Постанова № 44406211, 26.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення
26.05.2015
Номер справи
826/6237/15
Номер документу
44406211
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 травня 2015 року №826/6237/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник»

до

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0015292203,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0015292203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.10.2014 №1523/26-59-22-03/30971302 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0015292203. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 17.10.2014 №1523/26-59-22-03/30971302 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0015292203 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Справу №826/6237/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес» за період 01.01.2014 по 31.01.2014, дочірнім підприємством «Фуршет Центр» та дочірнім підприємством «Фуршет регіон» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» пункту 187.1 статті 187, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 140 604,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 17.10.2014 №1523/26-59-22-03/30971302 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0015292203, яким позивачеві визначено податок на додану вартість у розмірі 210 906,00 грн., у тому числі: 140 604,00 грн. – основний платіж, 70 302,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборі у місті Києві від 17.10.2014 №1523/26-59-22-03/30971302 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес» за договором на експлуатацію і технічне обслуговування приміщень від 01.10.2013 №16/10-ТО.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес» (виконавець) укладено договір від 01.10.2013 №16/10-ТО, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги/виконати роботи по експлуатаційно-технічному обслуговуванню приміщення, займані замовником по наступним адресам і наступної площини згідно додатку №1 до договору, а замовник зобов’язується прийняти такі послуги/роботи і оплатити їх на користь виконавця по ціні, в порядку і на умовах, затверджених в договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 01.10.2013 №16/10-ТО; додатків до договору від 01.10.2013 №1, №2; додаткового узгодження до договору від 02.01.2014 №2, від 31.01.2014 №3; звітів; нарядів-замовлень на проведення робіт з технічно - експлуатаційного обслуговування приміщень; актів з надання послуг; рахунків на оплату; податкових накладних; виписок з банківських рахунків.

Також, позивачем надано суду копію декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтес» за січень 2014 року, на підтвердження декларування контрагентом позивача податкових зобов’язань в межах спірних правовідносин та пояснень директора товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтес» від 07.05.2015 щодо виконання умов договору від 01.10.2013 №16/10-ТО; доказів перебування у позивача на праві приватної власності та на праві оренди нерухомого майна.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес» вказано на акт від 08.05.2014 №485/26-58-22-02-18/38547678 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтес» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період січень 2014 року».

Відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес».

Фактично рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес», контролюючим органом не перевірявся та не встановлювався. Висновки зроблені на припущенням без належних доказів, а тому є передчасними.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0015292203 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.11.2014 №0015292203.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Попередній документ : 44406210
Наступний документ : 44406212