Ухвала суду № 44402210, 26.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р.Справа № 818/1090/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 818/1090/15

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

про скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач ) звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відповідач ) про скасування постанов від 06.01.2015 у ВП №44793882 про накладення штрафу в розмірі 170,00 грн. та від 13.01.2015 у ВП №44793882 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про скасування постанов - задоволено.

Скасовано постанову ВДВС Сумського МУЮ від 06.01.2015 у ВП №44793882 про накладення штрафу в розмірі 170,00 грн.

Скасовано постанову ВДВС Сумського МУЮ від 13.01.2015 у ВП №44793882 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн.

Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) витрати зі сплати судового збору в сумі 183,08 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2014 державним виконавцем ВДВС Сумського МУЮ було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа по справі №1806/2-2035/11 від 26.09.2013 (а.с.32), виданого 28.08.2014 Ковпаківським районним судом м. Суми про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди щодо користування ОСОБА_2 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3, шляхом знесення самочинно збудованої будівлі (прибудови кухні), яка розташована на земельній ділянці ОСОБА_2 площею 2 кв. м. (а.с.33), яку боржник отримав особисто 22.10.2014.

Під час виходу 06.01.2015 державним виконавцем ВДВС Сумського МУЮ Долею А.Д. за адресою АДРЕСА_2, було встановлено, що боржник рішення Ковпаківського районного суду м. Суми по справі №1806/2-2035/11 від 26.09.2013 не виконав, про що було складено Акт державного виконавця, який засвідчено підписами понятих (а.с.34).

На підставі вказаного Акту державного виконавця на ОСОБА_1 постановою ВДВС Сумського МУЮ від 06.01.2015 у ВП №44793882 накладено штраф у розмірі 170,00 грн. (а.с.35).

Під час повторного виходу 13.01.2015 державним виконавцем ВДВС Сумського МУЮ Долею А.Д. за адресою АДРЕСА_2, було встановлено, що боржник рішення Ковпаківського районного суду м. Суми по справі №1806/2-2035/11 від 26.09.2013 не виконав, про що було складено Акт державного виконавця, який засвідчено підписами понятих (а.с.36).

На підставі вказаного Акту державного виконавця на ОСОБА_1 постановою ВДВС Сумського МУЮ від 13.01.2015 у ВП №44793882 накладено штраф за повторне невиконання рішення суду у розмірі 340,00 грн. (а.с.37).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що основним критерієм, за яким державний виконавець має визначати необхідність застосування штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. В даному ж випадку у позивача існував цілий ряд поважних причин, які не давали йому можливості своєчасно виконати рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч.2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій теріторії України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Положеннями ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно,в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію"заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Частиною 2 ст. 49 зазначеного Закону у випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 3 ст. 75 Закону встановлено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

В свою чергу ст. 89 наведеного Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.,

Таким чином, аналіз викладеного свідчить, що основним критерієм, за яким державний виконавець має визначати необхідність застосування штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин.

Колегія судів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, з метою належного виконання виконавчого рішення суду по справі №1806/2-2035/11 від 26.09.2013 (а.с.32), 21.05.2014 ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою про поділ домоволодіння на два окремих об'єкти нерухомого майна та встановлення земельного сервітуту (а.с. 10).

Також, 25.12.2014 ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду з Заявою про відстрочку виконання судового рішення по справі №1806/2- 2035/11 (а.с. 17).

Дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 вчиняються дії спрямовані на забезпечення виконання рішення Ковпаківського районного суду по справі №1806/2-2035/11. Відтак, відсутні підстави вважати, що позивач не виконує рішення суду без поважних причин.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача існував цілий ряд поважних причин, які не давали йому можливості своєчасно виконати рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідачі, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надали жодних належних і допустимих доказів правомірності своїх дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанови державного виконавця у виконавчому провадженні №44793882 від 06.01.2015 та від 13.01.2015 винесени без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки апелянтом не було доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 818/1090/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М.