Ухвала суду № 44402065, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/493/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0014951502 від 25.11.2014 року,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Горяц-Т») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту відповідач або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 року № 0014951502. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 111 427,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 89 142 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 285 грн., яке прийняте на підставі акту перевірки від 11.11.2014 року № 5739/15-52-15-02, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмових запереченнях відносно задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами камеральної перевірки встановлено, що позивачем на порушення п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками вересня 2014 року на суму 89 141,76 грн. внаслідок включення підприємством до податкового кредиту податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому позивач не скористався правом додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту відповідно до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Вказані порушення знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0014951502 від 25.11.2014 року - відмовити. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» (код ЄДРПОУ 34443264) на користь Державного бюджету України решту судового збору в розмірі 2005,69 гривень (дві тисячі п'ять грн. 69 коп.).

Не погодившись з таким рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» звернулося до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов «Горяц-Т» задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу У Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку декларацій з податку на додану вартість за вересень 2014 року ТОВ «Горяц-Т».

При перевірці використано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року (від 20.10.2014 року № 906639008) та реєстр виданих та отриманих податкових накладних (від 20.10.2014 року № 906038225). За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 11.11.2014 року № 5739/15-52-15-02 (а.с. 12- том 1), відповідно до висновку якого відповідачем встановлено, що на порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Горяц-Т» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками вересня 2014 року на суму 89 141,76 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014951502 від 25.11.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 111 427,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 89 142 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 285 грн. (а.с. 13 том 1). ТОВ «Горяц-Т» не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням оскаржило його до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволені задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових декларація (розрахунках) платника податків.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кодекс України надає право покупцю, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку оскарженому податковому повідомленню - рішенню ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0001182208 від 24.06.2014 року, судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з акту камеральної перевірки від 11.11.2014 року № 5739/15-52-15-02, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача, про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок того, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкову накладну № 612 від 31.05.2014 року на суму ПДВ 14737,53 грн., отриману від ТОВ «Лібра», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, перевіркою встановлено, що до декларації з ПДВ за вересень 2014 року позивачем включено до складу податкового кредиту податкову накладну № 95 від 31.05.2014 року на суму ПДВ 74 404,23 грн., отриману від ТОВ «Імперія», що відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

При цьому в акті зазначено, що ТОВ «Горяц-Т» не скористалося правом додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

З дослідженої судами податкової звітності, а саме декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року (від 20.10.2014 року № 906639008) та реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкову накладну № 612 від 31.05.2014 року на суму ПДВ 14737,53 грн., отриману від ТОВ «Лібра» та податкову накладну № 95 від 31.05.2014 року на суму ПДВ 74 404,23 грн., отриману від ТОВ «Імперія», які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних вказаними контрагентами позивача.

При цьому позивачем не надано доказів звернення ТОВ «Горяц-Т» зі скаргою до податкового органу в порядку ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням постачальниками ТОВ «Лібра» та ТОВ «Імперія» порядку заповнення податкової накладної та/або реєстрації в Єдиному реєстрі.

Судова колегія не бере до уваги доводи позивача щодо відсутності фактичного завищення або заниження податкового зобов'язання з ПДВ з огляду на подання уточнення до декларації з ПДВ разом із скоригованими сумами, оскільки вказане коригування податкової звітності з ПДВ здійснено платником податку вже після складання акту перевірки, що свідчить про обґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на час проведення перевірки.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її, так як в ході розгляду справи відповідачем доведено факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0014951502 від 25.11.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 21.05.2015 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький