Постанова № 44403918, 18.06.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4158/09/1770

18 червня 2010 року 11год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача 1: представник ОСОБА_2, представник ОСОБА_3,

відповідача 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція до Товариство з обмеженою відповідальністю "Амос" Товариство з обмеженою відповідальністю "Центуріон Захід"

про визнання недійсним зобов'язання , -

ВСТАНОВИВ :

Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центуріон Захід» про визнання недійсним господарського зобовязання, що виникло на підставі договору поставки, укладеного в усній формі між ОСОБА_4 «Амос» і ОСОБА_4 «Центуріон Захід» та стягнення в дохід держави всього одержаного відповідачами за усним договором поставки, а саме: з ОСОБА_4 «Амос» вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 81639 грн. 31 коп. та з ОСОБА_4 «Центуріон Захід» коштів в розмірі 81639 грн. 39 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, між ОСОБА_4 «Амос» в особі керівника ОСОБА_2 та ОСОБА_4 «Центуріон Захід» в особі директора ОСОБА_5 було укладено в усній формі договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_4 «Центуріон захід» зобовязувалось поставити ОСОБА_4 «Амос» плити облицювальні з граніту в кількості 139,5 кв. м на загальну суму 81639 грн. 31 коп., а ОСОБА_4 «Амос» - прийняти та оплатити товар. На виконання умов договору ОСОБА_4 «Амос» отримало товарів на суму 81639 грн. 31 коп. згідно накладних та товарних звітів від 17.06.2008 року, 18.06.2008 року, 19.08.2008 року, 20.08.2008 року, 23.08.2008 року, 24.08.2008 року, 25.06.2008 року, 26.06.2008 року, 27.06.2008 року, 30.06.2008 року, податкової накладної від 30.06.2008 року. Розрахунки за поставлені товари проведені в повному обсязі готівкою, що підтверджується авансовими звітами та прибутковими касовими ордерами за 17.06.2008 року, 18.06.2008 року, 19.08.2008 року, 20.08.2008 року, 23.08.2008 року, 24.08.2008 року, 25.06.2008 року, 26.06.2008 року, 27.06.2008 року, 30.06.2008 року. По даній операції ОСОБА_4 «Амос» суму витрат включило до валових витрати та сформувало податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 13606 грн. 55 коп. в червні 2008 року.

Проте, як слідує із установчих документів ОСОБА_4 «Центуріон Захід» директором товариства є ОСОБА_6 З показань ОСОБА_6 вбачається, що державну реєстрацію товариства останній здійснив на прохання іншої особи ОСОБА_7, якому і передав документи, печатку, чекову книжку, будь-якої діяльності не здійснював, не укладав від імені ОСОБА_4 «Центуріон захід» угод, товарно матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) не реалізовував, не отримував, повноваження не передавав. Рішенням Рівненського міського суду від 06.11.2008 року по справі № 2-9474/08 встановлено, що ОСОБА_6 фактично до діяльності товариства відношення не має, ніяких документів, повязаних з фінансово-господарською діяльністю товариства, бухгалтерських документів не підписував.

Позивач на підставі наведених фактів робить висновок, що документи по спірній господарській операції підписані не уповноваженою особою всупереч нормам цивільного законодавства. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про ухилення відповідачів від сплати податків та неправомірне формування ОСОБА_4 «Амос» валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, тобто про наявність умислу у посадових осіб відповідачів, спрямованого на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Позивач, з посиланням на норми статей 203, 205-207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 207-208 Господарського кодексу України (далі ГК України), пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», просить визнати недійсним господарське зобовязання, що виникло на підставі договору поставки, укладеного в усній формі між ОСОБА_4 «Амос» і ОСОБА_4 «Центуріон Захід» та стягнути в дохід держави все одержане відповідачами за усним договором поставки, а саме: з ОСОБА_4 «Амос» вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 81639 грн. 31 коп., з ОСОБА_4 «Центуріон Захід» кошти в розмірі 81639 грн. 39 коп.

Відповідач ОСОБА_4 «Амос» адміністративний позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових поясненнях від 21.04.2010 року, де вказав, що правомірність оподаткування господарської операції з поставки від ОСОБА_4 «Центуріон Захід» плити облицювальної досліджувалось Гощанською МДПІ при перевірці ОСОБА_4 «Амос», за наслідками якої складено акт від 22.01.2009 року № 13(23-50)21094784. В акті перевірки описаний бухгалтерський та податковий облік даної операції, зокрема, оприбуткування в червні 2008 року будівельних матеріалів на підставі первинних документів (накладних, товарних завітів, податкової накладної) та визначення валових витрат за цей період в розмірі 68032 грн. 76 коп. і податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 13606 грн. 55 коп. В подальшому отримані матеріали відповідачем використано та списано згідно з актом виконаних робіт ОСОБА_4 «Полонез-О». В акті перевірки від 22.01.2009 року зроблено висновок, що даний договір купівлі-продажу плит облицювальних є недійсним, оскільки рішенням Рівненського міського суду від 06.11.2008 року визнано недійсними установчі документи та скасовано державну реєстрацію ОСОБА_4 «Центуріон Захід» з 16.03.2007 року, а також скасовано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість з моменту видачі 28.03.2007 року.

За результатами перевірки встановлено заниження ОСОБА_4 «Амос» податку на додану вартість за червень 2008 року в розмірі 13607 грн. 00 коп. та податку на прибуток за півріччя 2008 року на суму 17008 грн. 00 коп. Проте, на думку представника відповідача, такі висновки податкової інспекції є необєктивними та не відповідають чинному законодавству, а угода, укладена з ОСОБА_4 «Центуріон Захід» є реальною, спрямована на настання правових наслідків та виконана сторонами повністю.

Так, зокрема, в червні 2008 року на момент укладення договору між ОСОБА_4 «Амос» та ОСОБА_4 «Центуріон Захід» купівлі-продажу плит облицювальних в кількості 139,5 кв. м на загальну суму 81639 грн. 31 коп. ОСОБА_4 «Амос» не знав і не міг знати, що ОСОБА_4 «Центуріон Захід» було зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради з порушенням закону, оскільки рішення суду про визнання реєстрації недійсною було прийнято 06.11.2008 року, тобто після укладення угоди. Крім того, договір був укладений за усною домовленістю представників сторін, носив реальний характер та підтверджується такими документами: податковою накладною від 30.06.2008 року, авансовими звітами, прибутковими касовими ордерами, розрахунками по підзвітних сумах за червень 2008 року, звітами про використання коштів за період з 17.06.2008 року по 30.06.2008 року, рахунком 205 «будівельні матеріали», меморіальним ордером № 9 за червень 2008 року, товарним звітом за червень 2008 року, актом виконаних робіт, поясненнями директора ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_8 Відповідач ОСОБА_4 «Амос» просить в позові відмовити.

В судовому засіданні представники позивача, які брали участь у судових засіданнях, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та пояснили, що господарські зобовязання між відповідачами, про виконання яких свідчать видаткові та податкові накладені, вчинено від імені ОСОБА_4 «Центуріон Захід» невідомою особою, тобто договір поставки від імені ОСОБА_4 «Центуріон Захід», укладено не уповноваженим представником, тоді як право на підписання договорів від імені юридичної особи надається особам, уповноваженим на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. При цьому особа, яка уклала договір від імені ОСОБА_4 «Центуріон Захід» діяла за спільним умислом з директором ОСОБА_4 «Амос», направленим на несплату податків, та формування податкового кредиту і валових витрат. Представники позивача просять визнати недійсним господарське зобовязання, що виникло на підставі договору поставки, укладеного в усній формі між ОСОБА_4 «Амос» і ОСОБА_4 «Центуріон Захід» та стягнути в дохід держави все одержане відповідачами за усним договором поставки, а саме: з ОСОБА_4 «Амос» вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 81639 грн. 31 коп., з ОСОБА_4 «Центуріон Захід» кошти в розмірі 81639 грн. 39 коп.

Представник відповідача ОСОБА_4 «Амос» в судовому засіданні адміністративний позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових поясненнях від 21.04.2010 року, а також зазначив, що товариство здійснює будівельну діяльність і отримані від ОСОБА_4 «Центуріон Захід» будівельні матеріали використав в господарській діяльності. Зокрема, відповідач виконував будівельні роботи для ОСОБА_4 «Полонез-О» по будівлі гостинного двору в місті Києві, Контрактова площа, 4 на підставі договору № 01/03-07 від 01.03.2007 року, про що подав суду крім копії договору, відповідний акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 року, ліцензію на здійснення будівельної діяльності від 18.03.2005 року, товарно-транспортні накладні (далі ТТН) № 8 від 28.06.2008 року, № 10 від 30.06.2008 року, подорожні листи № 38 від 24.06.2008 року, № 42 від 30.06.2008 року, технічний талон та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КАМАЗ ВК0141АЕ, яким будматеріали доставлялись в пункт розвантаження місто Київ, Контрактову площу, 4. Наведені докази, разом з первинними бухгалтерськими документами на придбання товару у ОСОБА_4 «Центуріон Захід» і проведення розрахунків, представник відповідача вважає є достатніми та допустимими для підтвердження реального характеру спірної угоди. Представник відповідача ОСОБА_4 «Амос» просить в позові відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_4 «Центуріон Захід» в судове засідання не прибув повторно, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судових засідань, причини неприбуття до суду представника не повідомив, клопотання про розгляд справи за відсутності представника не заявив. Оскільки відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) повторне неприбуття в судове засідання відповідача, який не є субєктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, не перешкоджає розгляду справи, тому справу розглянуто та вирішено за відсутності представника відповідача ОСОБА_4 «Центуріон Захід» на підставі наявних у ній доказів.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року закрито провадження в частині вимог про визнання недійсним господарського зобовязання, вчиненого на підставі договору поставки, укладеного в усній формі між ОСОБА_4 «Амос» і ОСОБА_4 «Центуріон захід».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що в червні 2008 року було укладено усний договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 «Центуріон Захід» (продавець) та ОСОБА_4 «Амос» (покупець) на поставку плити облицювальної з граніту. Згідно накладних № 17/06-08 від 17.06.2008 року, № 18/06-08 від 18.06.2008 року, № 19/06-08 від 19.08.2008 року, № 20/06-08 від 20.08.2008 року, № 23/06-08 від 23.08.2008 року, № 24/06-08 від 24.08.2008 року, № 25/06-08 від 25.06.2008 року, № 26/06-08 від 26.06.2008 року, № 27/06-08 від 27.06.2008 року, № 30/06-08 від 30.06.2008 року поставлено ТМЦ в кількості 139,5 кв. м на загальну суму 81639 грн. 31 коп., в тому числі податок на додану вартість 13606 грн. 55 коп. ОСОБА_4 «Амос» отриману продукцію оприбуткувало на бухгалтерському рахунку 205 «будівельні матеріали». На поставку ТМЦ продавець ОСОБА_4 «Центуріон Захід» виписав податкову накладну від 30.06.2008 року № 5/01-07 на загальну суму поставки 81639 грн. 31 коп., в тому числі податок на додану вартість 13606 грн. 55 коп.

Розрахунки за придбаний товар проведені в готівковій формі, про що свідчать належним чином оформлені звіти ОСОБА_4 «Амос» про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 17.06.2008 року, 18.06.2008 року, 19.08.2008 року, 20.08.2008 року, 23.08.2008 року, 24.08.2008 року, 25.06.2008 року, 26.06.2008 року, 27.06.2008 року, 30.06.2008 року та квитанції ОСОБА_4 «Центуріон Захід» до прибуткового касового ордеру від 17.06.2008 року, 18.06.2008 року, 19.08.2008 року, 20.08.2008 року, 23.08.2008 року, 24.08.2008 року, 25.06.2008 року, 26.06.2008 року, 27.06.2008 року, 30.06.2008 року.

ОСОБА_4 «Амос» по даній господарській операції в червні 2008 року збільшив валові витрати на суму 68032 грн. 76 коп. та сформував податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 13606 грн. 55 коп.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 «Амос» здійснює будівельну діяльність на підставі ліцензії серії АБ № 124466, виданої Рівненською обласною державною адміністрацією 18.03.2005 року зі строком дії з 18.03.2005 року по 18.03.2010 року. Відповідно до договору № 01/03-07 від 01.03.2007 року ОСОБА_4 «Амос» (виконавець) виконував комплекс ремонтно-будівельних робіт по будівлі гостинного двору за адресою: місто Київ, Контрактова площа, 4 для ОСОБА_4 «Полонез-О» (замовник). Термін робіт за договором встановлювався з 01.03.2007 року по 30.08.2008 року. Відповідно до акту № 2 приймання виконаних робіт за червень 2008 року підписаного ОСОБА_4 «Амос» та ОСОБА_4 «Полонез-О» виконавець здійснив ремонтні роботи приміщень згідно з локальним кошторисом 2-1-1, в тому числі облицювання стін гранітними плитами. Поставка будівельних матеріалів замовнику ОСОБА_4 «Полонез-О» на підставі накладних від 24.06.2008 року на суму ТМЦ 43892 грн. 10 коп. в кількості 75 м. кв. та від 30.06.2008 року на суму ТМЦ 37747 грн. 21 коп. в кількості 64,5 кв.м. здійснювалась транспортом ОСОБА_4 «Амос», про що свідчать ТТН № 8 від 24.06.2008 року, № 10 30.06.2008 року, подорожні листи № 38 від 24.06.2008 року, № 42 від 30.06.2008 року. Згідно з ТТН поставка плити облицювальної здійснювалась до пункту розвантаження: місто Київ, Контрактова площа, 4, автомобілем КАМАЗ ВК 01-41АЕ. Відповідачем ОСОБА_4 «Амос» надано суду технічний талон та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КАМАЗ ВК 0141АЕ за власником ОСОБА_4 «Амос».

Відповідно до частини першої статті 208 ГК України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому, за статтею 208 ГК України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною другої статті 228 ЦК України є нікчемним. У силу частини другої статті 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби на підставі пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (з наступними змінами та доповненнями), можуть звертатися до суду з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститися у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Частиною першою статті 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом частини першої статті 208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною першої статті 208 ГК України, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України доводи Гощанської МДПІ про те, що договір купівлі-продажу плити облицювальної укладався не уповноваженою стороною і поставка товару по ньому не здійснювалася, тобто укладався без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою ухилення від сплати податків та отримання права на формування ОСОБА_4 «Амос» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підлягають зясуванню судом при розгляді справи.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Аналізуючи встановлені обставини справи та норми законодавства, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено нікчемності правочину, укладеного між ОСОБА_4 «Амос» та ОСОБА_4 «Центуріон Захід», позивач не надав суду достатніх та належних доказів в обґрунтування позовних вимог і підтвердження умислу у відповідачів на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Мотивація Гощанської МДПІ зводиться до того, що рішенням Рівненського міського суду від 06.11.2008 року визнано недійсними установчі документи (статут) та скасовано державну реєстрацію ОСОБА_4 «Центуріон захід» (продавця по договору) з 16.03.2007 року, а також скасовано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість з моменту видачі 28.03.2007 року.

Разом з тим, встановлені обставини в справі вказують на те, що скасування державної реєстрації та визнання недійсними установчих документів (статуту) мало місце після укладення та виконання спірного договору. Судом не було виявлено будь-яких інших доказів, які б підтверджували те, що укладення угоди, на підставі якої виникли спірні господарські зобов'язання, не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме спірних господарських зобов'язань.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання установчих документів недійсним та скасування державної реєстрації однієї сторони договору після укладення та виконання угоди, на підставі якої виникли спірні зобов'язання, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, дотримання вимог законодавства при створенні підприємства, а не наявність протиправного умислу при укладенні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Сам факт визнання недійсними установчих документів підприємства не тягне за собою безумовних висновків про недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. На час вчинення господарської операції відповідачі були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та являлися платниками податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

Таким чином, оскільки рішення про визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації було прийняте 06.11.2008 року, а спірні зобов'язання виникли та були виконані сторонами в червні 2008 року, тому відсутні підстави для висновку про наявність умислу у відповідачів на укладення угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, і застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України.

Разом з тим, суд зазначає, що укладення договору в червні 2008 року між ОСОБА_4 «Центуріон Захід» та ОСОБА_4 «Амос» на поставку плити облицювальної з граніту у усній формі не суперечить статтям 205, 206 ЦК України, що дозволяють форму укладення таких правочинів в усній формі.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що договір укладено не уповноваженим представником ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 «Центуріон Захід», який підписав податкову накладну від 30.06.2008 року на поставку плити облицювальної з граніту, виходячи з такого. Відповідно до пунктів 15, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державна податкова адміністрація України № 165 від 30.05.1997 року (з змінами і доповненнями), податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (послуг). Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. З наведеної норми вбачається, що право підписання податкової накладної належить не виключно директору (керівнику) підприємства, на що вказує позивач. Гощанською МДПІ не наведено інших обставин про те, що договір укладено не уповноваженою особою від імені ОСОБА_4 «Центуріон Захід».

Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а тому в позові Гощанської МДПІ про стягнення в дохід держави всього одержаного відповідачами за усним договором поставки, а саме: з ОСОБА_4 «Амос» вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 81639 грн. 31 коп., з ОСОБА_4 «Центуріон захід» кошти в розмірі 81639 грн. 39 коп., слід відмовити.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амос" в дохід держави вартості отриманих ним від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон Захід" товарно-матеріальних цінностей в сумі 81 639 грн. 31 коп. та щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон Захід" в дохід держави коштів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амос" в сумі 81 639 грн. 31 коп. - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Жуковська Л.А.