Постанова № 44403122, 14.04.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року Справа № 814/2399/14 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7028,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №814/2399/14 за позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7028,29 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2014 року було відмовлено у відкриття провадження у адміністративній справі за позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7028,29 грн. було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 року апеляційну скаргу Миколаївського районного центру зайнятості залишено без задоволення, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 року ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 року, було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. 12.03.2015 року вказана адміністративна справа надійшла до Миколаївського окружного адміністративного суду та згідно розпорядження в. о. керівника апарату суду від 13.03.2015 року відповідно до повторного автоматичного розподілу справ, зазначена адміністративна справа 13.03.2015 року була передана судді Лебедєвій Г.В.

Розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7028,29 грн. провадження у справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі звернення ОСОБА_2 до Миколаївського районного центру зайнятості відповідачу було надано статус безробітної. В подальшому позивачем виявлено, що в період з 11.11.2013 року по 01.07.2014 року під час перебування на обліку в Миколаївському районному центрі зайнятості та отримання матеріальної допомоги по безробіттю відповідачка з 11.11.2013 року працювала на приватному підприємстві "Торговий дім "Время" та отримувала дохід, про що не повідомила Миколаївській районний центр зайнятості, чим порушила ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". У зв'язку із умисним невиконанням ОСОБА_2 обов'язку щодо повідомлення Миколаївського районного центру зайнятості про виникнення обставин, що впливають на умови виплати відповідачу забезпечення та надання соціальних послуг, сума виплаченого забезпечення підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду. Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, жодних пояснень, заперечень проти позову, заяв до суду не надавав. Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття регулює Закон України "Про зайнятість населення від 05.07.2012 року №5067-VI (далі - Закон № 5067-VI). Відповідно до п.2 ст.1 Закону №5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Згідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до ч.2 ст. 43 Закону №5067-VI статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі зайнятості особи. Частиною 1 ст.4 Закону 5067-VI визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. Судом встановлено, що 11.10.2013 року ОСОБА_2 звернулась до Миколаївського районного центру зайнятості із заявою, відповідно до якої просила надати їй статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю згідно з Законами України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

У заяві від 11.10.2013 року ОСОБА_2 зазначила, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, інших передбачених законом доходів не має.

Згідно ч.2 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Судом встановлено, що ОСОБА_2 Миколаївським районним центром зайнятості було призначено та виплачено допомогу по безробіттю за період з 18.10.2013 року по 01.07.2014 року в сумі 7028,29 грн., що підтверджується розрахунковою довідкою боргу ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївський районний центр зайнятості була проведена зустрічна звірка з державною податковою адміністрацією, в ході якої було виявлено, що ОСОБА_2 у період перебування на обліку в Миколаївському районному центрі зайнятості у якості безробітної у період з 11.11.2013 року по 19.12.2013 року була офіційно працевлаштована на приватному підприємстві "Торговий дім "Время" та отримувала заробітну плату.

Миколаївським районним центром зайнятості на підтвердження обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2, було направлено запит до приватного підприємства "Торговий дім "Время".

17.06.2014 року на адресу Миколаївського районного центру зайнятості від приватного підприємства "Торговий дім "Время" надійшла відповідь на запит, відповідно до якої ОСОБА_2 на підставі наказу від 11.11.2013 року №277-К працювала на приватному підприємстві "Торговий дім "Время" на посаді торгового агента на 0,5 ставки від мінімальної заробітної плати з 11.11.2013 року та 19.12.2013 року на підставі наказу про звільнення від 19.12.2013 року №326-к була звільнена з займаної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Листом від 02.07.2014 року №05-1068/03 Миколаївським районний центр зайнятості направив рекомендованим листом ОСОБА_2 претензію про необхідність повернення виплаченої їй допомоги по безробіттю в розмірі 7028,29 гривень за період з 11.11.2013 року по 01.07.2014 року, яка на час звернення до суду із даним адміністративним позовом, у добровільному порядку відповідачем не виконана, що й зумовило позивача звернутись до суду із даним позовом. Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним. Згідно ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" одним з основних принципів, на підставі якого здійснюється страхування на випадок безробіття є законодавче визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття. Серед інших, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, є видом матеріального забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до ч.2 ст.36 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Таким чином, в порушення приписів вищезазначеної норми, відповідач ОСОБА_2 під час перебування на обліку в Миколаївському районному центрі зайнятості як безробітна та в період одержання матеріальної допомоги по безробіттю не повідомила позивача про те, що працює на посаді торгового агенту на приватному підприємстві "ТД "Время", тобто про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг Станом на час розгляду справи, ОСОБА_2 не сплатила заборгованість перед Миколаївським районним центром зайнятості у загальній сумі 7028,29 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Миколаївського районного центру зайнятості обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7028,29 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Миколаївського районного центру зайнятості виплачену допомогу по безробіттю в сумі 7028,29 грн. (сім тисяч двадцять вісім гривень двадцять дев'ять копійок)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва