Постанова № 44402530, 20.05.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 803/796/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шпірука В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (надалі Другий відділ ДВС Луцького МУЮ, відповідач) про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького МУЮ Шпірука В.Ю. у виконавчій справі про стягнення з її чоловіка ОСОБА_3 адміністративного штрафу за порушення правил дорожнього руху та при її закінченні без зняття арешту з майна боржника та зобов'язання виконавця винести постанову про зняття арешту з майна ОСОБА_3 у закінченій виконавчій справі, в якій він перебував стороною при житті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в грудні 2014 року позивач отримала з державного підприємства Волинської філії «Інформаційний центр» поштовою кореспонденцією витяг про реєстрацію в ньому обтяжень рухомого майна ОСОБА_4, який при житті був її чоловіком із якого їй стало відомо, що накладення арешту відбулось за ініціативою державного виконавця Шпірука В.Ю. в межах виконавчого провадження. Із вказаного витягу позивач дізналась, що відповідачем 01.02.2014 року накладений арешт на майно її чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим, позивач звернулась до відповідача про скасування постанови про накладення арешту у виконавчій справі та закінчення виконавчої справи у зв'язку із фактом смерті боржника.

02.02.2015 року позивач отримала відповідь від старшого державного виконавця Шпірука В.Ю. з якої дізналась, що виконавчі дії у справі про стягнення з ОСОБА_4 адміністративного штрафу за її заявою закінчені за п.3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», однак зняття арешту з його майна, яким він володів при житті не відбулось, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність в межах виконавчого провадження, у тому числі за її заявою.

Вказує на те, що державний виконавець лише утримував виконавчу справу про стягнення з її чоловіка адміністративного штрафу без будь-якого виконання, а після смерті особи, наклав арешт на рухоме майно, як для забезпечення стягнення штрафу уже з померлої особи. Зазначає, що вказаними діями відповідача порушені її законні права, оскільки вона немає змоги здійснити оформлення і розпорядження майном, яке отримала у спадщину у 2014 році.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що дії державного виконавця при відкритті, виконанні та закінченні виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу у розмірі 510 гривень вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». При закінченні виконавчого провадження арешт з майна боржника ОСОБА_4 не був знятий, оскільки штраф не сплачений. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" N 606-XIV від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно пункту 6 частини 1 статті 17 Закону України N 606-XIV від 21 квітня 1999 року державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частиною 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно із частинами першою та другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 22 вищевказаного закону України визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців.

Судом встановлено, що 28 серпня 2012 року інспектором державної патрульної служби ВДАІ Луцького МВ Гуч В.М. винесена постанова № 200530 про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 24 (зворот)).

Начальником ВДАІ матеріали про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, направлені до Другого відділу ДВС Луцького МУЮ для примусового стягнення з ОСОБА_4 суми штрафу.

Головним державним виконавцем Шиман І.П. відповідно до статтей 17,19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 06 листопада 2012 року винесена постанова ВП № 35085763 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови ВДАІ № 200530 від 29.08.2012 року про стягнення в користь держави штрафу в розмірі 510 гривень з ОСОБА_4 (а.с. 38 (зворот)).

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження від 06 листопада 2012 року була винесена відповідачем на підставі та у строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

З матеріалів виконавчого провадження та з пояснень представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2012 року і до теперішнього часу вказана постанова перебувала на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

Разом з тим, відповідачем, під час виконання вищевказаної постанови, було встановлено, що майна, належного боржнику на праві особистої приватної власності на яке по закону можна звернути стягнення, в межах суми боргу, не виявлено. Згідно відповідей, які надійшли на запити державного виконавця у боржника відсутні відкриті рахунки в установах банків, відсутня інформація про джерела отримання доходів, боржник не перебував на обліку в Пенсійному фонді України, як отримувач пенсії, транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З матеріалів виконавчого провадження ВП № 35085763 вбачається, що старшим державним виконавцем Наглій Н.В. 30.05.2014 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

04 листопада 2014 року до Другого відділу ДВС Луцького МУЮ було вдруге пред'явлено для виконання постанову ВДАІ про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу та 04.11.2014 року передано державному виконавцю для вчинення дій по відкриттю виконавчого провадження.

Старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ винесена постанова ВП № 45325292 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови ВДАІ № 200530 від 06.11.2014 року про стягнення в користь держави штрафу в розмірі 510 гривень з ОСОБА_4 (а.с. 23)

Постановою ВП №45325292 від 01.12.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відповідачем накладений арешт на все рухоме майно ОСОБА_4 (а.с. 31).

Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача вчинені при відкритті та виконанні виконавчого провадження є підставні, обґрунтовані та такі, що вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, дії старшого державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Шпірука В.Ю. щодо винесення постанови ВП № 45325292 від 20.01.2015 року про закінчення виконавчого провадження без вказівки про зняття арешту з майна померлого боржника ОСОБА_4 є протиправними з огляду на таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закриттю у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Згідно ч. 1, 2 ст.50 вищевказаного Закону України у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 червня 2013 року вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Позивач заявою від 19 грудня 2014 року повідомила старшого державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького МУЮ Шпірука В.Ю. про смерть свого чоловіка ОСОБА_4, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 та просила скасувати постанову про накладення арешту на його майно та закінчити виконавче провадження за фактом смерті боржника.

Відповідачем 20 січня 2015 року винесена постанова ВП №45325292 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із смертю боржника ОСОБА_4 Однак, у вказаній постанові, всупереч вимогам частин 1, 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач не вказав про зняття арешту з майна ОСОБА_4

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії старшого державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Шпірука В.Ю. щодо винесення постанови ВП № 45325292 від 20.01.2015 року про закінчення виконавчого провадження без вказівки про зняття арешту з майна померлого боржника ОСОБА_4 є протиправними. Відповідно є такою, що не відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню постанова старшого державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Шпірука В.Ю. ВП №45325292 від 20.01.2015 року про закінчення виконавчого провадження, оскільки у ній не зазначено про зняття арешту з майна померлого боржника ОСОБА_4 Тому в цій частині позовні вимоги є законні, обґрунтовані та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 24 Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувала або уповноваженої ним особи.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності своїх дій при закінченні виконавчого провадження по справі про стягнення з ОСОБА_4 штрафу в розмірі 510 гривень в користь держави без одночасного зняття арешту з майна померлого боржника, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про виконавче провадження", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Шпірука В.Ю. щодо винесення постанови ВП № 45325292 від 20.01.2015 року про закінчення виконавчого провадження без вказівки про зняття арешту з майна померлого боржника ОСОБА_4.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Шпірука В.Ю. ВП №45325292 від 20.01.2015 року про закінчення виконавчого провадження.

Зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції в особі старшого державного виконавця Шпірука В.Ю. винести постанову про закінчення виконавчого провадження по справі про стягнення з ОСОБА_4 штрафу в розмірі 510 гривень в користь держави із вказівкою про зняття арешту з майна померлого боржника ОСОБА_4.

Зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції в особі старшого державного виконавця Шпірука В.Ю. повідомити Волинську філію державного підприємства «Інформаційний Центр» Міністерства юстиції України про припинення обтяжень щодо майна боржника ОСОБА_4.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 травня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук