комір куртки підійняв ОСОБА_3 на ноги та, висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою, застосовуючи силу, а саме штовхаючи в спину, повів її додому з метою примусити потерпілу в супереч її волі надати ОСОБА_1 грошові кошти на спиртні напої. Привівши потерпілу ОСОБА_3 додому, ОСОБА_1, не припиняючи свої протиправні дії, штовхнув її у спину рукою, від чого ОСОБА_3 впала на підлогу в коридорі. Після цього, коли ОСОБА_3 піднялась на ноги, її син ОСОБА_1, притиснувши її в куті коридору між стіною та вхідними дверима, наніс два удари кулаками обох рук по голові, а саме у скроневу область зліва та скроневу область справа, діючи з прямим умислом на спричинення потерпілій ОСОБА_3 фізичного болю та моральних страждань. Далі ОСОБА_1, схопивши ОСОБА_3 за куртку, завів її до кухні та штовхнув рукою на ліжко. Після цього ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 два удари кулаками рук в скроневу область голови зліва та справа. Від вказаних ударів на деякий час ОСОБА_3 знепритомніла, та прийшла до тями, коли ОСОБА_1 вилив не неї воду з відра. Після цього ОСОБА_1, на зупиняючись, впродовж своїх протиправних дій, прийшов до коридору, де зі столу взяв кухонний ніж, та обернувшись до ОСОБА_3, яка в той момент сиділа на ліжку, з метою спричинення останній фізичного болю, знаходячись на відстані приблизно 3 метрів, кинув в неї кухонний ніж, якій лезом потрапив ОСОБА_3 у мізинець на лівій руці, яка знаходилась на лівому коліні. Відразу після цього ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 та, діючи умисно, узяв правою рукою з колін ОСОБА_3 вказаний вище ніж, почав приставляти його до лівого вуха ОСОБА_3, погрожуючи та залякуючи, що його відріже. Потерпіла ОСОБА_3, злякалась намірів свого сина ОСОБА_1, почала ухилятись, після чого ОСОБА_1 умисно, з метою спричинення фізичного болю та страждання наніс ОСОБА_3 один удар ножем в грудну клітину з права, далі, коли вона хотіла встати з ліжка ОСОБА_1 вдарив її лезом ножа у спину спричинивши фізичного біль. Після цього ОСОБА_1 пройшов знову до коридору, де з кухонного стола узяв металеву виделку, з якою знову повернувся до ОСОБА_3, та продовжуючи свої протиправних дії, тримаючи наніс виделкою удари ОСОБА_3 в кисть правої руки, в праву щоку та в шию з лівої сторони. Після цього ОСОБА_1 з метою примусити потерпілу ОСОБА_3 у супереч її волі продовжував вимагати у останньої гроші на спиртні напої. Будучи в подавленому стані, перенісши фізичний біль та моральні страждання, потерпіла усвідомлювала фізичну неспроможність протистояти знущанням сина в силу свого похилого віку, ОСОБА_3 дістала з кишені куртки, одягненої на неї, гроші в сумі 120 гривень (номіналом 100 та 20 гривень) та передала їх своєму сину ОСОБА_1

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1, в період часу з 04 години 00 хвилин 03 грудня 2014 року до 05 години 00 хвилин 03 грудня 2014 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись вдома у своєї матері ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 у якої він тимчасово мешкав, в процесі конфлікту, який стався на ґрунті раніше сформованих неприязних відносин, діючи умисно, з метою позбавлення волі та уникнення конфлікту шляхом залишення місця проживання, застосовуючи силу, виражаючись нецензурною бранню, наказав ОСОБА_3 спуститися до приміщення погребу, який розташований під підлогою на кухні будинку за вищевказаною адресою, після того як потерпіла ОСОБА_3 спустилась до вказаного погребу, поставив на кришку погребу стіл, де утримував потерпілу проти її волі у закритому приміщенні впродовж не менш як 30 хвилин, позбавивши її таким чиномправа обирати за своєю волею місце знаходження та свободи пересування, оскільки потерпіла самостійно не могла залишити погріб, а сам ОСОБА_1 залишив будинок, оскільки пішов до магазину за спиртними напоями. Після повернення з магазину, ОСОБА_1, відсунувши стіл, який знаходився на кришці погребу, наказав потерпілій ОСОБА_3 вилазити наверх. Самостійно ОСОБА_3 вилізла з погребу, а її син, ОСОБА_1, штовхаючи у спину ОСОБА_3 завів її до зальної кімнати, де наказав їй сісти на диван, висловлюючи на адресу ОСОБА_3 образливі слова, на очах у останньої почав розпивати спиртні напої. ОСОБА_1 тримаючи у правій руці скляну пляшки пива, зробив ковток, після чого пиво почало пінитись, виливатись на підлогу, що розлютило ОСОБА_1 Він з метою спричинення фізичного болю наніс ОСОБА_3 скляною пляшкою, яка була напівпорожньою, удар в чоло з лівої сторони.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 дістав з шафи галстук, та прив'язав ним за ліву руку ОСОБА_3 до труби раковини на кухні, при цьому погрожуючи фізичною розправою, заборонив їй спробувати відв'язати галстук, а сам знову пішов до магазину за спиртними напоями, таким чином ОСОБА_1 використовуючи психологічно подавлений стан потерпілої, викликаний застосуванням насильницьких дій та погрозами фізичної розправи, утримував потерпілу ОСОБА_3 проти її волі продовж не менш 20 хвилин, позбавивши її таким чином права обирати за своєю волею місце знаходження та свободи пересування, оскільки потерпіла побоюючись намірів ОСОБА_1 не могла розв'язати галстук та залишити будинок. Далі ОСОБА_1 пішов до спальні та ліг на ліжко відпочивати, а потерпіла ОСОБА_3, скориставшись нагодою, пішла з будинку.

Вищевказані протиправні дії ОСОБА_1 носили тривалий проміжок часу, а саме з 23 години 30 хвилин 02 грудня 2014 року до 05 години 00 хвилин 03 грудня 2014 року, крім того, вищевказаними насильницькими діями, мордуванням, ОСОБА_1 завдав потерпілій фізичний біль, моральні та фізичні страждання, протиправними діями обвинуваченого потерпілій були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у виді рани на чолі зліва, на тильній поверхні правої кисті, в проекції 5-ої п'ясткової кістки, на основній фаланзі 5-го пальця лівої кисті, в проекції 4-го ребра по правій окологрудинній лінії, струс головного мозку, перелом кісток носу.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ст.127 ч. 1 КК України, оскільки він вчинив кримінальне правопорушення, що виразилося в катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, інших насильницьких дій з метою примусити потерпілу ОСОБА_3 вчинити дії, що суперечать її волі, а також з метою залякування.

Також дії ОСОБА_1 у відношенні ОСОБА_3, що виразилися в незаконному позбавленні останньої волі, кваліфікуються за ч.1 ст. 146 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 127, ч.1 ст.146 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, просив прощення у матері, та повністю підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті. Цивільний позов прокурора Артемівської міжрайонної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі ЦРЛ м. Артемівська обвинувачений визнав у повному обсязі.

У зв'язку з визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 127 ч.1, ст. 146 ч.1 КК України, відсутністю заперечень з боку учасників судового провадження, судом на підставі ст.349 ч.3 КК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. На цій підставі суд при встановлені фактичних обставин справи обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Вислухавши обвинуваченого, проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що подія злочину мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях в судовому провадженні доведена повністю, а його дії кваліфікуються за ч.1 ст. 127 КК України, оскільки він умисно заподіяв сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, інших насильницьких дій з метою примусити потерпілу вчинити дії, що суперечать її волі, а також з метою залякування, - катування, та за ч. 1 ст. 146 КК України, оскільки він вчинив дії щодо незаконного позбавлення волі потерпілої ОСОБА_3

Суд при призначення покарання приймає до уваги, що ОСОБА_1 не судимий в силу ст.89 КК України, вчинив кримінальні правопорушення які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, а також те, що обвинувачений при вчиненні злочинів посягав на життя, здоров'я та волю потерпілої ОСОБА_3, 1935 року народження, що згідно Конституції України є найвищими соціальними цінностями і невід'ємним правом людини, їх наслідки, а саме розлад здоров'я потерпілої, обставини та мотиви скоєння злочинів, особу обвинуваченого, який не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, та вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97, - кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до ст. 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР №3484-11 від 26.01.1987 року, катування означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні, яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Виступаючи в судових дебатах, потерпіла вказувала на те, що їй 80 років, обвинувачений є її сином. Однак, в останні роки протягом тривалого часу він жорстоко з нею поводився. Вона завжди боролася з тим, щоб він не вживав алкогольні напої. З того часу, коли сталася та подія, вона не живе в своєму будинку, боїться, що знову прийде син та вчинить з нею подібне насильство. Після того, як він її побив, в неї забій ребер, вона майже місяць погано дихала. Вона підтримала покарання у виді позбавлення волі, бо дуже боїться насильницької смерті, вона думала, що він її вб'є, в неї немає захисту, бо чоловік помер.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи думку потерпілої, яка є матір'ю, дарувальницею життя обвинуваченому, виходячи з вимог Кримінального закону про справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію покарання, суд приходить до висновку, що мета покарання, зазначена в ст.50 КК України, може бути досягнута призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах встановлених санкцією статті КК України. Саме таке покарання буде відповідати вимогам ст.65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

У зв'язку з призначенням обвинуваченому ОСОБА_1 судом покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що для належного та повного виконання вироку суду та забезпечення відбуття обвинуваченим призначеного йому покарання, обвинуваченому слід змінити запобіжний захід у виді домашнього арешту на тримання під вартою.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій злочином заподіяно майнову чи моральну шкоду, має право під час досудового слідства звернутися з цивільним позовом як до підозрюваного чи обвинуваченого так і до юридичної особи, яка по закону несе цивільну відповідальність за шкоду заподіяну діями підозрюваного.

Артемівський міжрайонний прокурор звернувся з цивільним позовом, у якому просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ЦРЛ м. Артемівська 1840,02 грн. в рахунок витрат, понесених на лікування та утримання потерпілої ОСОБА_3 в період з 03.12.2014 року по 17.12.2014 року. Позов підлягає задоволенню.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України. Судових витрат немає.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 28.02.2015 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винуватим у пред'явленному обвинуваченні за ст.127 ч.1 КК України, ст.146 ч.1 КК України і призначити йому покарання

Відповідно до положень ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три ) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, до вступу вироку в законну силу змінити з домашнього арешту на тримання під вартою в слідчому ізоляторі м. Артемівська, взявши обвинуваченого під варту в залі суду негайно.

Строк покарання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 27 травня 2015 року.

Цивільний позов Артемівського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Центральної районної лікарні м. Артемівська до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_1, виданий Артемівським МВ ГУМВС України в Донецькій області 26.03.2009 року, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою АДРЕСА_1, на користь Артемівської ЦРЛ (р/р 35416001034854 в ГУДКУ в Донецькій області УДК м. Артемівська МФО 834016, ЄДРПОУ 01990217 на КЕКВ 1132) витрати на лікування потерпілоъ ОСОБА_3 в сумі 1840,02 грн.

Речові докази, залучені постановою ст.слідчого Артемівського МВ Бірюкова О.М. від 28.02.2015 року, а саме виделку, ніж, нічну сорочку, два змиви, зразки крові потерпілої ОСОБА_3, передані в комору схову речових доказів Артемівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області згідно квитанції 025721, - після набранням вироку законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30-ти днів з дня його проголошення з урахуванням ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Л. В.Шевченко