Постанова № 44405967, 21.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 травня 2015 року №826/3648/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «НП «Сіті Бост»додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 №151126552201,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НП «Сіті Бост» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 №151126552201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 16.10.2014 №969/26-55-22-01/37635747 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 №151126552201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 16.10.2014 №969/26-55-22-01/37635747 та, відповідно, податкові повідомлення-рішення від 31.10.2014 №151126552201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Справу №826/3648/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «НП «Сіті Бост» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» за період з 01.05.2014 по 31.05.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «НП «Сіті Бост» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 133 148,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 16.10.2014 №969/26-55-22-01/37635747 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 №151126552201, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 166 435,00 грн., у тому числі: 133 148,00 грн. - основний платіж, 33 287,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборі у місті Києві від 16.10.2014 №969/26-55-22-01/37635747 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «НП «Сіті Бост» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» за договорами підряду від 05.05.2014 №140513 та від 05.05.2014 №140511.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю НП «Сіті Бост» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» (підрядник) укладено типові договори підряду від 05.05.2014 №140513 та від 05.05.2014 №140511, відповідно до яких, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконувати та здавати в установлені даним договором строки будівельно-ремонтні роботі на об'єктах замовника за адресами вказаними у договорах.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів підряду від 05.05.2014 №140513 та від 05.05.2014 №140511; технічних завдань; договірних цін; локальних кошторисів на будівельні роботи; актів приймання виконаних робіт; податкових накладних; виписок з банківських рахунків.

Також, позивачем надано суду копію договору генерального підряду, на виконання якого були укладені спірні договори; фотокартки виконаних робіт; ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції України по товариству з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс»; свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс»; податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» із податку на додану вартість за травень 2014 року на підтвердження декларування контрагентом позивача податкових зобов'язань в межах спірних правовідносин.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «НП «Сіті Бост» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» вказано на:

акт державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 24.06.2014 №329/26-56-22-03-09/37727193 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 по 31.05.2014»;

лист державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 02.10.2014 №2059/7/26-22-03-1, яким повідомляється, що в рамках кримінального провадження від 27.02.2014 №3201410009000030 ліквідовано «конвертаційний центр», який надавав послуги підприємствам реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку на території міста Києва та інших регіонів України. У межах проведення слідчо-оперативних заходів вилучено 54 печатки по 46 суб'єктам господарської діяльності, в тому числі по товариству з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс». Також повідомляється, що згідно отриманої від прикордонної служби інформації Григор Андрій Валерійович, який є директором, бухгалтером та засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» перетнув державний кордон 02.01.2013 по маршруту Київ-Софія з аеропорту Бориспіль.

Проте, суд звертає увагу, що за відсутності відповідного вироку суду щодо фіктивності підприємництва товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс», покладення в основу висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.10.2014 №969/26-55-22-01/37635747 інформації, викладеної в листі від 02.10.2014 № 2059/7/26-22-03-1 без наведення доказів суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави, є необґрунтованим.

Відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «НП «Сіті Бост» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс».

Фактично рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс», контролюючим органом не перевірявся та не встановлювався. Висновки зроблені на припущенням без належних доказів, а тому є передчасними.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «НП «Сіті Бост» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НП «Сіті Бост» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 №151126552201 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 31.10.2014 №151126552201.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.