Постанова № 44402628, 20.05.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р. Справа №805/1412/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 12 година 10 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Лаптєвої О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №3 ім. М.С. Сургая» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1 704 701,70 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Мар`їнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №3 ім. М.С. Сургая» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 2 994 347,31 грн.

18.05.2015 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про уточнення суми позову, відповідно до якого, позивач, на підставі поданих відповідачем декларацій з ПДВ із зменшенням зобов'язання, просить стягнути з відповідача суму податку на додану вартість в розмірі 1 704 701,70 грн.

Суд приймає вказане клопотання, яке за своєю суттю є зменшенням розміру позовних вимог (на яке позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду, в силу ч.1 ст. 51 КАС України) та вирішує дану справу по суті з його врахуванням.

Крім цього позивачем надано заяву про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження, та заяву, відповідно до якої позивач не заперечує проти надання відповідачу відстрочення виконання рішення у даній справі.

Відповідачем надано відзив на позов, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги в сумі 1 704 701,70 грн. у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.05.2015 року представник відповідача заявила клопотання про встановлення способу і порядку виконання даного рішення, шляхом відстрочення його виконання на 5 років.

20.05.2015 року відповідачем надано заяву відповідно до якої відповідач просить відстрочити виконання даного судового рішення строком на 2 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з чим, станом на 15 травня 2015 року, відповідач має недоїмку з податку на додану вартість на загальну суму 1 704 701, 70 гривень. Враховуючи, що вказана заборгованість не була сплачена у добровільному порядку, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання даної справи, у порядку, встановленому ст. ст. 33-36 Кодексу адміністративного судочинства України .

Через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідач зареєстрований в якості юридичної особи 04.12.2014 року за № 1 255 102 0000 000 287, код ЄДРПОУ 39528169.

Відповідач є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом № 1405254500009 від 26.12.2014 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Позивач, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому, зокрема, Податковим кодексом України.

Статтею 67 Конституції України, встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 ПК України визначено, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним у пункті 1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачем було подано позивачу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року № 9018085630, відповідно до якої самостійно визначив зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 2 994 347,31 грн.

Згідно підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України).

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене позивачем була винесена податкова вимога Ю№ 273-00 від 03.03.2015 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями відповідача на загальну суму 2 999 143,00 гривень. 10 березня 2015 року вказана вимога була отримана уповноваженою особою підприємства-відповідача.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 36.1 та пунктом 36.2 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Проте, відповідач своє зобов'язання зі сплати самостійно визначеної у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року № 9018085630, суми податку на додану вартість в сумі 2 994 347,31 грн. не виконав.

Станом на 15.05.2015 року, з врахуванням клопотання позивача про уточнення суми позову та довідки про наявність боргу, заборгованість відповідача з податку на додану вартість складає 1 704 701, 70 грн.

Вказану суму заборгованості відповідачем визнано у повному обсязі.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України, встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, враховуючи вручення відповідачу податкової вимоги, наявні підстави для здійснення позивачем заходів щодо стягнення коштів відповідача в рахунок погашення податкового боргу.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, про що зазначено в пункті 95.3 статті 95 ПК України.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з рахунків у банках, що обслуговують відповідача суми податкового боргу з податку на додану вартість в сумі розмірі 1 704 701,70 грн.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Щодо встановлення способу та порядку та виконання даної постанови суд зазначає про наступне.

З врахуванням заяви від 19.05.2015 року відповідач просить відстрочити виконання судового рішення у даній справі строком на 2 роки.

Заяву про відстрочення виконання судового рішення мотивовано тим, що своєчасне виконання судового рішення ускладнене важким фінансово-економічним становищем підприємства, причинами якого є залежність відповідача від бюджетного фінансування, значне перевищення кредиторської заборгованості на дебіторською, дефіцит коштів на поточну виробничу діяльність, зростання цін та тарифів на товари, послуги і роботи, споживані в процесі виробництва, заборгованості з виплати заробітної плати, зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до заяви від 18.05.2015 року позивач не заперечує проти відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч.1 ст. ст. 257 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Аналіз фінансово-господарської діяльності відповідача за перший квартал 2015 рік свідчить, що фінансовий стан підприємства нестабільний, шахтоуправління залежить від бюджетного фінансування, значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю свідчить про залежність підприємства від кредиторів, поряд із цим має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, отримані доходи не покривають проведених витрат, в кінцевому результаті призводить до збиткової діяльності.

Відповідач є планово збитковим підприємством, витрати на видобуток вугілля набагато перевищують доходи від реалізації продукції, у зв'язку з чим підприємство одержує кошти державної підтримки, які частково покривають витрати на собівартість вугільної продукції.

Складне фінансово-економічне становище відповідача також підтверджене Балансом (Звітом про фінансовий результат) на 31 березня 2015 року, Звітом про фінансові результати (Звітом про сукупний дохід) за 1-й квартал 2015 року.

За результатами 1-го кварталу 2105 року сума обов'язкових платежів в бюджет становить 1 836 тис. грн. та 93 тис грн за розрахунками зі страхування, а загальна заборгованість підприємства склала 34 090 тис. грн.

Проте, відповідач частково виконує свої зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Згідно з довідкою про заборгованість по заробітній платі від 15.05.2015 року, станом на 01 травня 2015 року ця заборгованість становить 291 тис. грн., в тому числі за квітень 2015 року - 142 тис. грн.

Таким чином, відповідач довів належними та допустимим доказами наявність обставин, що об'єктивно ускладнюють виконання судового рішення.

Крім цього, у разі невиконання відповідачем судового рішення у строк до семи днів з дня відкриття виконавчого провадження, передбаченого ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», за постановою державного виконавця відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» з боржника може бути стягнений виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, який в даному випадку може становити до 170 470 грн.

Суд виходить з того, що з огляду на фінансовий стан відповідача вжиття заходів примусового виконання не забезпечить реального виконання судового рішення та невідкладного погашення заборгованості, а, навпаки, може тільки погіршити важке фінансово-економічне становище підприємства.

Також відповідачем надано суду наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 253 від 23.04.2015 року, відповідно до якого наказано ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" забезпечити в установленому законодавством порядку безоплатну передачу цілісного майнового комплексу ВП "Шахта" Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая" з балансу ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" на баланс відповідача, що може значно покращити виробничі можливості та фінансовий стан відповідачау майбутньому.

Таким чином, наявні передбачені ч.1 ст.263 КАС України підстави для відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Задовольняючи заяву про відстрочення виконання судового рішення, суд має виходити з реальної можливості боржника виконати таке рішення після сплину строку або настання події, до якої відстрочене виконання.

З наданих суду письмових доказів слідує, що Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №3 ім. М.С. Сургая» залежить від бюджетного фінансування.

Згідно зі ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Видатки державного бюджету України, в тому числі на фінансування вугільної промисловості, формуються на кожний рік Законом України «Про державний бюджет в України».

Без врахування обсягів фінансування вугільної промисловості на 2016 рік та можливої зміни в фінансовому становищі підприємства за наслідками 2015 року, не можна стверджувати на майбутнє, що після закінчення поточного бюджетного періоду відповідач також буде неспроможний виконати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене заява Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №3 ім. М.С. Сургая» про відстрочення виконання судового рішення у даній справі строком на два роки підлягає частковому задоволенню, а виконання даного судового рішення має бути відстрочене до 01 січня 2016 року, тобто до початку нового бюджетного періоду.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, статтями 14, 16, 20, 41, 56-59, 95, 203 Податкового кодексу України, статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №3 ім. М.С. Сургая» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1 704 701,70 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №3 ім. М.С. Сургая» (код ЄДРПОУ 39528169, адреса місцезнаходження: м. Вугледар, Донецька область, 85670) 1 704 701 (один мільйон сімсот чотири тисячі сімсот одну) гривню 70 (сімдесят) копійок заборгованості з податку на додану вартість - на розрахунковий рахунок № 31117029700087, код ЄДРПОУ 38028736, МФО 834016, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, код платежу 14010100.

Відстрочити виконання даної постанови до 01 січня 2016 року.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 20 травня 2015 року.

Постанову складено у повному обсязі 25 травня 2015 року

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.