Рішення № 44408936, 27.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4986/15 Справа № 183/5663/14 Головуючий у 1 й інстанції - Парфьонов Д. О. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Левцунові І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» (далі - ТОВ «АПК «Спаський»)про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що 08 січня 2009 року між ним та відповідачем укладено договори оренди землі НОМЕР_2 та НОМЕР_1 на строк до 31 грудня 2013 року.

Зазначав, що 30 серпня 2013 року та 21 січня 2014 року на адресу відповідача направив повідомлення про відсутність наміру подовжувати строк дії договорів оренди земельних ділянок та повернення їх після закінчення строку дії договорів оренди за актом прийому-передачі.

Посилаючись на те, що повідомлення були отримані відповідачем, проте не тільки залишені ним без задоволення але й всупереч ним земельні ділянки були засіяні озимою пшеницею, чим відповідач порушив його права, а тому просив суд зобов'язати відповідача повернути йому земельні ділянки, передані у користування за договорами оренди НОМЕР_2 та НОМЕР_1 від 08 січня 2009 року, стягнути з відповідача доходи, які він отримав або міг отримати за час незаконного користування земельними ділянками у 2014 році в розмірі 44.075 грн.56 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «АПК «Спаський» повернути ОСОБА_2 земельні ділянки площею 3,2940 га та 3,1481 га, передані у користування за договорами оренди земельних ділянок НОМЕР_2 від 08 січня 2009 року та НОМЕР_1 від 08 січня 2009 року. Стягнуто 32.648 грн. 56 коп. завданих збитків. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «АПК «Спаський», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволені позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 згідно державних актів на право власності на земельну ділянку належать земельні ділянки, розташовані на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області площами 3,1481 га та 3,2940 га (а.с.7,8).

08 січня 2009 року сторонами укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 та договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 (а.с.9-10,12-13), та доповнення до зазначених вище договорів (а.с.11,14).

З п.п.1.1,1.3,3.1-3.3,7.2 зазначених договорів вбачається, що позивач надав відповідачу в оренду земельні ділянки площею 3,1481 га ріллі та 3,2940 га ріллі на строк до 31 грудня 2013 року. Термін дії починається в день його державної реєстрації та закінчується в день, наступний за днем закінчення строку оренди. У разі, коли орендар продовжує користуватись Земельною ділянкою після закінчення строку оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку оренди, цей договір підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах. Договір припиняє дію у разі закінчення строку оренди і не поновлення цього договору сторонами.

Земельні ділянки передані ТОВ АПК «Спаський» за актами приймання-передачі, договори оренди зареєстровані в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Новомосковського районного відділу ДРФ центру ДЗК 17 вересня 2009 року за номерами 04-09-126-04510 та 04-09-126-04511.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 ч.1 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на момент укладення договору, визначено, що договір оренди укладається в письмовій формі.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

У відповідності до ст.398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також, на інших підставах, встановлених законом.

На підставі ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Нормами ст.31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

30 серпня 2013 року та 21 січня 2014 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договорів оренди земельної ділянки на наступний період (а.с.15-18), які отримані відповідачем 05 вересня 2013 року та 23 січня 2014 року (а.с.19).

З листа Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області від 28 травня 2014 року та актів комісії Спаської сільської ради від 03 червня 2014 року вбачається, що спірні земельні ділянки засіяно озимою пшеницею та використовуються ТОВ «АПК «Спаський» (а.с.20,22,23).

Згідно ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до умов п.6.4.5 спірних договорів оренди, орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі орендодавцеві після закінчення дії договору.

Доводи апеляційної скарги щодо повернення ОСОБА_2 земельних ділянки шляхом направлення йому актів прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 09 липня 2014 року є безпідставними, оскільки дані акти не містять підпису орендодавця (а.с.47,48).

Враховуючи відсутність у відповідача передбачених законом підстав на володіння земельними ділянками, що належать позивачу та на ту обставину, що ТОВ «АПК «Спаський» не повернуло позивачу його земельні ділянки у спосіб визначений договорами оренди та, не зважаючи на подане ОСОБА_2 письмове попередження про намір припинення дії договорів, продовжив використання земель, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про витребування земельних ділянок з незаконного володіння ТОВ «АПК «Спаський» шляхом повернення їх в користування ОСОБА_2, який, як власник, виявив бажання самостійно обробляти свої земельні ділянку, а тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків у розмірі 32.648 грн.48 коп. суд першої інстанції не врахував наступне.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо такі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 вказаної статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв'язку між порушенням права й збитками. При цьому розмір заподіяних збитків доводить позивач.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року, збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам. Неодержаний дохід це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, що створили ці комісії.

Враховуючи викладене вище та виходячи з того, що позивачем не доведено розмір збитків у передбаченому законодавством порядку, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків та відмови у задоволенні позову в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального, процесуального права та матеріалам справи, тому його слід залишити без змін.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» на користь ОСОБА_2 32.648 грн.56 коп. завданих збитків скасувати і в цій частині позову ОСОБА_2 відмовити.

Скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 326 грн. 48 коп.

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.