Постанова № 44402808, 31.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року о/об 14 год. 52 хв.

Справа № 808/7764/14

ДО/808/860/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод»

до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 листопада 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» (далі – позивач або ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод») до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі – відповідач або ДПІ у м. Дружківка ГУ Міндоходів у Донецькій області), в якому позивач, з наступними уточненнями, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.07.2014 №0000582201, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 52 000,50 грн., у тому числі за основним платежем – 34 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 17 333,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що формування податкового кредиту за операціями по виконанню робіт на користь ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод», за договором на виконання послуг від 17.032014 №17/03-14, здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «АРЕА-СЕРВІС», які містять всі обов’язкові реквізити, що не заперечується податковим органом в Акті перевірки. На час укладення договору між ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» та ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» та здійснення господарської операції за вказаним договором по виконанню робіт, за якою податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» є добросовісним платником податку на додану вартість у тих випадках, де це прямо встановлено законом, та не зобов’язано нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов’язку щодо його сплати іншими платниками податків. Крім того, позивач не зобов’язаний перевіряти джерела отримання постачальником продукції та не може нести відповідальність за його фінансово-господарську діяльність.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що звіркою не можливо встановити наявність у ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» трудових ресурсів, основних фондів, залишків товарно-матеріальних цінностей, суми дебіторської, кредиторської заборгованості. Крім того, ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» не мало змоги здійснювати роботи, згідно з Договором від 03.02.2014 №03/02-14, оскільки основними видом діяльності контрагента позивача» є «Оптова торгівля тютюновими виробами». Таким чином, ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» не міг приймати участь в операції з поставки послуг, оскільки останній ніколи не мав наміру здійснювати господарську діяльність, пов’язану із заняттям господарської діяльності, а створено для прикриття незаконної діяльності та є фіктивним.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 31 березня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ №214067 Публічне акціонерне товариство «Кіндратівський вогнетривкий завод» 04.01.1995 зареєстровано, як юридичну особу за адресою: 84293, Донецька область, місто Дружківка, селище міського типу Олексієво-Дружківка, вулиця Октябрська, будинок 121-А, ідентифікаційний код 00191767 (а.с.81).

На підставі направлення від 23.06.2014 №304, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями, наказу від 23.06.2014 №233 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» щодо підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 3886030) за період з 01.03.2014 по 31.03.2014. За результатами перевірки складено Акт від 07.07.2014 №305/05-10-15/00191767 (далі – Акт перевірки).

Перевіркою встановлено: 1) відсутність об’єктів оподаткування податковм на додану вартість при придбанні та продажу товарів з 01.03.204 по 31.03.2014, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України; 2) порушення п. 185.1. ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 34 667,00 грн., в тому числі за березень 2014 року в сумі 34 667,00 грн. (а.с.10-22).

11.07.2014 ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» направило на адресу відповідача заперечення №1-117Д (а.с.23-27), в яких позивач вважає формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» податкових накладних правомірним, а викладений в Акті перевірки висновок податкового органу необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам та просить його скасувати (а.с.23-27).

18.07.2014 ДПІ у м. Дружківка ГУ Міндоходів у Донецькій області направило на адресу позивача відповідь №6275/10/05-10-22 на заперечення від 11.07.2014 №1-117Д, в якій зазначено, що порушення в Акті перевірки відповідають вимогам діючого законодавства та підстав для їх перегляду немає (а.с.28-32).

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Дружківка ГУ Міндоходів у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 №0000582201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 52 000,50 грн., за основним платежем – 34 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 17 333,50 грн. (а.с. 33).

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2014 між ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» (Замовник) та ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» (Виконавець) укладено Договір по виконанню робіт №17/03-14 (далі – Договір) за умовами п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи - ремонт двигуна САТ (діагностика роботи двигуна і виявлення несправностей, розстрочку колінчастого вала, шліфування головки блоку, хонінговка блока, реставрація шатунів, перевірка розмірів болтів, люфту в головці шатуна, перевірка розміру проточки під завзятий корінний вкладиш), в кількості 4 штук. Виконавець виконує роботи, вказані в п. 1.1 Договору, згідно із заявкою Замовника (а.с.35-37).

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» виписано позивачу рахунки-фактури від 20.03.2014 №51 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.38), від 24.03.2014 №52 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.39), від 28.03.2014 №53 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.40), від 31.03.2014 №54 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.41), податкові накладні від 20.03.2014 №51 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.46), від 24.03.2014 №52 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.47), від 28.03.2014 №53 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.48), від 31.03.2014 №54 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.49),

Крім того, між сторонами підписано Акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 20.03.2014 №51 (а.с.42), від 24.03.2014 №52 (а.с.43), від 28.03.2014 №53 (а.с.44), від 31.03.2014 №54 (а.с.45).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11 будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до висновку ВПМ від 28.04.2014 №179 ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» не знаходиться за податковою адресою; стан платника податків – 9. Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ №904836 місцезнаходженням ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» є: 83052, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Герцена, будинок 40 (а.с.50-51).

Як вбачається з Довідки АА №904130 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Донецькій області, видами діяльності ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» за КВЕД-1010 є: 46.90 – неспеціалізована оптова торгівля; 46.35 – оптова торгівля тютюновими виробами; 46.39 – неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 79.11 – діяльність туристичних агентств; 82.99 – надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у; 73.11 – рекламні агентства (а.с.52).

З Витягу №1405634500009 з реєстру платників податку на додану вартість вбачається, що місцезнаходженням ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» є 83052, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Герцена, будинок 40 (а.с.54).

Враховуючи викладене вище, місцезнаходженням ТОВ «АРЕА-СЕРВІС», відповідно до пп. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, та місцем виконання зобов’язань є приміщення, розташоване за адресою: 83052, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Герцена, будинок 40.

Згідно п. 1.1 Договору по виконанню робіт №17/03-14 від 17.03.2014 ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» (Замовник) доручає, а ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» (Виконавець) зобов'язується виконати роботи - ремонт двигуна САТ (діагностика роботи двигуна і виявлення несправностей, розстрочку колінчастого вала, шліфування головки блоку, хонінговка блока, реставрація шатунів, перевірка розмірів болтів, люфту в головці шатуна, перевірка розміру проточки під завзятий корінний вкладиш), в кількості 4 штук. Водночас, в Акті перевірки відповідач посилається на Акт від 14.05.2014 №505/05-63-22-03/38846030 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38846030) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентам покупцями та постачальниками за період з 01.02.2014 по 31.03.2014», за результатами якої встановлено, що ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» не знаходиться за податковою адресою, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, в Актах здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 20.03.2014 №51 (а.с.42), від 24.03.2014 №52 (а.с.43), від 28.03.2014 №53 (а.с.44), від 31.03.2014 №54 (а.с.45) зазначено перелік послуг, які надавало ТОВ «АРЕА-СЕРВІС», а саме: ремонт двигуна САТ DP15 NT. FF3300 (діагностика роботи двигуна і виявлення несправностей, розстрочку колінчастого вала, шліфування головки блоку, хонінговка блока, реставрація шатунів, перевірка розмірів болтів, люфту в головці шатуна, перевірка розміру проточки під завзятий корінний вкладиш.

Таким чином, ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» виконувало роботи невідповідні видам діяльності зазначеним у Довідці АА №904130 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем, по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Позивачем не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій та зумовлювали право позивача на формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача) з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Наведене стосується і актів прийому-передачі виконаних робіт, які не містять відомостей відносно контрагента позивача, як виконавця робіт, та самі по собі не є підтвердженням поставки продукції з боку контрагента позивача на користь останнього.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності виконання робіт за вказаним договором має не лише наявність податкових накладних. При цьому вказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (позивачем та його контрагентом) у вищенаведеному договорі.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту отримання зазначеного в накладних послуг. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов’язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова