Ухвала суду № 44408952, 25.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2871/15 Справа № 0417/3100/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л. П. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Видюковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Несена Володимира Андрійовича про визнання дій незаконними,-

ВСТАНОВИЛА:

16 листопада 2010 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Несена Володимира Андрійовича про визнання дій незаконними.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Несена Володимира Андрійовича про визнання дій незаконними - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не знаходить передбачених законом підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності і поважних причин пропуску цього строку суду не надав.

Такі висновки відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.

Статтею 257 ЦК України визначено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

За правилами ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

Судом першої інстанції встановлено, що 06 грудня 2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Несеном В.А. було посвідчено довіреність ВЕІ № 717966 від імені ОСОБА_2, відповідно до якої останній уповноважив: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, кожен з них має право діяти окремо та незалежно один від одного, подавати до суду позовні заяви, бути представником в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності при вирішені питань з розглядом їх в суді, що його стосуватимуться, зареєстровано в реєстрі за реєстровим номером 2823 (далі довіреність). Довіреність видана без права передоручення, строком на три роки і дійсна терміном до шостого грудня дві тисячі дев'ятого року.

Строк протягом якого позивач міг звернутись до суду за захистом свого права сплинув 06 грудня 2009 року.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 30 листопада 2010 року, тобто пропуском встановленого ст..257 ЦК України строку.

В судовому засіданні відповідач та його представник просили застосувати строк позовної давності та відмовити у позові, оскільки позивач не надав суду будь-яких доказів поважності причин його пропуску.

Позивач просив суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки вважає, що порушені його особисті немайнові права, а відповідно до п.1 ч.1 ст.268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушених особистих немайнових прав, крім випадків встановлених законом.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 довідався про порушення свого права не в лютому 2007 року, як він стверджує, оскільки, допитана суді першої інстанції як свідок ОСОБА_5, вказала, що вона представляла інтереси позивача по цивільній справі за довіреністю в Індустріальному районному суді в грудні 2006 року і її до суду підвозив на автомобілі сам ОСОБА_2, що не заперечувалося і позивачем, в лютому 2007 року він подав заяву про анулювання довіреності, а з позовною заявою про визнання доручення недійсним позивач звернувся до суду лише 16 листопада 2010 року.

Оскільки позивачем не було надано доказів поважності причин пропуску зазначеного строку, то суд правильно встановивши фактичні обставини, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позову саме з підстав пропуску строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича