Постанова № 44402555, 20.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2015 р. Справа № 804/6592/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засідання Безрученко К.В., за участю: представника позивача Кирпи Н.О., представника відповідача Крапівцевої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» перерахувати Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області грошові кошти у розмірі 260,16 грн., з рахунка ОСОБА_6, зараховані після його смерті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно не повертає зараховані на особистий рахунок ОСОБА_6, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», щомісячні страхові виплати як особі, потерпілій на виробництві, зараховані після його смерті. Позивач зазначає, що за особистою заявою ОСОБА_6 щомісячні страхові виплати зараховувалися та виплачувалися йому позивачем через ПАТ КБ «Приватбанк». Довідкою від 06.07.2010 № 2446/04-28 Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області повідомило Відділення Фонду про те, що ОСОБА_6, який перебував на обліку як пенсіонер за віком помер, що підтверджується актовим записом від 23.10.2009 № 1282. У зв'язку з тим, що актові записи, зокрема про смерть, до Відділень виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не подаються, з часу смерті ОСОБА_6, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 і до часу коли позивач дізнався про його смерть, тобто до липня 2010 року, позивач продовжував перераховувати на особовий рахунок останнього страхові виплати. Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача суму перерахованих після смерті ОСОБА_6 страхових виплат в розмірі 260, 16 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2015 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.02.2015.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" не є власником коштів, перерахованих Фондом. Банк зобов'язаний зарахувати відповідні суми на особові карткові рахунки одержувачів і за не виконання цього обов'язку Банк несе відповідальність, передбачену договором. Саме одержувачі є власниками коштів, перерахованих Фондом і Банк не має права ними розпоряджатися без згоди і розпоряджень власників. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.12.2010 між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Дніпродзержинська (далі - Фонд) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) укладено договір про зарахування страхових виплат потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 3/04-10 ( далі - Договір).

За умовами вказаного Договору, Банк виконує функції виплати страхових відшкодувань (виплат), передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», здійснюваних Фондом. Взаємовідносини між Фондом та Банком з питань виплати страхових відшкодувань ( виплат) регулюються даним Договором ( пункти 1.1., 1.3. Договору).

Суд зазначає, що Договір від 01.12.2010 № 3/04-10, укладений між позивачем та відповідачем, є адміністративним договором, у зв'язку із наступним.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинску Дніпропетровської області у своїй діяльності керується Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності», а також іншими нормативними актами та постановами Фонду.

Відповідно до ч. 1ст. 4 вищезазначеного Закону, законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно - правових актів.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст. ст. 15, 16, 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення; робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно зі ст. 55 Закону, спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, в даних правовідносинах робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків діють на виконання владних управлінських функцій, встановлених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний договір - дво - або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Суд зазначає, що договір від 01.12.2010 № 3/04-10 є адміністративним договором, оскільки є двосторонньою угодою, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, який у даному випадку є суб'єктом владних повноважень, задля здійснення владних управлінських функцій якого укладено зазначений договір.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

На підставі викладеного, даний спір підсудний Дніпропетровському окружному адміністративному суду, з урахуванням предметної та територіальної підсудності.

Судом встановлено, що на обліку позивача з 15.03.2005 знаходився гр. ОСОБА_6, який мав трудове каліцтво та за висновками МСЕК ( від 23.02.2005 серія НОМЕР_1), якому встановлена стійка втрата професійної працездатності 5% безстроково.

Страхові виплати ОСОБА_6 проводилися позивачем на підставі постанови про призначення страхової виплати потерпілому на виробництві від 15.03.2005 № 18 відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

За особистою заявою ОСОБА_6 від 25.02.2005, щомісячні суми страхових виплат зараховувалися на його особистий рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».

Довідкою від 06.07.2010 № 2446/04-28, Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська повідомило Відділення Фонду про те, що ОСОБА_6, який перебував на обліку як пенсіонер за віком помер, що підтверджується актовим записом від 23.10.2009 № 1282.

У зв'язку з тим, що актові записи, зокрема про смерть, до Відділень виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не подаються, з часу смерті ОСОБА_6, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 і до часу коли Відділення дізналося про його смерть, тобто до липня 2010 року позивач продовжував перераховувати на особовий рахунок останнього страхові виплати. Так, на особовий рахунок ОСОБА_6 було перераховано в жовтні 2009 року - 22, 07грн., у листопаді 2009 року - 85, 52 грн., у грудні 2009 року - 85, 52 грн, у січні 2010 року - 67,05 грн. Таким чином, загальна сума перерахованих страхових внесків, яку позивач просить перерахувати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» на рахунок позивача становить 260, 16 грн.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області від 12.07.2010 № 0405/1551/1551/4 припинено виплати гр. ОСОБА_6 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 85,52 грн., у зв'язку із зняттям з обліку справи потерпілого, внаслідок смерті потерпілого.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист від 16.04.2013 № 08-1161, з проханням повернути перераховані кошти, перераховані потерпілому ОСОБА_6 після дня його смерті. Листом від 24.04.2013 № 20.1.0.0.0/7-21030424/1997 відповідач повідомив позивача, що повернути грошові кошти, які станом на момент виконання вимоги не були забезпечені Банком, неможливо.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст. 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів, ці суми можуть перераховуватися на їх рахунки в банку.

Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду № 24 від 27.04.2007, передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також те, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого, право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також, дитина померлого, яка народилася протягом не більш, як десятимісячного строку після його смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати, встановлені законом.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 7.1.2 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково - касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Пунктом 4.2. Договору від 01.12.2010 № 3/04-10, суми страхового відшкодування (виплати), зараховані на поточний ( картковий) рахунок їх одержувача після дня його смерті, банк повертає Фонду за його письмовим розпорядженням не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача, при умові наявності цих сум на поточному ( картковому) рахунку одержувача.

Під час розгляду справи представник відповідача зазначив, що суми страхового відшкодування, які надходили були перераховані на рахунок ОСОБА_6 та зняті з рахунку, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_6, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для перерахування коштів, які були зараховані на банківський рахунок клієнта і є власністю клієнта банка без згоди клієнта та його розпорядження. Публічне акціонерне товариства Комерційний банк "ПриватБанк" не є власником коштів, перерахованих Фондом. При цьому, суд відзначає, що Банк зобов'язаний зарахувати відповідні суми на поточні (карткові) рахунки одержувачів, і за невиконання цього обов'язку Банк несе відповідальність, визначену розділом 3 Договору. Саме одержувачі є власниками коштів, перерахованих Фондом, і Банк не має права ними розпоряджатися без згоди і розпоряджень власників.

З огляду на вищезазначене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Судові витрати, відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, не стягуються.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 159 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2015 року.

Суддя О.В. Царікова