Ухвала суду № 44405847, 22.05.2015, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 травня 2015 р. м. Чернівці справа № 824/991/15-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Спіжавка Г.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Міжрайонної загально-профільної МСЕК №2 про визнання дій дискримінаційними, визнання нечинним і скасування рішення, стягнення моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до міжрайонної загально-профільної МСЕК №2 про визнання дій дискримінаційними, визнання нечинним і скасування рішення, стягнення моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії.

Перевіривши матеріали адміністративного позову на предмет відповідності вимогам статті 106 КАС України, суддя встановив, що її подано без додержання вимог вказаної статті.

Так, в поданому позові позивач просить суд:

1. Визнати дискримінацію ОСОБА_1 з боку посадових осіб МСЕК №2.

2. Визнати незаконним та скасувати повністю рішення МСЕК №2, видану довідку №20 від 02.04.2015 р., довідку серії бвм-2008 від 02.04.2015 р. по медико-соціальній експертизі ОСОБА_1 за направленням чернівецького мвк №33/83 від 10.03.2015 року, направленням на МСЕК Чернівецького військового госпіталю а1028.

3. Зобов'язати МСЕК №2 зробити виправлення в листку непрацездатності ОСОБА_1 серії АГГ № 825503, відповідно чинного законодавства.

4. Зобов'язати МСЕК №2 повторно провести медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 для встановлення інвалідності та визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках.

5. Зобов'язати МСЕК №2 залучити до документів медико-експерної справи ОСОБА_1 та розглянути за його участю при проведенні повторної медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 його звернення до МСЕК №2.

6. Стягнути з МСЕК №2 на користь деркача о.к. грошові кошти на суму 6000 грн. 00 коп. у відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Частиною першою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору.

Разом з тим, позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 частини другої статті 3; п.2, п.6-1, п. 16 частини першої статті 5; п.2 статті 8 Закону "Про судовий збір" від 08.07.2011року та його слабкого майнового стану.

З приводу вказаного клопотання слід зазначити наступне.

Суд погоджується з тим, що вимога про стягнення з відповідача грошових коштів на суму 6000 грн. 00 коп. у відшкодування завданої йому моральної шкоди - не є об'єктом справляння судового збору.

Постановою Пленуму ВАСУ від 23 січня 2015 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень закону України від 8 липня 2011 року № 3674-vi "Про судовий збір" доведено до відома суддів апеляційних, окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень закону України "Про судовий збір".

Так, пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Застосовуючи положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону "Про судовий збір", адміністративні суди звертають увагу на те, що це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. за такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Щодо решти пунктів закону "Про судовий збір", на підставі яких позивач просить звільнити його від сплати судового збору суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви та її вимог, в даному випадку позов ОСОБА_1 не є позовом про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я в розумінні пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а є позовом, поданим у зв'язку з неправомірними, на думку позивача, рішеннями відповідача при проведенні його медичного огляду. Кошти ж в сумі 6000 грн, які повивач просить стягнути з медико-соціальної експертної комісії №2 - є, за змістом позовної заяви, збитками, понесеними ним у зв'язку з оскаржуваними рішеннями міжрайонної загально-профільної медико-соціальної експертної комісії №2.

Пунктом 6-1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивач стверджує, що неправомірне рішення про невизнання його інвалідом, прийняте відповідачем - є дискрімінацією щодо нього, а тому згідно вказаного вище пункту його слід звільнити від сплати судового збору.

З таким твердженням позивача суд не погоджується та вважає його безпідставним з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидії дискримінації в Україні" передбачено, що дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Пунктами 48 та 49 рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" визначено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства" (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, echr 2002-iv). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі "Ван Раалте проти Нідерландів" (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).

Разом з цим, як вбачається зі змісту позовної заяви та її вимог, в даному випадку позов ОСОБА_1 не є позовом, пов'язаним із дискримінацією в розумінні пункту 6-1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а є позовом, поданим у зв'язку з неправомірними, на думку позивача, рішеннями МСЕК №2.

Щодо пункту 16 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", - ним визначено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і проходять службу у військовому резерві, - за подання позовів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку.

Аналіз наведеної норми права дозволяє дійти висновків про те, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів, пов'язаних з виконанням ними військового обов'язку.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Водночас, як вбачається зі змісту позову та заявлених позовних вимог, спірні правовідносини, які виникли між відповідачем та позивачем, безпосередньо не пов'язані з виконанням останнім свого військового обов'язку, а виникли внаслідок невизнання міжрайонною загально-профільною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 інвалідом та не встановленням йому групи інвалідності. тому, суд вважає безпідставними посилання позивача на положення пункту 16 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", як на підставу звільнення його від сплати судового збору.

З огляду на викладене вище, позивача не може бути звільнено від сплати судового збору в повному обсязі за вказаними ним пунктами.

Разом з тим, позивач посилається на скрутний майновий стан та постійну залежність від медичного лікування, на підтвердження чого надає копії призначень лікарів та чеки оплати за ліки.

Положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тому, враховуючи важкий майновий стан позивача, фінансову залежність від медикаментозного лікування, докази, надані позивачем на підтвердження його витрат на ліки, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру судового збору.

В постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23.01.2015 р. №2, вказано, що позови та заяви, які подаються до судів, можуть містити декілька самостійних вимог, кожна з яких є об'єктом сплати судового збору. З урахуванням вимог ст. 6 Закону № 3674-VI: з позовних заяв, що містять кілька вимог немайнового характеру, судовий збір справляється з кожної вимоги окремо; за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI).

Як слідує з позову, позивачем заявлено кілька немайнових вимог, зокрема, пункти 2-6 прохальної частини.

Відтак, серед заявлених позивачем вимог позивачу слід здійснити оплату судового збору лише за одну немайнову - визнання незаконним та скасування рішення МСЕК №2.

Розмір ставок судового збору встановленні статтею 4 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 1 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн.

За вимоги немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 73,08 грн. (1218,00*0,06).

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст. 108, ст.165 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до міжрайонної загально-профільної Медико-соціальної експертної комісії №2 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій, відшкодування матеріальної шкоди - залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 73,08 грн.

В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена повністю або частково в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Г.Г. Спіжавка